Рішення № 9499333, 13.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" квітня 2010 р. Справа № 17/198-09/7-10

Розглянувши справу за позовом ВАТ "Укртелеком" в особі Дирекції первинної мережі

До           Військова частина А - 2192

Про стягнення 23 203,40 грн.

суддя

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Путієнко Є.В. –представник за довіреністю б/н від 21.07.2008року;

від відповідача: Волощук А.В. –представник за довіреністю б/н від 04.01.2010року;

від третьої особи 1: не з’явились;

від третьої особи 2:Новіцька Л.О. –представник за довіреністю №14-28/35 від 23.03.2010року;

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укрелеком»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №3206/06 від 30.07.2009року (вх. №5030 від 04.09.2009року) до Військової частини А-2192 (далі –відповідач) про стягнення 23203,40грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №363-8 від 08.04.2008року про надання послуг зв’язку по оплаті наданих послуг за період з лютого по липень 2009року, в результаті чого в останнього утворилась заборгованість у сумі 22059,06грн. У зв’язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 22059,06грн., пені у розмірі 705,88грн., інфляційні збитки в сумі 337,53грн. та 3% річних в розмірі 100,93грн., а всього 23203,40грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2009року позовну заяву №3206/06 від 30.07.2009року було повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 3 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2009року у справі №02-03/1812/17 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укрелеком»на ухвалу господарського суду Київської області від 07.09.2009року задоволено, ухвалу господарського суду Київської області від 07.09.2009року скасовано. Матеріали справи направлено на розгляд до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2009року позовну заяву №3206/06 від 30.07.2009року прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №17/198-09 та призначено розгляд справи на 18.01.2010року.

12.01.2010року через загальний відділ господарського суду позивачем, у відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України, була подана заява б/н від 25.12.2009року (вх. №150) про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 33088,59грн., пені у розмірі 555,40грн., інфляційні збитки в сумі 605,09грн. та 3% річних в розмірі 281,03грн., а всього 34530,11грн. за період з 01.03.2009року по 30.11.2009року. Вказана заява була прийнята господарським судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2010року розгляд справи відкладався на 22.02.2010року.

Розпорядженням Голови господарського суду Київської області від 19.02.2010року справа № 17/198-09 передана на розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2010року справу №17/198-09 прийнято до провадження, присвоєно їй №17/198-09/7-10 та призначено розгляд справи на 16.03.2010року.

У зв’язку з залученням в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Міністерства оборони України та Головного управління Державного казначейства України в Київській області, розгляд справи №17/198-09/7-10 було відкладено на 13.04.2010року.

19.03.2010року до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 18.03.2010року (вх. №3119) про залучення додаткового відповідача. В обґрунтування поданого клопотання позивач посилається на ч. 2 ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»та п. 1.4 наказу Міністерства оборони України від 28.10.2006року №625 «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних сил України».

Дослідивши доводи позивача, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про залучення в якості додаткового відповідача Міністерства оборони України з наступних підстав.

Як суб’єкт господарювання, з часу реєстрації військова частина А-2192 мала право на здійснення господарської діяльності, відповідальність за наслідки якої визначена статтею 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України».

Згідно цієї норми, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних та юридичних осіб і державі, військова частина, як суб’єкт господарської діяльності, несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина, як суб’єкт господарської діяльності, за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Однак, господарський суд звертає увагу позивача, що військова частина А-2192 є юридичною особою, не ліквідована та може бути позивачем і відповідачем в судах, вона є зобов’язаною стороною за договором №363-8 від 08.04.2008року про надання послуг зв’язку та самостійно відповідає за своїми договірними зобов’язаннями. Враховуючи вищевикладене, а також те, що ні позивачем, ні відповідачем не подано належних доказів недостатності коштів на рахунку військової частини А-2192, господарський суд вважає, що військова частина А-2192 є належним відповідачем у справі №17/198-09/7-10 та підстави для залучення в якості відповідача Міністерства оборони України відсутні. Така ж правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2010року у справі №9/100 та від 24.12.2009року у справі №8/30.

У судовому засіданні 13.04.2010року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у справі заперечив проти задоволення вимог позовної заяви з підстав, викладених у запереченні №232 від 18.02.2010року проти позовних вимог.

Представники третьої особи 1, Міністерства оборони України, у судовому засіданні 13.04.2010року не з’явились. Про дату, час та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третьої особи 1 за наявними в ній матеріалами, так як їх нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 13.04.2010року господарським судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив:

08.04.2008року між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»(виконавець за договором, позивач у справі) та військовою частиною А-2192 (споживач за договором, відповідач у справі) був укладений договір №363-8 на експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого споживач доручив, а виконавець зобов’язався здійснювати експлуатаційно-технічне обслуговування кабелів зв’язку споживача, зазначених в додатку №1 до даного договору, згідно з паспортом кабельних трас підземних кабельних ліній зв’язку (Додаток №2).

Відповідно до п. 1.2. договору експлуатаційно-технічне обслуговування по даному договору включає в себе виконання комплексу робіт з підтримання засобів та споруд зв’язку споживача у справному стані шляхом здійснення ремонтно-відновлюваних робіт і забезпечення їх ефективного функціонування.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість технічного обслуговування засобів зв’язку сторонніх організацій визначається згідно з тарифами на додаткові послуги електрозв’язку за договірною ціною (Додаток №3).

Сторонами п. 3.2. договору узгоджено, що споживач зобов’язаний щомісячно до 20 числа місяця, наступного за поточним, вносити плату за надані послуги на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку та акту виконаних робіт, виставлених до 5 числа згідно з вимогами чинного законодавства України.

У відповідності з п. 8.1. договору, останній набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2008року та регулює відносини з 01.01.2008року.

Після закінчення терміну дії договору, при відсутності заперечень з боку однієї із сторін, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих же умовах. Кожна із сторін має право в будь-який час розірвати договір, попередивши про це іншу сторону письмово, заздалегідь за 1 місяць (п.8.2. договору).

Жодною із сторін не надано суду доказів звернення з письмовими запереченнями у відповідності до п. 8.2. договору, а відтак господарський суд дійшов до висновку, що договір був продовжений на тих же умовах та є чинним на час розгляду спору по суті.

Актом приймання-передачі засобів і споруд зв’язку на експлуатаційно-технічне обслуговування (Додаток №1 до договору) військова частина А-2192 здала, а ЦТЕПМ-9 прийняло кабельні лінії зв’язку.

Як стверджує позивач, свої обов’язки щодо експлуатаційно-технічного обслуговування кабелів зв’язку ВАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укрелеком»виконувало належним чином і у відповідності до умов договору №363-8 від 08.04.2008року. Однак, в порушення умов договору відповідач виконував свої обов’язки неналежним чином, а саме у період з 01.03.2009року по 30.11.2009року вартість наданих послуг відповідач сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, а тому за ним утворилась заборгованість у сумі 33088,59грн.

У зв’язку з виникненням у відповідача заборгованості по оплаті вартості наданих послуг позивач звертався до військової частини А-2192 з претензією №2588/06 від 18.06.2009року з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 19265,46грн. У відповіді на вказану претензію №1070 від 30.06.2009року відповідач повністю визнав борг у сумі 19265,46грн. та зобов’язався сплатити заборгованість одразу при надходженні грошових коштів.

Як зазначає позивач, відповідач визнаний борг так і не погасив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Господарським судом встановлено, що вартість наданих і неоплачених відповідачем послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків за експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку №560 від 12.03.2009 року, №891 від 14.04.2009року, №1105 від 13.05.2009року, №1369 від 10.06.2009року, №1651 від 13.07.2009року, №1960 від 13.08.2009року, №2173 від 11.09.2009року, №2526 від 13.10.2009року, №2745 від 16.11.2009року, які були направлені на адресу відповідача разом з відповідними актами виконаних робіт (на підтвердження чого позивачем надано описи вкладення у цінні листи). Розмір заборгованості у сумі 34530,11грн. підтверджена відповідачем у запереченні №232 від 18.02.2010року на позовну заяву, в якому також військова частина А-2192 зазначає, що при надходженні з бюджету коштів зобов’язання будуть повністю оплачені.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.1.4. договору передбачено, що споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за надані послуги зв’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем розрахунки за отримані послуги зв’язку в період з 01.03.2009року по 30.11.2009року не проведені, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем за надане експлуатаційно-технічне обслуговування засобів та споруд зв’язку за період з 01.03.2009року по 30.11.2009року становить 30088,59грн.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 30088,59грн. основного боргу є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Господарським судом встановлено, що п. 4.1. договору сторони узгодили, що за порушення строків сплати, передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період, за який нараховуються пеня, за кожний день прострочення.

На цій підставі позивачем нараховано до сплати пеню в розмірі 555,40грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язань щодо проведення розрахунку за отримані послуги позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 281,03грн. та інфляційних збитків у сумі 605,09грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних збитків, господарський суд зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає 694,20грн. (розрахунок суми інфляційних нарахувань здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), а тому вважає, поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань невірним. Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 605,09грн. інфляційних збитків, заяви про збільшення або зміни позовних вимог в цій частині ВАТ «Укретелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укрелеком»не подавало, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягненні сумі –605,09грн.

За таких обставин позовні вимоги є правомірними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у сумі 34530,11грн., з яких 33088,59грн. основний борг, 555,40грн. пеня, 605,09грн. інфляційні збитки та 281,03грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А-2192 (08001, м. Макарів-1, код ЄДРПОУ 24981089) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укрелеком»(03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 3, код ЄДРПОУ 16479714) 33 088 (тридцять три тисячі вісімдесят вісім)грн.59коп. основного боргу, 555 (п’ятсот п’ятдесят п’ять)грн.40коп. пені, 605(шістсот п’ять)грн.09коп. інфляційних збитків, 281(двісті вісімдесят одну)грн.03коп. –3% річних та судові витрати: 345 (триста сорок п’ять) грн.31коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість)грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В. М.

Дата підписання 19.04.2010року