Рішення № 94991644, 08.02.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19575/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Власюка Руслана Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 50837963 від 28 січня 2020 року, внесеного державним реєстратором Сапожинської сільської ради Корецького району Власюком Русланом Віталійовичем, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 35210608 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», стягнути солідарно з відповідачів судовий збір в розмірі 840,80 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 20 липня 2007 року між нею та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір, за яким вона отримала грошові кошти в кредит у розмірі 38270 доларів США на строк з 20 липня 2007 року по 19 липня 2019 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між нею та АКБ «ТАС-Комерцбанк» 20 липня 2007 року укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Надалі право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки було відступлено ПАТ «Дельта Банк», а пізніше - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». 23 серпня 2018 року отримала від нового кредитора вимогу про усунення порушень та повернення заборгованості за кредитним договором. 25 січня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» без будь-яких попереджень та погоджень в порушення законодавства України переоформив на себе права власності на квартиру, чим порушив її майнові права та позбавив права власності на квартиру. Квартира виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце її постійного проживання, загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м. Іншого нерухомого майна у її власності немає. Спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Відповідно до цього Закону забороняється будь-яке відчуження майна боржника, в тому числі в передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку» позасудовому порядку, якщо на то не було згоди боржника. Реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» була здійснена державним реєстратором без достатніх правових підстав, з порушенням норм ст.37 Закону України «Про іпотеку» та ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Право власності на квартиру набуто ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла, а тому перехід права власності на предмет іпотеки відбувся незаконно.

Ухвалою від 1 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 11 грудня 2020 року суд задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» вчиняти дії по відчуженню квартири за адресою АДРЕСА_1 та реєстрацію будь-яких фізичних осіб у квартирі.

Ухвалою від 24 грудня 2020 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

11 січня 2021 року суд отримав відзив на позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що право вимоги відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за кредитним та іпотечним договорами належить ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». Станом на 11 липня 2018 року заборгованість за кредитним договором становить 887407,32 грн. Будучи належним чином повідомленою про невиконання основного зобов`язання та можливість настання відповідних наслідків, позивач свідомо ухилялась від погашення заборгованості. Згідно з п.12.3 та п.12.3.1 договору іпотеки між сторонами було досягнуто згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». Враховуючи наявну заборгованість ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» задовольнило кредиторські вимоги за рахунок предмета іпотеки на підставі іпотечного договору. При укладенні договору іпотеки позивач одночасно підписала договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким надала згоду на передачу іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку». Звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору, який містить відповідне застереження, передбачає саме добровільну передачу предмета іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, а тому положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не мають місце застосування в даному спорі. Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачений вичерпний перелік документів для реєстрації права власності. При державній реєстрації права власності державний реєстратор не повинен перевіряти предмет іпотеки на відповідність вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Дії позивача, який оспорює дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності предмета іпотеки за кредитором, суперечать його попередній поведінці, а саме підписанню іпотечного застереження разом із договором іпотеки, згідно з яким позивач безумовно погодився з тим, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання строку виконання основного зобов`язання, передбаченого кредитним договором, воно не буде виконано.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача 8 лютого 2021 року подала суду заяву з проханням розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» в судове засідання не з`явився, причину неявки суд не повідомив. Про місце, дату та час судового розгляду повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач Воасюк РВ. В судове засідання не з`явився. У клопотанні, отриманому судом 24 грудня 2020 року, просить провести розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд, дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 20 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 1701/0707/88-038, за умовами якого позивач отримала кредитні кошти в розмірі 38270 доларів США на строк з 20 липня 2007 року по 19 липня 2017 року зі сплатою відсотків у розмірі 12,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом.

20 липня 2007 року з метою забезпечення виконання вимог, що випливають з кредитного договору № 1701/0707/88-038, між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір № 1701/0707/88-038-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук С.Є. Предметом іпотечного договору згідно з п.2 є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С. 14 березня 2006 року за реєстровим № 876 та зареєстрованого в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «Рівненське міське бюро технічного інвентаризації» за реєстраційним номером 12545394.

4 грудня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції зареєстровано зміну імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_1 .

5 червня 2012 року позивача повідомлено про відступлення первісним кредитором прав вимоги за кредитним договором новому кредитору ПАТ «Дельта Банк».

11 липня 2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір № 667/К купівлі-продажу майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Антиповою І.В. за реєстровим № 678, за умовами якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1701/0707/88-038 від 20 липня 2007 року та права іпотекодержателя за договором іпотеки від 20 липня 2007 року перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

23 серпня 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» направило позивачу повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, а також вимогу про усунення порушень шляхом сплати протягом 30 днів з моменту отримання вимоги заборгованості, яка станом на 11 липня 2018 року становить 887407,32 грн, та попередженням про застосування таких заходів задоволення вимог іпотекодержателя як набуття у власність ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» предмета іпотеки за ціною, встановленою на момент такого набуття, з наступною реєстрацією цього права щодо зміни власника в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або укладення ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» з будь-якою особою договору купівлі-продажу предмета іпотеки від імені іпотекодержателя.

