Рішення № 94987067, 12.02.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 12.02.2021

ЄУ № 420/1793/18

Провадження №2/942/4/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Чалого А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сіренко А.В.,

представника позивача - Матвєєвої Т.С.,

представника відповідача - Клиги І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації права оренди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Новопсковська районна державна адміністрація Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС», в якому просив визнати недійсним договір оренди землі та скасувати державну реєстрацію права оренди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 5,59 га, кадастровий номер 4423384700:17:005:0018, розташованої на території Осинівської сільської ради Новопсковського району Луганської області.

Позивач стверджує, що договір оренди землі з відповідачем він не укладав, наміру на його укладення та реєстрацію права оренди за СТОВ «Прогрес» не виказував.

Про те, що право оренди на належну йому земельну ділянку зареєстроване за відповідачем, дізнався випадково у серпні 2018 року, коли намагався зареєструвати договір оренди землі на вказану земельну ділянку з іншим орендарем. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 29060182 від 01.04.2016, прийняте державним реєстратором Ямполь О.О., номер запису про інше речове право: 13981915, дата державної реєстрації 01.04.2016.

За вказаним рішенням реєстрації підлягав договір оренди землі б/н, виданий 31.08.2015 СТОВ «Прогрес», орендодавець ОСОБА_1 , строк дії договору до 31.12.2025.

Вказаний договір позивач не підписував, про його існування дізнався за допомогою інформації з державного реєстру прав та їх обтяжень. Оригінал чи завірена копія примірника договору оренди землі у орендодавці відсутня.

Позивач вважає, що незаконні дії відповідача порушують його право на вільне розпорядження своєю власністю через незаконну реєстрацію права оренди позивач позбавлений права вільного вибору орендаря.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди б/н земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 5,59 га, кадастровий номер 4423384700:17:005:0018, укладений 31.08.2015 між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес»; визнати недійсним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права номер запису про інше право: 13981915 дата та час реєстрації 01.04.2016 13:08:20, вчинений Державним реєстратором Старобільського районного управління юстиції в Луганській області Ямполь Ольгою Олексіївною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29060182 від 01.04.2016 13:13:36; зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» повернути ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5,59 га, кадастровий номер 4423384700:17:005:0018, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Осинівської сільської ради Новопсковського району Луганської області.

Ухвалою суду від 19.11.2018 відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 17.12.2018.

17.12.2018 від відповідача СТОВ «Прогрес» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача не погодився з заявленими позовними вимогами та зазначив, що 31.08.2015 року між СТОВ «Прогрес» та ОСОБА_1 був укладений спірний договір оренди землі, а 01.04.2016 було проведено його державну реєстрацію. Сторони підписали договір оренди, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору. Підпис, наявний в договорі оренди землі від 31.08.2015, укладеному між СТОВ «Прогрес» та ОСОБА_1 , у відповідності до якого в оренду було передано земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4423384700:17:005:0018, загальною площею 5,59 га – виконаний особисто ОСОБА_1 та ідентичний підпису, який міститься у паспорті ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого 09.02.2000 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області. Про реальність спірного договору оренди землі, обізнаність позивача з його існуванням та наявність волевиявлення позивача на його укладення свідчить той факт, що позивач ОСОБА_1 в період з 2015 року отримував від СТОВ «Прогрес» орендну плату за користування вищезазначеною земельною ділянкою і жодних питань щодо підстав нарахування та виплати орендної плати у позивача до СТОВ «Прогрес» не виникало, а отже укладення договору та його умови відповідають дійсному волевиявленню його сторін.

17.12.2018 підготовче судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого у кримінальному процесі по справі ЄУ №420/472/18. Розгляд справи відкладено до 16.01.2019.

