Рішення № 94995939, 19.02.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6442/20

Провадження № 2/0182/600/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.02.2021 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Багрової А.Г.

розглянув у м. Нікополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 доМоторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про стягнення невиплаченого страхового відшкодування.

Заяви по суті справи:

ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі – МТСБУ) та просить стягнути з відповідача невиплачене страхове відшкодування в сумі 24100,00 грн. (а.с.1-4).

Свої вимоги мотивує тим, що в результаті ДТП 15.09.2018 року загинув син позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 .

Вона звернулася до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування витрат, понесених на поховання та встановлення пам`ятника на загальну суму 24100,00 грн., на підтвердження чого надала відповідні документи, та шкоди, пов`язаною із втратою годувальника, у сумі 134028,00 грн.

Відповідачем було відшкодовано шкоду, пов`язану із втратою годувальника. Разом із тим, у відшкодуванні витрат на поховання та встановлення пам`ятника їй було відмовлено, оскільки надані ОСОБА_2 товарні чеки не належать до розрахункових документів, а, отже, не підтверджують понесених нею витрат.

Позивач вважає дану відмову безпідставною, у зв`язку з чим для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів вимушена звертатися до суду.

Не погодившись із позовними вимогами, представник МТСБУ подав суду відзив на позовну заяву (а.с.79-82). Посилається на те, що вироком суду від 10.01.2020 року встановлена вина ОСОБА_3 , який 15.09.2018 року скоїв наїзд на ОСОБА_4 на незабезпеченому транспортному засобі «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 . Саме винуватець ДТП, згідно з вимогами діючого законодавства та судовою практикою, має відшкодовувати завдану в ДТП шкоду. Позивачем вже було заявлено цивільний позов у рамках кримінального провадження, і з ОСОБА_3 на її користь стягнуто 6623,04 грн. в рахунок відшкодування шкоди внаслідок ДТП. Отже, на даний час позивач просить стягнути шкоду, яка вже була відшкодована. Разом із тим, МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією, здійснює свою діяльність відповідно до законодавства та статуту і відшкодовує шкоду лише у виключних випадках. Товарні чеки, надані ОСОБА_2 разом із заявою про відшкодування, не можуть бути взяті до уваги відповідачем, оскільки ФОП, які надавали послуги з поховання та встановлення пам`ятника, не використовували реєстратор розрахункових операцій. Таким чином, товарні чеки не відповідають встановленим нормам законодавства та не можуть прийматися як доказ проведення оплати потерпілим на рахунок ФОП.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає про те, що відзив відповідача ґрунтується на неправильному тлумаченню норм діючого законодавства. ФОП « ОСОБА_5 » та ФОП « ОСОБА_6 », які надавали ОСОБА_2 послуги з поховання її сина та встановлення пам`ятника, станом на дату видачі товарних чеків не зобов`язані були застосовувати реєстратори розрахункових операцій. Також, Положенням про форму та зміст розрахункових документів, Порядком подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) встановлено вимоги до форми та змісту фіскального чеку, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів. Натомість, форму та зміст товарного чеку на даний час законодавчо не визначено, а тому суб`єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми (а.с.91-94).

Третя особа з позовом ознайомлена, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ОСОБА_3 судових документів 25.01.2021 року (а.с.100), пояснень по справі не надавав.

Процесуальні дії у справі.

12.11.2020 року відкрито провадження по справі, постановлено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази у МТСБУ (а.с.25).

07.12.2020 року задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не стороні відповідача, ОСОБА_3 (а.с.87).

Судом встановлено:

Позивач ОСОБА_2 доводиться матір`ю ОСОБА_4 (а.с.46), який загинув у ДТП 15.09.2018 року (а.с.44).

Постановою слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції О.С. Калиничева від 17.10.2018 року ОСОБА_2 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12018040000000855 від 16.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с.43).

Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.01.2020 року по кримінальному провадженню № 12018040000000855 від 16.09.2018 року, який набрав законної сили 10.02.2020 року, ОСОБА_3 визнано винуватим у ДТП 15.09.2018 року, стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 6623,04 грн. матеріальної шкоди та 70000,00 грн. моральної шкоди (а.с.58-65).

На момент вчинення ДТП у ОСОБА_3 був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.63).

Згідно з ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 ст.1187 ЦК України передбачено відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

У силу ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

За змістом п. 39.1 ст. 39 цього ж Закону, Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Відповідно до п. а п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

17.01.2019 року позивач звернулася до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування на загальну суму 143 918,15 грн., де 9890,15 грн. – відшкодування витрат, понесених на поховання, та 134 028,00 грн. – відшкодування витрат, пов`язаних із втратою годувальника (а.с.12). Із заяви вбачається, що до неї, зокрема, були долучені чеки на суму 9890,15 грн., договір замовлення № 1408, копія свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_6 .

Також, 03.09.2020 року до поданої заяви про виплату страхового відшкодування представник позивача ОСОБА_1 надіслав МТСБУ лист, яким долучив документи для отримання відшкодування на встановлення пам`ятника, а саме: товарний чек № 2070 від 21.08.2020 року на суму 19500,00 грн., завірені належним чином копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 , свідоцтва ОСОБА_5 , свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_5 (а.с.13).

Відповідно до змісту позовної заяви, відповідач частково задовольнив заявлену вимогу та відшкодував ОСОБА_2 шкоду, пов`язану із втратою годувальника, у сумі 134028,00 грн. (а.с.2).

