Вирок № 94986766, 17.02.2021, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/18/19

Провадження № 1-кп/935/57/21

ВИРОК

Іменем України

17 лютого 2021 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Щербаченко І.В., за участю секретаря судового засідання Ганнущенко Г.М., прокурора Сенька В.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Василевської О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів Житомирської області, в режимі відеоконференції з установою попереднього ув`язнення - ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)», обвинувальний акт, який надійшов до суду від прокурора Коростишівської місцевої прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018060190000766 31.12.2018 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодружений, утриманців не має, не працює, депутатом та інвалідом не є, судимий: 22.01.2017 Корольовським районним судом м. Житомира за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,на підставі ст.ст. 75,104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, 06.01.2021 Богунським районним судом м.Житомира за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2018 року , близько 14:00 годин ОСОБА_1 , перебував на «Першому озері» в м. Коростишеві Житомирської області.

У той день, час та місці повз «Перше озеро» проходив потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно із своїми знайомими, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У вказаний день, час та місці у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном.

З цією метою, цього ж дня, близько 14:00 години ОСОБА_1 став іти за потерпілим ОСОБА_2 та неповнолітніми свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 наздогнавши вказаних осіб та став наносити удари рукою зігнутою у кулак потерпілому ОСОБА_2 та неповнолітнім свідкам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від нанесених ударів останні тілесних ушкоджень не отримали.

У подальшому, потерпілий ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_3 перейшли на другу сторону дороги. Надалі ОСОБА_1 реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, пішов за потерпілим та неповнолітнім свідком ОСОБА_3 .

Перебуваючи біля потерпілого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вчинив напад на потерпілого поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я потерпілого, а саме, наніс йому один удар правою рукою зігнутою в кулак в грудну клітину, один удар правою рукою зігнутою в кулак в ліву сторону обличчя ОСОБА_2 .

Після цього, ОСОБА_1 заволодів грошовими коштами потерпілого в сумі 225 гривень.

Надалі продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 наніс ще один удар рукою зігнутою у кулак ОСОБА_2 в область переносиці, внаслідок нанесеного удару заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової та лицьової травми обличчя у вигляді синців та садна на обличчі, перелому кісток носа зі зміщенням та струсу головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 225 гривень.

Суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у висунутому обвинуваченні за ч.1 ст.187 КК України визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, пояснив суду, що дійсно, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, скоїв інкриміноване діяння, 30 грудня 2018 року разом із своїми друзями відпочивав у м.Коростишів, перебували на кар`єрі, побачив трьох неповнолітніх осіб, серед яких був потерпілий ОСОБА_2 . Обвинувачений підійшов до них, наніс потерпілому декілька ударів правою рукою в область носа та тулубу, після чого заволодів його грошовими коштами у сумі 225 гривень.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, надав заяву, в якій просив суд розглянути кримінальне провадження за його відсутності, поклався на розсуд суду щодо призначення покарання обвинуваченому, з урахуванням думки учасників судового провадження, щодо можливості з`ясування всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, суд, керуючись ст. 325 КПК України, вирішив проводити судовий розгляд за відсутності потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 , прокурор, захисник не заперечували фактичні обставини кримінального провадження і не заперечували проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження, і немає сумнівів у добровільності й істинності їх позиції. Учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. У зв`язку з викладеним, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, сукупність наведених і оцінених судом доказів, дозволяє суду прийти до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 доведена, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.187 КК України. як умисні дії, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднані із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу,тобто розбій.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Кримінальне правопорушення за ч.1 ст.187 КК України є тяжким злочином, ОСОБА_1 судимий, не працює, неодружений, утриманців не має, за місцем проживання характеризується посередньо.

Щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення є обставиною, яка пом`якшує покарання.

Рецидив злочинів є обставиною, яка обтяжує покарання.

Судом взято до уваги ставлення обвинуваченого до вчиненого, поведінку ОСОБА_1 під час судового розгляду, що була проявом внутрішніх переживань особою того, що сталося, морального засудження своєї поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, позицію потерпілого, наслідки, що наступили від вчиненого, і вважає, що його виправлення і перевиховання, попередження з її боку здійснення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання неможливо без ізоляції від суспільства, останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті Кримінального Закону, остаточне покарання- за правилами, передбаченими ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначеного за даним вироком та вироком Богунського районного суду м.Житомира від 06 січня 2021 року за ч.2 ст.186 КК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів; виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні не накладався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, ч.3 ст.349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначеного за даним вироком та вироком Богунського районного суду м. Житомира від 06 січня 2021 року за ч.2 ст.186 КК України, остаточно призначити, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 за даним вироком обчислювати з часу набрання вироком Богунського районного суду м.Житомира від 06.01.2021.

Речові докази: автомобіль марки "BMW Х5", номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на зберагінні ОСОБА_6 -залишити у розпорядженні останнього; лампу повторювача лівого повороту та кришку від дзеркала, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ГУНП в Житомирській області-повернути власнику.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Щербаченко