Рішення № 94994946, 09.02.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19163/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Київської міської ради, треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою в якій просить визначити йому додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7 .

Мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_7 . Відповідно до заповіту від 07 жовтня 2004 року ОСОБА_7 усе своє майно, в тому числі квартиру АДРЕСА_1 заповідала позивачу. На момент прийняття спадщини позивач постійно хворів, знаходився на лікуванні за межами України, для проведення операцій та з врахуванням поставлених діагнозів, потребував значного часу для реабілітації та відновлення здоров`я, у зв`язку з чим не зміг вчасно звернутися із заявою до нотаріальної контори для отримання спадщини після смерті матері. При зверненні до Сьомої Київської державної нотаріальної контори 24 червня 2017 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини, що змушує його звернутися до суду із даним позовом.

02 січня 2020 року представником відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було подано відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. Як зазначає представник відповідачів в своєму відзиві, що позовна заява не містить жодного належного та допустимого доказу поважності пропущеного строку позивачем для прийняття спадщини. Також не надано доказів того, що позивач про смерть матері дізнався пізніше, ніж офіційно зазначена дата смерті в свідоцтві. Також представник відповідача зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу поважності причин пропуску позивачем звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в період з останнього перебування в лікарні 2015 року до моменту подання ним заяви в 2017 році. Крім того, представник зазначив, що позивач приховав від суду той факт, що за декілька днів до слухання справи в апеляційній інстанції, позивач подарував квартиру своїй доньці.

24 січня 2020 року представник третьої особи подав до суду пояснення в яких просив розгляд справи здійснювати у відсутність представника та прийняти рішення згідно чинного законодавства.

10 лютого 2020 року позивач подав відповідь на відзив в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та пояснив наступне. По перше, позивач зазначив, що в своєму позові він не вказував про те, що дізнався про смерть матері пізніше, навпаки - він дізнався одразу, однак ОСОБА_1 мав проблеми із серцем та внаслідок постійних хвилювань здоров`я значно погіршилося, що стало перешкодою у його вчасному звернення із заявою про прийняття спадщини. По друге, позивача вказав, що ознаки хвороби почали з`являтися у 2004 році та поступово почала прогресувати, що призвело до ускладнень та будь-який момент могла призвести до летальних наслідків, тому позивачу було заборонено будь-яке хвилювання. По третє, позивач зазначив, що представник відповідачів вводить суд в оману зазначаючи, що відповідач ОСОБА_3 не визнав обставини викладені в позові, оскільки рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року зазначено зворотнє. По четверте, позивач також повідомив про те, що твердження представника відповідачів у відзиві про приховання факту дарування квартири ОСОБА_6 , оскільки як зазначає позивач, він ще в грудня 2019 року звернувся до суду із клопотанням про залучення третьої особи ОСОБА_6 до участі у справі.

14 липня 2020 року представник відповідача КМР подав до суду відзив в якому просив розгляд справи здійснювати у відсутність представника та прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовну заяв підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву в якій просив розгляд справи здійснювати у його відсутність. Повністю заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась. Повідомлялась належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.

Представник КМР в судове засідання не з`явився. В поданому відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати у їх відсутність.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. В поданих поясненнях просив розгляд справи здійснювати у їх відсутність.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 грудня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року витребувано з Сьомої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .

В підготовчому засіданні 16 січня 2020 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_6 .

В підготовчому засіданні 13 лютого 2020 року замінено третю особу ГТУЮ у м. Києві на його правонаступника ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

14 лютого 2020 року на виконання ухвали суду від 16 січня 2020 року, Сьома КДНК надіслала матеріали спадкової справи № 254/2013 щодо майна померлої ОСОБА_7 .

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

З пояснень та матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , про що зроблено відповідний актовий запис № 18528 та 11 жовтня 2006 року видано свідоцтво про смерть.

Після смерті ОСОБА_7 за заявою ОСОБА_9 від 24.05.2013 року, чоловіка померлої, було відкрито спадкову справу (т.1 а.с.147 зворот).

Згідно із заповітом від 07 жовтня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. за реєстровим номером №1647 ОСОБА_7 заповіла усе своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також те, на що вона за законом матиме право своєму сину ОСОБА_1 - позивачу у справі.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що лише 24.06.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої матері, тобто більше ніж через 6 років (т.1 а.с.172 зворот).

