Ухвала суду № 94992552, 18.02.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7222/20

Провадження № 1-кс/202/905/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

18 лютого 2021 року м. Дніпро

слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

прокурора групи прокурорів Покрищенка П.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Воронцова В.В.

розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Гоги В.М., погоджене з процесуальним керівником у кримінальному провадженні – прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури Покрищенком П.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, є громадянином України, одружений, має на утриманні батьків похилого віку, офіційно не працевлаштований, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000703 від 21 вересня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

16 лютого 2021 року слідчому судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Гоги В.М., погоджене з процесуальним керівником у кримінальному провадженні – прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури Покрищенком П.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

Дане клопотання, згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, було передано слідчому судді 16 лютого 2021 року.

Згідно з матеріалами клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у невстановленому досудовим слідством місці та часу, з метою заволодіння чужим майном, розробили злочинний план направлений на таємне викрадення чужого майна в особливо великих розмірах, та розподілили ролі кожного.

Згідно розробленого плану ОСОБА_3 , який відповідно до наказу № 4230 к від 22.09.2016 року в.о. голови правління ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (ЄДРПОУ 00659101), працює на посаді сторожа відділу охорони управління з охорони та безпеки, під час своєї робочої зміни, з цехів на території ПрАТ «ДТРЗ», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, повинен прибути до цеху. ОСОБА_2 (заступник начальника цеха ПрАТ «ДТРЗ» на займаній посаді згідно наказу 816к від 22.10.2008 року), надав усну вказівку комірнику про надання можливості ОСОБА_3 доступу до цеху в якому знаходилось майно. ОСОБА_3 під`їжджав на своєму авто до цеху. ОСОБА_4 (охоронець ПрАТ «ДТРЗ») за допомогою комірника маючи доступ до майна в цеху завантажував майно належне ПрАТ «ДТРЗ» до автомобіля «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 . ОСОБА_1 (начальник караулу ПрАТ «ДТРЗ» на займаній посаді згідно наказу 2111к від 21.11.2014 року) надав усну вказівку охороні ПрАТ «ДТРЗ» щодо безперешкодного виїзду з території та не перевірки автомобіля ОСОБА_3 «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 . ОСОБА_3 з викрадене майно відвозив до свого місця мешкання за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 за місцем мешкання ОСОБА_6 складав та сортував по типу деталей та іншим характеристикам викрадені предмети. Водночас, ОСОБА_2 за допомогою автомобіля «HYUNDAI ACCENT», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить йому на праві приватної власності, також особисто вивозив майно, що належне ПрАТ «ДТРЗ». Після чого, відповідно до плану ОСОБА_3 передавав для продажу та продавав ОСОБА_5 викрадені деталі. Гроші від продажу деталей та іншого майна належного ПрАТ «ДТРЗ» розподіляли між собою.

Встановлено, що ОСОБА_3 , у період з квітня по грудень 2020 року, більш точного часу досудовим слідством не встановлено, знаходячись на території ПрАТ «ДТРЗ», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, під час своїх робочих змін, керуючись корисливим мотивом, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з єдиним умислом на таємне викрадення чужого майна, дотримуючись спільного злочинного плану, розуміючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час своїх робочих змін, зловживаючи своїми посадовими обов`язками, таємно, за допомогою автомобіля «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким фактично користується ОСОБА_3 , до якого завантажував разом з ОСОБА_4 майно ПрАТ «ДТРЗ», будучи впевненим, що вказаний автомобіль при виїзді з території ПрАТ «ДТРЗ», ніхто з працівників не буде перевіряти, переслідуючи загальну мету незаконного збагачення, діючи в особистих інтересах, таємно викрав запасні частин до тепловозів, які вивозив на вказаному автомобілі, та в подальшому реалізовував шляхом продажу, спричинивши ПрАТ «ДТРЗ» майнову шкоду в сумі 1 933056,00 грн., що є значною для ПрАТ «ДТРЗ».

Органом досудового розслідування умисні дії ОСОБА_1 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

18 грудня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

Слідчий в обґрунтування клопотання зазначив про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, свідчить те, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, та з урахуванням нижньої межі санкції у вигляді 7 років позбавлення волі, що унеможливлює звільнення від кримінальної відповідальності з іспитовим строком, а тому останній розуміючи невідворотність покарання за вчинений злочин, може переховуватися з метою уникнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Про наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_1 та іншими підозрюваними вжито активних дій шляхом спілкування зі свідками щодо знищення речей і документів, які мають значення у провадженні. Як наслідок, невстановленими особами внесено зміну в документацію, а саме карти вимірювань моторно-осьових підшипників і товщини зуба шестерні, у яких відображено дані щодо шестерні які встановлені на тепловозі, однак фактично знаходились у ОСОБА_7 вдома та були вилучені працівниками поліції у ході санкціонованого обшуку. Внесення виправлень до документів призвело до неможливості оперативного встановлення органами досудового розслідування де знаходяться на території України тепловози на яких не встановлено нові шестерні. Вказані обставини підтвердив свідок ОСОБА_8 , начальник ОТК ПрАТ «ДТРЗ», який повідомив, що у вищезазначених картках є виправлення номерів шестерні, хто їх виправив йому не відомо. Вказані обставини прямо вказують на активні дії ОСОБА_1 по знищенню речових доказів та впливу на свідків.

Про наявність існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_1 може шляхом вмовлянь, погроз або іншим чином, з метою уникнення від відповідальності, незаконно впливати на свідків чи понятих шляхом підбурювання, вмовляння чи залякування у кримінальному провадженні. Крім цього, з колишнього місця роботи співучасників ОСОБА_1 , працівниками ПрАТ «ДТРЗ» надано підробленні документи, що унеможливлює встановити інших причетних осіб та міру вини кожного. На протязі двох місяців досудового розслідування, посадовими особами ПрАТ «ДТРЗ» не надано в повному обсязі необхідних документів. У досудового розслідування є припущення, що фігуранти здійснюють вплив з метою не встановлення досудовим слідством свідків, належних документів, обставин та коло винних осіб.

В обґрунтування наявності ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України слідчий зазначив, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий у своєму клопотанні звертає увагу слідчого судді на те, що запобіжні заходи не пов`язані із триманням під вартою не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобіганню ризикам, у зв`язку із чим просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 терміном на 60 (шістдесят) днів.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити, наголошуючи на наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та визначити підозрюваному заставу у розмірі спричинених збитків. Зазначив, що підозрюваний перешкоджає встановленню істини у кримінальному провадженні.

Вказані обставини на думку прокурора виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Захисник підозрюваного – адвокат Воронцов В.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити в його задоволенні. Звернув увагу слідчого судді на відсутність ризиків, про які зазначає слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні оскількивідносно підозрюваного раніше в рамках вказаного кримінального провадження обирався запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який залишився в силі в суду апеляційної інстанції, та який сумлінно дотримувався підозрюваним із виконанням покладених на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. В разі якщо слідчий суддя дійде висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, просив застосувати домашній арешт у нічний період доби.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні також заперечував проти задоволення клопотання слідчого та підтримав доводи свого захисника.

Слідчий суддя, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020040000000703 від 21 вересня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

До вчинення вказаного кримінального правопорушення в ході досудового розслідування встановлено причетність громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 18 грудня 2020 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

21 грудня 2020 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України зі строком дії до 15 лютого 2021 року.

Вказана ухвала слідчого судді була оскаржена стороною обвинувачення та стороною захисту до суду апеляційної інстанції, однак 27 січня 2021 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду апеляційні скарги захисника Стрижака Євгенія Юрійовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 та прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Покрищенка П.В. залишені без задоволення, а ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

10 лютого 2021 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020040000000703 зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 21 вересня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України до 6 (шести) місяців, тобто до 18 червня 2021 року.

10 лютого 2021 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Гоги В.М., погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури Покрищенком П.В. про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, відповідно до якого слідчий просив змінити підозрюваному запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, яке в подальшому було відкликано прокурором, на підставі чого ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 лютого 2021 року вказане клопотання було повернуто прокурору.

16 лютого 2021 року у зв`язку із тим, що скінчився строк дії ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області Гогою В.М. було подано клопотання, за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні – прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури Покрищенком П.В., про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років

Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За таких умов, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з того, що в ході судового розгляду встановлено, що є підстави вважати, що ОСОБА_1 може впивати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на даний час не встановлено коло всіх осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення. При цьому слід звернути увагу на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.177 КПК України не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки як було встановлено в ході судового розгляду, відносно підозрюваного ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді 21 грудня 2020 року було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, строк дії якої на даний час скінчився та за час дії вказаного запобіжного заходу, підозрюваний добросовісно виконував покладені на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України та самостійно з`явився на розгляд клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що свідчить про відсутність ризику переховуватись від суду та слідства.

Також в ході судового розгляду стороною обвинувачення не підтверджено належними доказами існування ризиків, передбачених п.п.2, 4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема яким саме чином ОСОБА_1 буде перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки він не є працівником ПрАТ «ДТРЗ», та не має доступу до документів підприємства.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Між тим слід зазначити, що виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, на чому наполягає слідчий у клопотанні та яке підтримав прокурор в судовому засіданні, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який, у відповідності до ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом.

У відповідності до положень ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, а саме те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, однак при цьому слід також враховувати наявність у останньої стійких соціальних зв`язків, зокрема те, що ОСОБА_1 одружений, має на утриманні батьків похилого віку, має постійне місце проживання, раніше не судимий, а також його процесуальну поведінку під час дії обраного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який діяв до 15 лютого 2021 року включно.

Виходячи із зазначеного, оцінюючи в сукупності обставини вчиненого кримінального правопорушення та матеріали кримінального провадження, вважаю, що слідчим у клопотанні та безпосередньо прокурором в судовому засіданні належним чином не було доведено неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м`якого запобіжного заходу.

З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, явки даної особи для надання показань тощо, доходжу висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про застосовування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважаю за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за фактичним місцем проживання останнього за за адресою: АДРЕСА_1 та не вбачає підстав для задоволення клопотання підозрюваного та його захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.194 КПК слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного певні обов`язки.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 42, 176, 177, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 303, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Гоги В.М., погоджене з процесуальним керівником у кримінальному провадженні – прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури Покрищенком П.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України – відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України – запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, поклавши на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- цілодобового не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- заборонити ОСОБА_1 спілкуватись з свідками та іншими підозрюваними по кримінальному провадженню визначеними слідчим, прокурором;

- здати на зберігання до відповідної установи паспорти, документи які дають змогу перетину державного кордону України.

У задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Воронцова Владислава Вячеславовича про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби – відмовити.

Строк дії ухвали слідчого судді до 17 квітня 2021 року включно.

Ухвалу передати для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Л.П. Слюсар