22.12.2018 від представника третьої особи надійшло пояснення на позов, в якому зазначено, що відповідно до п. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, який не перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, та провів державну реєстрацію прав, забезпечує передачу реєстраційної справи у паперовій формі або документів, що були видані, оформлені або отримані ним під час проведення такої реєстрації, до відповідного суб`єкта державної реєстрації прав, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі відповідно до цієї статті, але реєстраційна справа №891680044233 на об`єкт нерухомого майна, земельна ділянка кадастровий номер 4423384700:17:005:0018 до Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області на зберігання не передавалась, у зв`язку з чим надати пояснення щодо предмету спору третя особа не має можливості.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 16.01.2019 підготовче судове засідання відкладено до 12.02.2019.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 12.02.2019 задоволено клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, провадження у справі зупинено до одержання висновку експерта за результатами проведення експертизи.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 26.03.2019 поновлено провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 04.04.2019.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 04.04.2019 провадження у справі зупинено до одержання висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 31.05.2019 поновлено провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 26.06.2019.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 26.06.2019 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 26.07.2019.

26.07.2019 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого по справі в нарадчій кімнаті по справі ЄУ №420/890/19.

23.08.2019 розгляд справи відкладено до 01.10.2019, у зв`язку з перебуванням головуючого по справі у щорічній основній відпустці.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 01.10.2019, залишеною без змін постановою Луганського апеляційного суду від 12.11.2019, провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку судового рішення у цивільній справі №145/2047/16-ц.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 24.09.2020 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 23.10.2020.

23.10.2020 розгляд справи відкладено до 24.11.2020 за клопотанням представника відповідача.

24.11.2020 розгляд справи відкладено до 29.12.2020, у зв`язку з неявкою представника відповідача.

29.12.2020 розгляд справи відкладено до 02.02.2021 за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд про їх задоволення, надала пояснення згідно обставин, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення згідно обставин, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 5,59 га, кадастровий номер 4423384700:17:005:0018, розташованої на території Осинівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №074073, зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №337.

31.08.2015 року укладено договір оренди землі б/н, на підставі якого зазначена земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Прогрес» строком на 10 років по 31.12.2025 року, де орендодавцем вказаний ОСОБА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №137620053 від 13.09.2018, державним реєстратором Ямполь О.О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29060182 від 01.04.2016, здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 5,59 га, кадастровий номер 4423384700:17:005:0018, підставою виникнення якого є договір оренди землі б/н від 31.08.2015, укладений між орендарем СТОВ «Прогрес» та орендодавцем ОСОБА_1 .

Відповідно до змісту висновку експерта Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №19/113/7-7/53-е від 13.05.2019 – підпис, від імені ОСОБА_1 , розташований в графі «Орендодавець___» у розділі «Підписи сторін» у договорі оренди землі від 31.08.2015, укладеному між ОСОБА_1 та СТОВ «Прогрес», щодо земельної ділянки № НОМЕР_1 , загальною площею 5,59 га, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

З огляду на положення ч. 1 ст. 627 ЦК України , ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14, ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З огляду на положення ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16-ц звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі №569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписував, його умови не погоджував.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі №145/2047/16-ц констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такою ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі №504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року в справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року в справі №487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року в справі №487/10132/14-ц (пункт 97)).

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, оскільки позивачем обрано неефективний спосіб захисту

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

При цьому суд вважає необхідним зазначити, що вибравши ефективний спосіб захисту, а саме усунення перешкод у користуванні належною позивачу земельною ділянкою, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки, то вимога про скасування державної реєстрації договору оренди буде похідною, і в цьому випадку обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації буде також ефективним. За таких умов розгляд цих двох позовних вимог про усунення перешкод у користуванні належною позивачу земельною ділянкою, і її повернення, а також скасування державної реєстрації договору оренди забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір та судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» про визнання договору оренди недійсним та скасування державної реєстрації права оренди.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 09.02.2000 Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1633 від 21.05.2019 року, адреса: вул. Українська, 216 смт Новопсков, Луганська область.

Відповідач: СТОВ «Прогрес» код ЄДРПОУ 30763895, місце знаходження: вул. Пушкіна, буд. 32 В с. Лизине, Білокуракинського району Луганської області.

Представник відповідача: Клига Ірина Анатоліївна, діє на підставі статуту СТОВ «Прогрес» код ЄДРПОУ 30763895, адреса: вул. Слобожанська, 10/16, смт. Новопсков, Луганська область.

Третя особа: Новопсковська районна державна адміністрація, ЄДРПОУ 04051589, адреса: пров. Історичний, 1, смт. Новопсков, Луганська область

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2021 року.

Головуючий суддя А.В. Чалий