Рішення № 94995529, 19.02.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6247/20

(2-др/199/8/21)

РІШЕННЯ

іменем України

(додаткове)

19.02.2021 Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

за участю секретаря судового засідання Перетятько А.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 р. позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

У судовому засіданні 05.02.2021 р. представником позивача ОСОБА_3 було заявлене клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язану з розглядом вказаної справи.

09.02.2021 р. позивачем ОСОБА_2 було подано до суду докази понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із додатками (завіреними копіями):

- договір про надання правової допомоги адвоката б/н від 15.09.2020 р.,

- розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 08.02.2021 р.,

- акт приймання-передачі послуг від 08.02.2021 р.,

- квитанції до прибуткового ордера №1 від 08.02.2021 р. на підтвердження фактичної оплати 14 500,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний ордер про надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 серії АЕ №1036127, виданий 16.01.2020 р. на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 15.09.2020 р. адвокатом Гетьман Н.С. (а.с. 103), та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_4 (а.с.105) (в завірених копіях).

Позивач ОСОБА_3 вважає, що понесені ним судові витрати, пов`язані з розглядом судової справи (витрати на професійну правничу допомогу), мають бути задоволені з огляду на їх доведеність та у зв`язку із задоволенням рішенням суду повністю заявлених в його інтересах позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями співробітників поліції.

Заява позивача ОСОБА_1 містить вимогу про стягнення з держави Україна на його користь понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 14 500,00 грн.

Розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).

У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).

Необхідність розгляду питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи в дані справі відсутня.

Як встановлено судом, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2021 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ухвалено рішення про задоволення позову частково: стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 (один мільйон) грн., відмовлено в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

В резолютивній частині рішення суду від 05.02.2021 р. не зазначено про розподіл судових витрат, а також в мотивувальній частині судового рішення з вказаного питання не наведено відповідного мотивування.

Щодо розміру судових витрат, то суд керується наступним.

З приводу судового збору.

У зв`язку з поданням до суду вказаної позовної заяви позивачі не сплачували судовій збір на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» (судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Виходячи з того, що позов було задоволено частково, а позивачі мають пільги щодо сплати судового збору, то судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то в силу п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу суд враховує, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то для суду наявні підстави для стягнення таких витрат.

При визначенні суми витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Закон України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до п. 1. Розділу 1 Положення “Про форму та зміст розрахункових документів” затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі - Положення №13) положення розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі – Положення №148).

Підпунктом 10 пункту 3 Положення №148 визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Судом встановлено, що представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Гетьман Н.С. заявлено про відшкодування судових витрат до судових дебатів, та у встановлені процесуальним законом строки (09.02.2021) надано договір про надання правової допомоги адвоката б/н від 15.09.2020 р., розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 08.02.2021 р., акт приймання-передачі послуг від 08.02.2021 р., квитанцію до прибуткового ордера №1 від 08.02.2021 на підтвердження фактичної оплати 14500,00 грн., яка підписана адвокатом Гетьман Н.С.

Відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, суд доходить висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Кріт того, статтею 137 ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

Як встановлено судом на підставі наданих у порядку ст.ст. 76-80 ЦПК України доказів, представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Гетьман Н.С. подано до суду в інтересах ОСОБА_1 у справі № 199/6247/20 позовну заяву (а.с. 1-105), клопотання про допит позивача, як свідка (а.с.138), відповідь на відзив (а.с.148-150), клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (а.с.185-187), якому передував відповідний адвокатський запит (а.с.188), повторне клопотання про приєднання доказів, клопотання про долучення доказів понесених витрат на правову допомогу, а також брала участь в судових засіданнях 19.10.2020, 27.10.2020, 13.01.2021, 29.01.2021 та 05.02.2021. Дані обставини відповідають переліку наданої правничої допомоги адвокатом Гетьман Н.С. в рамках вказаної цивільної справи, що міститься в акті виконаних робіт, який надано позивачем до суду, та юридичним послугам, які передбачені Договором про надання правової допомоги від 15 вересня 2020 року.

Відтак, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 14 500,00 грн., витрачені позивачем ОСОБА_1 , документально підтверджені, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому наявні підстави для задоволення заяви та ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ч. 1 ст. 141, ст. 265, ч. 4 ст. 268, ст. 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Доповнити рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди двома абзацами з наступними реченнями:

«Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 14500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу».

«Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Дата складення повного судового рішення 19.02.2021 р.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї