Вирок № 94994622, 16.02.2021, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 697/568/18

Номер провадження № 1-кп/699/37/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2021 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С. Л.,

за участю секретарів Могильної І.В., Таран О.В.,

прокурора Лук`ященка Ю.І.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Потієнко Т.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Журби В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корсунь-Шевченківський кримінальне провадження № 12015250160000648 щодо обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, жителя АДРЕСА_1 , без постійного місця реєстрації, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого в порядку ст.89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2 22.11.2015 року, близько 04.00 години, перебуваючи на стоянці для автомобілів поряд з приміщенням нічного клубу «Т&Т», що по вул. Героїв Дніпра, 2, в м. Каневі Черкаської області , в ході сварки, що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_1 , маючи на меті заподіяння шкоди здоров`ю останнього, усвідомлюючи можливість заподіяння тяжкої шкоди здоров`ю, умисно наніс один удар ножем в живіт потерпілому ОСОБА_1 , внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження, у вигляді рани передньої черевної стінки, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженням тонкого кишечника та крововиливом в черевну порожнину, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2401 від 14.12.2015, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Будучи допитаним у суді обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, та цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 не визнав, не розкаявся і показав, що 22.11.2015 року у вечірній час він зі своїм знайомим зайшов в нічний клуб щоб випити кави. В приміщенні клубу була інші група осіб, серед яких був ОСОБА_1 . Згодом він із своїм знайомим вийшли на вулицю відправити природні потреби. На місці, де вони справляли природні потреби, до них підійшов ОСОБА_4 і став між ним і його товаришем. Далі ОСОБА_4 раптово почав сваритися нецензурною лайкою і вдарив його в обличчя. Після цього вони пішли всі разом на освітлену територію. ОСОБА_4 перший йшов, а потім раптово наніс з розвороту йому удар кулаком в обличчя. Враховуючи це він вихопив з кишені ніж і вдарив ним ОСОБА_4 в корпус тіла, а після цього пішов із закладу. Удар ножем він наніс лівою рукою, оскільки є лівшою. Після нанесення удару він разом з ОСОБА_5 неспішно пішли в напрямку магазину «АТБ». ОСОБА_5 не приймав участь у бійці. В момент нанесення ним удару ножем у нього була розбита губа від ударів ОСОБА_4 . Ніж, яким він наносив удар, в ту ніч він загубив.

Крім того, 24.12.2020 року, під час додаткового допиту у суді обвинувачений ОСОБА_2 показав, що удар потерпілому він наносив ножем, який був у нього при собі у складеному стані і який він носив в кишені свого одягу. Саме захищаючись від удару ОСОБА_1 він витягнув лівою рукою ніж з кишені та протягом 3-4 секунд розкрив його, а потім ударив ним потерпілого.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, доведена показаннями:

- потерпілого ОСОБА_1 про те, що 22.11.2015 року, близько 04.00 він, перебуваючи в приміщенні нічного клубу, вийшов на вулицю відправити природні потреби. На місці поруч з ним стояли два невідомих йому чоловіки, один з яких зробив йому зауваження. У відповідь на це він став з`ясовувати в чому причина зробленого йому зауваження. Далі між ним та одним із чоловіків сталася сварка, в ході якої вони наносили один одному удари. Згодом їхню бійку розборонив ОСОБА_6 , який був поруч. Він став розмовляти з присутніми на місці чоловіками, а ОСОБА_7 несподівано наніс йому удар ножем в живіт та покинув територію нічного клубу. Через короткий проміжок часу ОСОБА_6 відвіз його в лікарню.

- свідка ОСОБА_8 , який показав, що в ніч з 21.11.на 22.11.2015 року він перебував у нічному клубі в м.Каневі. Вийшовши на подвір`я клубу у нічний час він помітив, що двоє невідомих йому чоловіків, якими під час досудового розслідування виявилися обвинувачений ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_1 , штовхаються між собою. Він розборонив їх, але через деякий час вони знову стали штовхатися між собою. Далі до нього підійшов потерпілий ОСОБА_1 і повідомив, що ОСОБА_2 вдарив його ножем у живіт. В цей час останній стояв в стороні і спостерігав збоку за діями потерпілого. Після цього він відвіз ОСОБА_1 в місцеву лікарню.

- свідка ОСОБА_9 , яка показала, що потерпілий ОСОБА_1 є її колишнім однокласником, а обвинуваченого вона взагалі до листопада 2015 року не знала. В кінці листопада 2015 року вона у вечірній час перебувала в нічному клубі «T&T» і бачила як між останніми спочатку почалася штовханина, а потім бійка. Згодом ОСОБА_1 повідомив присутнім на подвір`ї клубу, що ОСОБА_2 вдарив його ножем у живіт, а останній із своїм товаришем пішли в напрямку автостанції. Через деякий час хтось із присутніх відвіз потерпілого в лікарню.

Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, доведена:

- протоколом огляду місця події від 22.11.2015 року з фото таблицею до нього, яким встановлено, що місцем події є територія поруч з нічним клубом «T&T» в м.Каневі по вул..Героїв Дніпра, 1 (т.2 а.с.215-218);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 28.11.2015 року, під час якого потерпілий ОСОБА_1 впізнав по фотографії ОСОБА_2 як особу, що нанесла йому поранення ножем (т.2. а.с. 220-221);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 01.12.2015 року, під час якого свідок ОСОБА_9 впізнала по фотографії ОСОБА_2 як особу, що нанесла поранення ножем потерпілому ОСОБА_1 (т.2 а.с. 222-223);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 04.12.2015 року, під час якого свідок ОСОБА_8 впізнав по фотографії ОСОБА_2 як особу, що нанесла поранення ножем потерпілому ОСОБА_1 (т.2 а.с. 228-230);

- висновком судово-медичної експертизи № 2401 від 14.12.2015 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_1 тілесні ушкодження, у вигляді рани передньої черевної стінки, яка проникає в черевну порожнину з ушкодженням тонкого кишечника та крововиливом в черевну порожнину, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя ( т.2 а.с. 232);

- протоколом проведення слідчого експерименту та фото таблицею до нього від 06.03.2018 року, проведеного з участю підозрюваного ОСОБА_2 , під якого останній показав обставини нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 (т.2 а.с.а.с. 233-237);

- протоколом проведення слідчого експерименту та фото таблицею до нього від 06.03.2018 року, проведеного з участю потерпілого ОСОБА_1 , під якого останній показав обставини нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_2 (т.2 а.с.а.с. 238-240);

- висновками судових медичних експертиз № 02-01/331 від 20.03.2018 року та №02-01/406 від 20.03.2018 року, згідно яких у ОСОБА_2 виявлені пошкодження на верхній губі справа, які могли утворитися при обставинах , на які вказав останній при проведенні слідчого експерименту 03.06.2018 року. Зазначене також підтверджує присутність ОСОБА_2 під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 , оскільки саме заподіяння вказаних ушкоджень йому потерпілим стверджує обвинувачений ОСОБА_2 (т.2 а.с.а.с.241-243)

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторно звернув увагу на те, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_2 у їхній сукупності, приймаючи до уваги те, що вказані докази не викликають сумнівів суд прийшов до висновку, що винуватість останнього у вчиненні інкримінованого діяння доведена повністю, оскільки показання потерпілого, свідків, обвинуваченого та письмові докази, які були вивчені судом, вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_2 дійсно був на місці події, саме він умисно заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, а ступінь їхньої тяжкості підтверджена висновком судової експертизи.

При цьому суд звертає увагу на те, що показання обвинуваченого ОСОБА_2 від 24.12.2020 року беззаперечно вказують на умисний характер його дій, оскільки останній протягом тривалого для даної обстановки часу (3-4 секунди) готував знаряддя для нанесення тілесного ушкодження, переводячи ніж із складеного положення у розкрите положення, діючи при цьому однією рукою, що не є зручним навіть у звичайній обстановці, тобто вживаючи усіх необхідних заходів для нанесення потерпілому удару на враження.

Звертають на себе увагу і дії обвинуваченого після нанесення пошкодження потерпілому, а саме спосіб, у який обвинувачений покинув місце події, коли останній спокійно покинув територію біля нічного клубу.

Вказані дії обвинуваченого суд оцінює як дії вчинені з прямим умислом на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.

З вказаних підстав суд критично оцінює твердження захисника Журби В.В., як спробу допомогти обвинуваченому ОСОБА_2 уникнути покарання за вчинений злочин, про відсутність ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та наявністю в його діях складу необхідної оборони та сильного душевного хвилювання (т.3 а.с.а.с.175-179), оскільки такі твердження спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Крім того, подальша поведінка обвинуваченого ОСОБА_2 , а саме те, що він зник з місця події, переховування від органів досудового розслідування також спростовують твердження захисту про вимушеність дій останнього, оскільки його дії не є характерними для особи, яка вчиняє самозахист в умовах необхідної самооборони.

Крім того, суд звертає увагу на те, що стороною захисту, не зважаючи на роз`яснення судом такої можливості, не надано достатніх і належних доказів перебування обвинуваченого в стані сильного душевного хвилювання.

За таких обставин суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Разом з тим, суд критично оцінює та відкидає докази сторони обвинувачення у виді протоколів слідчих експериментів з участю свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т.2 а.с.а.с.244-247), оскільки як зазначено у вказаних протоколах зазначені слідчі експерименти проводилися із застосуванням відеозапису, але обвинуваченням носії відеозапису суду представлені не були, у зв`язку з чим суд позбавлений надати їм оцінку.

Крім того, суд відкидає докази сторони обвинувачення у виді протоколу проведення впізнання особи за фотознімками з участю свідка ОСОБА_10 (т.2 а.с.224-226), оскільки вказаний свідок у суді не допитувався, у зв`язку з чим суд був позбавлений можливості перевірити достовірність його показань.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який класифікується як тяжкий, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, думку потерпілого про суворість покарання, висновок досудової доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає негативний стан його здоров`я (т.2 а.с.а.с.133-137), обставини поведінки потерпілого, що призвели до виникнення конфліктної ситуації.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

На обліку у психіатра та нарколога ОСОБА_2 не перебуває, що вбачається з довідки №695/01-03, виданої Канівською ЦРЛ 22.03.2018 року (т.3 а.с.175) .

Відповідно до висновку досудової доповіді сектору з питань пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_2 оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, також оцінюється як середній, а тому можливе перевиховання останнього без ізоляції від суспільства.(т.1 а.с.а.с.156-157)

З урахуванням усіх цих обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 неможливе без ізоляції його від суспільства, а тому останньому слід призначити покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі, що в даному випадку буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, визначаючи розмір покарання суд застосовує положення ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», враховуючи при цьому правовий висновок, викладений в пунктах 103-107 постанови Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі №663/537/17.

Таким чином зарахуванню у строк відбуття покарання підлягають з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі періоди з 04 березня 2018 року(т.3 а.с.а.с.189-191) по 14 травня 2018 року (т.1 а.с.124) та у період з 08 червня 2020 року (т.2 а.с.а.с. 140-142, 165-167) по день набрання даним вироком законної сили.

В частині щодо вирішення цивільного позову потерпілого суд приходить до наступних висновків.

Так, потерпілим ОСОБА_1 заявлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином в загальній сумі 58500,75 грн., в якому позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 8500,75 грн., моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. У підтвердження завданої матеріальної шкоди позивач надав суду товарний чек - понесені витрати на лікування, страхове свідоцтво добровільного медичного страхування та страхування здоров`я, виписку із медичної картки стаціонарного хворого хірургічного відділення (а.к.п. 93-95 том 1). Розмір моральної шкоди позивач мотивує тим, що зазнав моральних та фізичних страждань, які полягають в душевних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків та погіршенні стану здоров`я.

За таких обставин, приймаючи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, поведінку в цій ситуації як обвинуваченого, так і потерпілого, який своїми діями спровокував конфліктну ситуацію, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд частково задовольняє позов в частині відшкодування моральної шкоди, визначивши розмір такого відшкодування в 30 000 гривень, та повністю задовольняє позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди та витрат на лікування в сумі 8 500,75 грн, оскільки внаслідок протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 дійсно була заподіяна шкода здоров`ю потерпілого ОСОБА_1 , що в свою чергу змусило останнього понести витрати на лікування та усунення заподіяної йому шкоди.

Арешт на майно не накладався.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Ухвалюючи даний вирок суд звертає увагу на те, що ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.05.2018 відносно ОСОБА_2 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави як альтернативного запобіжного заходу в сумі 52860,00 грн., яка була внесена на спеціальний розрахунковий рахунок гр.. ОСОБА_11 в якості застави в інтересах ОСОБА_2 11.05.2018 (т.1 а.с.а.с.125-126).

У зв`язку з повторним обранням відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою після оголошення його у розшук (т.2 а.с.а.с.148-153), судом неодноразово вживалися заходи щодо виклику в судове засідання заставодавця ОСОБА_11 для вирішення долі внесеної застави в порядку ч.9 ст.182 КПК України, але належним чином повідомити останню про розгляд зазначеного питання не представилося можливим через відсутність достовірної інформації про місце перебування вказаної особи, що унеможливлює розгляд даного питання у спосіб, встановлений законом.

За таких обставин суд приходить до висновку про можливість вирішення долі внесеної застави в порядку вирішення питань, які вирішуються судом під час виконання вироків, що набрали законної сили в порядку ст..ст.537, 539 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України,

Суд

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбуття ОСОБА_2 призначеного покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі період з 04 березня 2018 року по 14 травня 2018 року та період з 08 червня 2020 року по день набрання даним вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 8500,75 грн. у відшкодування майнової шкоди та витрат на лікування та 30 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити попередній - тримання під вартою.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_2 протягом того ж строку з моменту вручення йому копії даного вироку.

Копію вироку після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя Свитка С.Л.