Постанова № 94993262, 18.02.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/2026/20

Провадження № 3/617/23/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року суддя Вовчанського районного суду Харківської області Петрова Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Вовчанську Харківської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Харківської області, громадянина України, працює головним інженером відділу нетрадиційних енерготехнологій Інституту проблем машинобудування імені А.М.Підгорного НАН України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2021 року до Вовчанського районного суду Харківської області після дооформлення надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії БД №249990 від 22 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, 22 листопада 2020 року о 21-50 год. по вул.Герлегівській в м.Вовчанську Харківської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем ВАЗ 21213, реєстраційний номер НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП..

В судовому засіданні водій ОСОБА_1 свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні не визнав та пояснив, що не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, з протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №249990 від 22 листопада 2020 рокуне згоден, правил дорожнього руху не порушував, не керував транспортним засобом взагалі. Зазначив, що 22.11.2020 року надав власний автомобіль ВАЗ 21213, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,у користування своїй знайомій ОСОБА_2 для здійснення поїздки до м.Вовчанську Харківської області для власних потреб. Близько 21-00 години вона йому зателефонувала та повідомила, що автомобіль занесло на дорозі у зв`язку з ожеледицею та він опинився у кюветі. ОСОБА_2 попросила про допомогу, яку він зі своїм знайомим ОСОБА_3 їй надали. ОСОБА_1 пересів до свого автомобілю, а ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 поїхали шукати трактор, щоб витягти застряглий автомобіль. Під час чекання друзів у машині, до нього під`їхали працівники поліції, замість надання допомоги у витяганні транспортного засобу з кювету, попросили вийти з автомобіля та пройти огляд на стан сп`яніння, продувши газоаналізатор «Алкотест». ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, зазначивши, що не керував транспортним засобом, тобто не є водієм та не повинен його проходити. Після чого працівники поліції у присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , склали протокол про адміністративне правопорушення. Зазначив, що свідки підтвердили саме факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а не факт керування ним транспортним засобом.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що вона мешкає у с.Вільча Вовчанського району Харківської області. 22.11.20 року попросила у свого знайомого ОСОБА_1 його автомобіль ВАЗ 21213, реєстраційний номер НОМЕР_2 , для здійснення поїздки до м.Вовчанська Харківської області у власних справах. Близько 21-00 год., керуючи транспортним засобом ВАЗ 21213, д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Герлегівській в м.Вовчанську Харківської області, автомобіль занесло в кювет та він застряг у снігу. Виїхати з кювета самотужки вона не змогла та зателефонувала ОСОБА_1 , попросивши про допомогу. Після чого ОСОБА_1 разом зі знайомим ОСОБА_3 приїхали до неї, але витягти автомобіль так і не змогли. Після чого вона разом із ОСОБА_3 поїхали шукати трактор з метою витягти автомобіль, а ОСОБА_1 залишився їх чекати у застряглому автомобілі.

Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 02 лютого 2021 року справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, повернуто Вовчанському ВП ГУНП в Харківській області – для належного оформлення.

Після дооформлення інспектором СРПП № 2 Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області Крутко В. до справи долучено диск з відеозаписом нагрудної боді-камери інспектора патрульної поліції, де ОСОБА_2 дає пояснення відносно того, що вона 22 листопада 2020 року взагалі не перебувала за кермом автомобіля ВАЗ 21213, який належить ОСОБА_1 та про подію яка відбувалася за участю ОСОБА_1 вона також не знала (а.с.35).

З оглянутого відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 пропонувалось пройти огляд на місці зупинки на стан алкогольного сп`яніння, однак останній відмовився, при цьому працівниками поліції роз`яснено, що стосовно нього буде складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також, зафіксовано складання протоколу, але останній відмовився від його отримання. ОСОБА_1 було відомо за якою статтею складено протокол, при цьому йому роз`яснювались його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.9).

Відповідно до п.6 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортни засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`ягніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

В даному випадку поліцейськими встановлено наявність ознак алкогольного сп`яніння, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, однак водій ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох свідків.

Відповідно до п.2 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Як слідує з п.4 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

В даному випадку поліцейським в протоколі зазначено ознаки алкогольного сп`яніння, з цього приводу дії поліцейського не оскаржувались.

Дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до таких висновків.

Факт вчинення водієм ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення, підтверджується зібраними та дослідженими по справі доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 249990 від 22.11.2020 року;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у присутності яких водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляд у на стан сп`яніння;

- рапортом начальника СРПП Вовчанського ВП ГУ НП в Харківській області від 22.11.2020 року;

- фото таблицею місця події від 22.11.2020 року;

- DVD дисками.

Аналізуючи зазначені докази, вважаю, що вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України доведена належними та допустимими доказами у справі.

За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до положень ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи,честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При кваліфікації дій ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує наступне.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану.

Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування, у присутності двох свідків; або лікарем закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я уповноважена особа Державтоінспекції в присутності двох понятих складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказує ознаки сп`яніння і дії водія, спрямовані на ухилення від огляду.

За наявності таких кваліфікуючих ознак компетентними особами складається протокол про адміністративне правопорушення п.2.5 ПДРУкраїни, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 249990, складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП (у редакції, яка діяла до 01.07.2020 року) передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII стаття 130 КУпАП була викладена в новій редакції.

Також підпунктом 171 пункту 2 розділу І Закону № 2617-VIII Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1 (Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).

Проте, згідно з підпунктом 1 пункту 117 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року № 720-IX підпункт 4 пункту 1 розділу І Закону № 2617-VIII виключений.

Також, згідно з підпунктом 2 пункту 117 Закону № 720-IX підпункт 171 пункту 2 розділу І Закону № 2617-VIII виключений.

Тобто, до набрання чинності Закону № 2617-VIII (до 01.07.2020 року), статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи,яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння; з 01.07.2020 року і до 03.07.2020 року такі діянні криміналізовано шляхом доповнення КК України статтею 286-1; а з 04 липня 2020 року такі діяння знову віднесенні до статті 130 КУпАП.

Статтею 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 вчинив дії, які охоплюються складом адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП після 04 липня 2020 року, а саме: 22 листопада 2020 року керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, суд застосовує закон, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`ягніння.

Крім того, суд враховує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.

Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обгрунтування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень тазастосування практики Європейського судуз прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантіїст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумніві щодо доведеності вини обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_1 подав своє клопотання та клопотання директора інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного від 18.02.2021 р. про вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та передання матеріалів справи на розгляд трудового колективу інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України.

Так, відповідно до ст. 255-1 Кодексу законів про працю України трудовий колектив підприємства утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Згідно наданого клопотання, директор інституту проблем машинобудування ім. А.М.Підгорного НАН України просить звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та передати матеріали справи із постановою на розгляд трудового колективу інституту для застосування до ОСОБА_1 заходів громадського впливу. Згідно протоколу зборів трудового колективу інституту проблем машинобудування ім.А.М. Підгорного від 18.02.2021р. було вирішено звернутися до Вовчанського районного суду Харківської області з клопотання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення та передачу матеріалів справи на розгляд трудового колективу.

Згідно наданої характеристики Інституту проблем машинобудування імені А.М.Підгорного НАН України № 52/5 від 18.02.2021, ОСОБА_1 працює в інституті проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України на посаді головного інженера відділу нетрадиційних енерготехнологій інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного. ОСОБА_1 під час виконання своїх трудових обов`язків є відповідальним, активним, ініціативним працівником, добре виконує покладенні на нього обов`язки. ОСОБА_1 зарекомендував себе як сумлінний та працьовитий, користується повагою серед працівників, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, за своїми професійними якості відповідає займаній посаді. Зробив великий внесок в науку та промисловість України.

Вимогами ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Щодо клопотання щодо передачу ОСОБА_1 на поруки трудового колективу інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України суд приходить до наступного висновку.

Суду надано копії клопотання та протокол загальних зборів трудового колективу, директором якого є ОСОБА_6 . Однак, суду не надано підтверджень, що вказана юридична особа існує (витяг з реєстру, статут), підтверджень, що директором є саме ОСОБА_6 .

Крім того встановлено, що ОСОБА_1 повідомив трудовому колективу недостовірну інформацію щодо щирого каяття у вчиненому. Зокрема ОСОБА_1 пояснив в судовому засіданні, що відмовився пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки не керував транспортним засобом. Разом з тим, як слідує з відеозапису, працівниками поліції було роз`яснено, що у разі відмови від проходження огляду на стан сп`яніння буде складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, який ОСОБА_1 підписав та вказав про свою незгоду. В ході судового розгляду, виходячи з наданих пояснень ОСОБА_1 , не встановлено його щирого каяття у вчиненому.

До того ж, крім невизнання своєї провини, ОСОБА_1 залучив в якості свідка ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні дала неправдиві свідчення.

За таких обставин суд вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст.130 КУпАП, яке виявилось у відмові від огляду на стан сп`яніння, чим порушено вимоги п. 2.5ПДРУкраїни.

Враховуючи особу ОСОБА_1 та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що передача матеріалів щодо ОСОБА_1 на розгляд трудового колективу інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України для застосування заходу громадського впливу не буде мати ефективного виховного впливу на особу, тому таке клопотання колективу не може бути задоволено.

При вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до вимог ст.33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, у зв`язку з чим суддя вважає за можливе призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення згідно з санкцією ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, що є достатньою мірою відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень 00 коп.), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. На підставі ч.2 ст.308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищенаведений строк, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, що складає 20 400,00 грн. (двадцять тисяч чотириста гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири грн.)

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяця.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Вовчанський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Н.М.Петрова