Рішення № 94989830, 17.02.2021, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1592/20

Провадження №2/743/25/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Яхно Ю.Л.,

при секретарі Довбенко О.М.,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду цивільної справи за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором у розмірі 11838,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 23.05.2016 ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду не те, що підписана нею відповідна анкета-заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які розміщені на сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідачка була зобов`язана до 25 числа місяця, наступного з дати виникнення заборгованості, сплачувати грошові кошти для її погашення за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим Договором. Всупереч умовам Договору ОСОБА_1 своєчасно не здійснювала платежів для погашення заборгованості за кредитом, тобто зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого за вищезазначеним зобов`язанням утворилась заборгованість, яка станом на 24.09.2020 складає 11838,80 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві та клопотанні, доданому до позовної заяви, просив справу розглядати у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання. У матеріалах справи відсутній її відзив на позовну заяву.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.02.2021 постановлено справу розглядати у заочному порядку.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно положень ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2016 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якої погодилася, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з даним договором до його укладення та погодилася з його умовами, шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua.

З 14.06.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", що не є його перетворенням чи реорганізацією.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 23.05.2016, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , вбачається, що заборгованість останньої, станом на 24.09.2020, становить 11838,80 грн та складається з:

- заборгованості за простроченим тілом кредиту - 9016,44 грн;

- заборгованості за відсотками - 2822,36 грн;

Матеріалами справи, а саме випискою по картковому рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 за договором № б/н від 23.05.2016, підтверджується факт отримання від позивача та використання відповідачкою грошових коштів, а також те, що відповідачка у добровільному порядку не повернула їх у повному обсязі та не погасила заборгованість.

Ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 9016,44 грн.

Разом з цим, у заяві позичальника від 23.05.2016 процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема процентів за користування кредитними коштами.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині, позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/), як на невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Відсутні також і докази того, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначених в цих документах розмірах і у спосіб нарахування, оскільки ці докази повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Враховуючи викладене, а також те, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/), які знаходяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.05.2016 шляхом підписання анкети-заяви, а тому нарахування процентів за цим договором є безпідставним.

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17).

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадках, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства, за своєю природою, засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Зазначене вище узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 за результатами розгляду справи № 342/180/17-ц , які відповідно до ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, суд враховує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Аналізуючи Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц) зробила правовий висновок, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Беручи до уваги зміст кредитного договору у даній справі, а також обсяг і зміст, долучених позивачем до позовної заяви Умов і Правил надання банківських послуг, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачкою позивачем було дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме цих умов.

З врахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 2822,36 грн не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1600,88 грн.

Керуючись ст. 258, 259, 265, 268, 282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, р/р № НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: 14360570, МФО 305299) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.05.2016, у розмірі 9016 (дев`ять тисяч шістнадцять) грн 44 коп.

У решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" судовий збір, у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 88 коп.

Повне заочне рішення складено 17 лютого 2021 року.

Заочне рішення може бути переглянуто Ріпкинським районним судом за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю.Л. Яхно