24 червня 2017 року на адресу позивача надійшло роз`яснення Сьомої Київської державної нотаріальної контори №1894/02-14, зі змісту якого убачається, що заява ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про прийняття спадщини на майно, що залишилось після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 надійшла до нотаріальної контори після спливу шестимісячного терміну, передбаченого для прийняття спадщини, а тому для вирішення даного питання необхідно звернутись до суду (т.1 а.с.173).

Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ст.ст. 1221, 1222, 1223 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України у разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України (шість місяців з часу відкриття спадщини), не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Постанова Верховного Суду України №7 "Про судову практику у справах про спадкування" містить роз`яснення, відповідно до якого суд при вирішенні питання про визначення особі додаткового строку досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позивач по даній справі обґрунтовує поважність причин пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 наступники доказами: медичні документи, покази свідків.

Як убачається із даних виписок Радіологічного центру м. Страсбург, Франція, позивачу ОСОБА_1 , 09 квітня 2007 року та 17 червня 2008 року лікарем ОСОБА_11 було проведено томографію органів грудної клітини.

В подальшому ОСОБА_1 продовжував лікування на території України.

Так, відповідно до виписки з Київської міської клінічної лікарні №1, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в період з 28 лютого 2013 року по 11 березня 2013 року.

Відповідно до виписки з Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в період з 11 березня 2013 року по 15 березня 2013 року.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, НІХТ АМН України ім. О.О. Шалімова, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 28 серпня 2014 року по 20 жовтня 2014 року.

Також, згідно виписки з історії хвороби № 5675, ОСОБА_1 з 12 жовтня 2015 року по 27 жовтня 2015 року перебував на лікуванні в Національному інституті хірургії та трансплантології НАНМ України.

Окрім виписок з карток хвороби про перебування позивача на стаціонарному лікуванні також було надано копії медичних карток датованих 02 жовтня 2003 року, 27 серпня 2004 року та 27 вересня 2004 року.

Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показами свідків.

Відповідно до ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка грунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджуються іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Допитаний свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні засвідчила, що вона працює лікарем-кардіологом. З позивачем в неї відносини як у лікаря з пацієнтом. Відповідачів по справі не знає та не знайома з ними. З 2003 року вона є лікарем позивача. Щодо діагнозу позивача зазначила, що в нього значима стенокардія та довго не могли підібрати лікування. У позивача на тлі стресових ситуацій погано піддавався лікуванню. Свідок зазначила, що в 2013 році вона вийшла з декретної відпустки, тому зробили позивачу операцію, а саме шунтування (на відкритому серці). На запитання суду, на погляд лікаря, чи міг позивач звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, свідок ОСОБА_10 зазначила, що позивач завжди самостійно приходив до неї, проблем з відвідуванням та пересуванням не було.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Отже, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Даючи оцінку зібраним по справі доказам суд приходить до наступного. З наданих медичних документів не встановлено підтверджень того, що позивач протягом шести місяців - з 10 жовтня 2006 (дата смерті ОСОБА_7 ) по 10 квітня 2007 року (180 днів) мав хворобу, стан здоров`я, який не міг йому дозволити прибути до нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини померлої мати ОСОБА_7 . З медичної документації вбачається, що позивач вперше знаходився на тривалому лікуванні з 09 квітня 2007 року, тобто за день до закінчення піврічного терміну. Надані позивачем виписки з історій хвороби про перебування позивача на стаціонарному лікуванні, не можуть бути визнані судом такими обставинами, що свідчать про наявність поважних причин не звернення до нотаріуса, оскільки вони мають періодичний характер, а саме з 2008 року по 2013 рік позивач не перебував на стаціонарному лікуванні, а лише зазначив, що стан здоров`я постійно погіршувався. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 також не підтвердила того факту, що стан здоров`я позивача також не давав можливості йому звернутися до нотаріуса, більше того, зазначила, що ОСОБА_1 самостійно приходив до неї на прийом.

Отже, доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини після матері позивач не надав.

Об`єктивних, непереборних, істотних труднощів у позивача для вчинення ним дій щодо подання до будь-якої нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері не було.

Відповідно до частини третьої ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що строк на звернення із заявою про прийняття спадщини позивачем пропущений не з поважних причин, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовляє.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 15, 16, 1216-1218, 1220-1223, 1270, 1272 ЦК України, ст. 4, 12-13, 77-81, 141, 212, 258-259, 265, 268, 284, 289, 352-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Київської міської ради, треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 18 лютого 2021 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса : АДРЕСА_4 ;

Відповідач: Київська міська рада, ЄДРПОУ 22883141, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Хрещатик, 36;

Третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 3491374, адреса місцезнаходження: місто Київ, провулок Музейний, 2-д

Третя особа: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.О.Яровенко