На підставі рішення державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Власюка Р.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28 січня 2020 року, індексний номер 50837963, проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Як встановлено з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 230028852 від 28 жовтня 2020 року, підставою для державної реєстрації права власності (номер запису про право власності 35210608) стали: кредитний договір № 1701/0707/88-038, виданий 20 липня 2007 року, іпотечний договір № 1701/0707/88-038-Z-1, виданий 20 липня 2007 року, договір купівлі-продажу майнових прав № 667/К, виданий 11 липня 2018 року, вимога про усунення порушень № 43456, видана 23 серпня 2018 року та рекомендоване повідомлення від 12 вересня 2018 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

За нормами ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частиною четвертою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.2 ст.35 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч.2, 3 ст.36 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч.2 ст.37 Закону України «Про іпотеку»).

Пунктом 10.3 укладеного між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 іпотечного договору встановлено право іпотекодержателя обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

В пункті 12 вказаного іпотечного договору визначено способи звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду (п.12.1), у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.12.2) та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в пп.12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору (п.12.3).

Згідно з пп.12.3.1 іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року в редакції на час вчинення спірних реєстраційних дій.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції на момент вчинення спірних реєстраційних дій), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Позивач в позовній заяві підтвердила факт отримання письмової вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» від 23 серпня 2018 року про усунення порушень, що спростовує її твердження про відсутність будь-яких попереджень від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки. Доказів виконання позивачем основного зобов`язання суду не надано.

Зміни до п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які передбачають протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» подання для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, заяви, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, внесені до вказаного Порядку постановою Кабінетів Міністрів України № 189 від 26 лютого 2020 року.

Тобто, на момент винесення 28 січня 2020 року державним реєстратором Сапожинської сільської ради Корецького району Рівненської області Власюком Р.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень не було передбачено подання письмової згоди іпотекодавця на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Відтак, суд вважає безпідставними покликання позивача на вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна всупереч вимогам ст.37 Закону України «Про іпотеку» та ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом з тим, 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно з пп.1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з п.23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та іпотечного договору) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону Ураїни «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.2 ст.36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору № 1701/0707/88-038 від 20 липня 2007 року кредитні кошти призначені на споживчі цілі. Кредит наданий в іноземній валюті (п.1.1). Квартира АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки та виступає як забезпечення зобов`язань за споживчим кредитом в іноземній валюті, має загальну площу 45,3 кв.м. Вказана квартира використовується як місце постійного проживання позивача, про що свідчить відмітка про реєстрацію місця проживання на стор.11 паспорта позивача. Іншого нерухомого житлового майна у власності позивача не знаходиться, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта № 234192780 від 26 листопада 2020 року. Вказані обставини відповідачем ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» не спростовані.

Згода власника нерухомого житлового майна (позивача) на відчуження квартири, що є предметом іпотеки, відсутня.

Таким чином, на квартиру АДРЕСА_1 не може бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотеко держателем у зв`язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19).

Щодо зазначених у відзиві відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» постанов Верховного Суду суд зауважує, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду. Відтак, в даному випадку підлягає застосуванню висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 802/1340/18-а.

Покликання відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на суперечливість дій позивача, яка оспорює рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності предмета іпотеки за кредитором, попри попереднє підписання іпотечного застереження, суд до уваги не приймає.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що запровадження державою обмежень, які спрямовані на вилучення іпотечного майна, обумовлені тим, що фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов`язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб`єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах.

На момент укладення кредитного договору (2007 рік) позивач не могла передбачити обвал державної валюти та не знала про можливе запровадження мораторію.

Згідно з п.10 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Оскільки про неможливість застосування мораторію до процедури позасудового врегулювання іпотекодавець не був попереджений при укладенні кредитного та іпотечного договорів, така умова договору може бути визнана несправедливою.

Крім того, мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Власюка Р.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на квартиру за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), у справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні відносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотеко держателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотеко держателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до державного реєстратора, якого позивач визначила співвідповідачем.

Обставини справи підтверджують, що спір у позивача саме з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» з приводу порушення ним права власності позивача на квартиру внаслідок дій ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» щодо реєстрації за ним такого права.

Таким чином, в задоволенні позову до державного реєстратора Власюка Р.В. необхідно відмовити з підстав пред`явлення його до неналежного відповідача.

За правилами ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на користь позивача понесені нею та документально підтверджені витрати на оплату судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 223, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Власюка Руслана Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Власюка Руслана Віталійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50837963 від 28 січня 2020 року.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 35210608 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Відмовити в позові ОСОБА_1 до державного реєстратора Сапожинської сільської ради Корецького району Власюка Руслана Віталійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі :

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Рівненським МВ УДМС України в Рівненській області 5 грудня 2013 року;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського 8, оф.32; код ЄДРПОУ 38750239;

відповідач - державний реєстратор Сапожинської сільської ради Корецького району Власюк Руслан Віталійович, місцезнаходження: 34733, Рівненська область, Корецький район, с.Сапожин, вул.Центральна, 2;

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Дружби Народів, 38; код ЄДРПОУ 34047020.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2021 року.

Суддя