Разом із тим, на вимогу позивача щодо відшкодування витрат на поховання та встановлення пам`ятника МТСБ надіслало лист, у якому просило надати оригінали документів, що підтверджують витрати на поховання. Посилалися на те, позивачем не підтверджено належними платіжними документами (фіскальний касовий чек або розрахункова квитанція) зазначені витрати, а товарні чеки не є належними розрахунковими документами, які можуть підтверджувати понесені витрати (а.с.11).

З товарного чеку № 15-138 від 19.09.2018 року, виданого ФОП « ОСОБА_6 », вбачається, що ОСОБА_2 було придбано домовину – 750 грн., хрест – 380 грн., прохідну – 20 грн., саван – 110 грн., подушку – 40 грн. та 2400 грн. коштувала доставка тіла з м. Дніпро (а.с.14). Отже, згідно з даним чеком, нею було витрачено 3700,00 грн.

Відповідно до товарного чеку від 21.09.2018 року, позивачем було оплачено на користь ПП «Бєдарєва» 600 грн. за виніс домовини з тілом покійного та 300 грн. за демонтаж надмогильного спорудження, а всього 900 грн. (а.с.14). Проте, суд звертає увагу на те, що товарний чек від 21.09.2018 року не містить печатки ПП та у матеріалах справи відсутнє свідоцтво про реєстрацію ПП « ОСОБА_7 ».

Суд також звертає увагу, що позивачем ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні та її позовні вимоги складалися з витрат на поховання та завданої моральної шкоди у зв`язку зі смертю сина (а.с.59,63). З вироку Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.01.2020 року, який набрав законної сили 10.02.2020 року, вбачається, що ОСОБА_3 визнано винним у ДТП 15.09.2018 року та присуджено стягнути з нього матеріальну шкоду на витрати на поховання у сумі 6623,04 грн. і моральну шкоду 70 000 грн. (а.с.64-65).

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Вищевказана стаття Конституції України, закріплює загальновизнаний принцип права «двічі за одне і те саме не карають» (non bisinidem).

З урахуванням викладеного, стягнення даним судовим рішенням з МТСБУ витрат на поховання може у подальшому призвести до подвійного стягнення таких витрат зі ОСОБА_3 , що буде суперечити ст. 61 Конституції України, а тому су дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Разом із тим, на підставі п. 27.4 ст. 27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до товарного чеку № 2070 від 21.08.2020 року, виданого ФОП « ОСОБА_5 », який досліджений судом, ОСОБА_2 придбала пам`ятник за 15000 грн., та його встановлення (плитка, подіум) коштувало 4500,00 грн. (а.с.16).

Отже, загальна сума витрат позивача на виготовлення та встановлення надгробного пам`ятника становить 19500 грн. та не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що товарний чек від 21.08.2020 року на суму 19500 грн. про оплату витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника не є належним доказом, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

У пункті 15 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зазначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, надавати в паперовій та/або електронній формі покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший розрахунковий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

За змістом п. 7 ч. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами.

Аналогічного висновку щодо визнання товарного чеку розрахунковим документом, який підтверджує факт продажу товару, дійшов Верховний Суд України у постанові від 26 лютого 2019 року по справі № 820/12016/15.

Таким чином, оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є правомірним.

Також, згідно з п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами - підприємцями), які не застосовують реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 61 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що до 01.01.2021 реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку другої-четвертої груп (фізичними особами-підприємцями) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень, крім тих, які здійснюють: реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту; реалізацію лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку вбачається, що ФОП « ОСОБА_5 » є платником податку 2 групи, однак до видів її господарської діяльності не входять реалізація технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту та реалізація лікарських засобів та виробів медичного призначення (а.с.17-19).

Суд зазначає, що оформлення розрахункових операцій з використанням товарних чеків фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, у випадках, передбачених Законом є правомірним. Водночас, якщо форму і зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов`язковим, визначено Положення про форму та зміст розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), то форму і зміст товарного чека на сьогодні законодавчо не визначено. Таким чином, суб`єкти господарювання можуть видавати товарні чеки довільної форми.

На підставі наведеного, суд вважає, що Моторно (транспортне) страхове бюро України незаконно відмовило ТзОВ «ЮК «Відшкодування», яке діяло в інтересах ОСОБА_2 , у компенсації витрат на поховання.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено понесені нею витрати на придбання пам`ятника у загальному розмірі 19500,00 грн. належними доказами, а тому вказані витрати підлягають стягненню з Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог (80,91%), що становить 1836,66 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,18,76,81,133,137,141,263-265 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 1166, 1187, 1201 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у сумі 19500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь держави судовий збір у сумі 1836 (одна тисяча вісімсот тридцять шість) грн. 66 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його повного складення.

Повне рішення складено 19.02.2021 року.

Дані про учасників справи:

позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

представник позивача – адвокат Кульчицький Олександр Сергійович на підставі ордеру ВС № 1023037 від 04.11.2020 року, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1549 (а.с.20,21), адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач – Моторне (транспортне) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8;

представник відповідача – ОСОБА_8 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 03.02.2009 року, на підставі довіреності № 4.1-01/65 від 20.12.2019 року (а.с.78);

третя особа – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя: А. Г. Багрова