Рішення № 94990913, 15.02.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18572/20

Провадження № 2/161/1276/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Чигринюк В.С.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Запуговиченка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

17.11.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначила, що 30.01.2020 року вона набула у власність квартиру АДРЕСА_1 та 20.03.2020 року зареєструвала в ній своє місце проживання. Після вселення нею було повідомлено ДКП «Луцьктепло» про зміну власника для подальшого оформлення договору. В ході оформлення договору їй стало відомо, що за адресою: АДРЕСА_2 , є заборгованість за надані послуги в сумі 59698 грн. 36 коп. з яких її частка боргу, як нового власника житла, становить 3374 грн 11коп. Дана заборгованість була відразу сплачена нею у відділенні ДКП «Луцьктепло». Оскільки всіма мешканцями буд. АДРЕСА_3 було прийнято рішення облаштувати Автономне опалення і отримано дозвіл на відключення від централізованого теплопостачання, договір про надання послуг з ДКП «Луцьктепло» підписано так і не було. Через деякий період часу нею було отримано повідомлення від адміністрації ДКП «Луцьктепло» про те, що вона зобов`язана погасити заборгованість у сумі 46381 грн. 34 коп. за особовим рахунком, яка по факту являється заборгованістю попереднього власника. Таким чином, їй як новому користувачу квартирою нарахована заборгованість минулого користувача, яку саме останній повинен був сплатити для повного погашення заборгованості. Враховуючи наведене, просить суд зобов`язати ДКП «Луцьктепло» виключити із суми її заборгованості за послуги з централізованого опалення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість попереднього користувача зазначеної квартири в сумі 46381,34 грн.

12.02.2021 року від представника відповідача ДКП «Луцьктепло» надійшли письмові пояснення по справі (по своїй суті – відзив на позовну заяву). В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання ДКП «Луцьктепло» виключити із суми заборгованості за послуги з централізованого опалення квартири заборгованість попереднього користувача зазначеної квартири в сумі 46381,34 грн. – не є належним способом захисту прав, передбаченого чинним законодавством, як спосіб захисту прав. Тому, невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні пред`явлених особою вимог (а.с. 39-41).

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, які викладені нею у позовній заяві, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову посилаючись на обставини, які викладені у поданих до суду 12.02.2021 року письмових поясненнях. У задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено що, 30.01.2020 року позивач ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 . Продавцем майна за вказаним договором виступав ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 30.01.2020 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Горбач Л.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 89 (а.с. 12-17), а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 198387633 від 30.01.2020 року (а.с. 18).

Як вбачається із повідомлення Адміністрації ДКП «Луцьктепло», станом на 14.09.2020 року по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_2 , рахується заборгованість в сумі 46381,34 грн. (а.с. 8).

У своєму позові ОСОБА_1 зазначає, що вищевказана заборгованість за послуги з централізованого опалення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , виникла з вини попереднього користувача зазначеної квартири – ОСОБА_2 , а тому вона просить виключити її із суми заборгованості за її особовим рахунком.

Статтею 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. При цьому учасниками відносин у сфері житлово- комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно листа ДКП «Луцьктепло» № 2468/14-8 від 13.07.2020 року, відповідачем було погоджено зміну власника квартири по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_2 , на ОСОБА_1 (а.с. 7).

Таким чином судом достовірно встановлено та жодною із сторін не заперечується, що станом на 14.09.2020 року по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , рахується заборгованість в сумі 46381,34 грн. за послуги з централізованого опалення квартири.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом. Звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, договорів та інші правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ст. 16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з положень Закону та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

У зв`язку з цим, особовий рахунок, відкритий на ОСОБА_1 в ДКП «Луцьктепло» є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора (відповідача).

Окрім того, чинним законодавством списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги не передбачено і не визначено механізму його списання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов`язання ДКП «Луцьктепло» виключити із суми заборгованості ОСОБА_1 за послуги з централізованого опалення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість попереднього користувача зазначеної квартири в сумі 46381,34 грн. – не є належним способом захисту прав, передбаченого чинним законодавством, як спосіб захисту прав.

В такому випадку, у разі звернення ДКП «Луцьктепло» до суду з позовами про стягнення оскаржуваної суми боргу за надані послуги з централізованого опалення квартири із позивача ОСОБА_1 , остання має право доводити необґрунтованість позовних вимог, посилаючись на викладені нею у даній позовній заяві обставини.

Отже на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ДКП «Луцьктепло» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позов була звільненою від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд, у зв`язку із відмовою у позові вважає за необхідне судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

На підставі ст. ст. 15, 16 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити

Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 19 лютого 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська