Рішення № 94986148, 02.02.2021, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/482/17

Номер провадження 2/950/1/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого – судді Чхайло О. В.,

при секретарі судового засідання – Сивоконь А.І.,

за участю: представника позивача - Гакаля Р.В., відповідача – ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Стеценка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Лебедин матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості;

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.07.2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (теперішнє найменування АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № SUL0GK0000000001, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 30305,27 доларів США та зобов`язався повернути його і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В порушення умов договору та вимог ЦК України ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, що створило заборгованість за кредитом станом на 20.03.2017 в розмірі 33159,82 доларів США, яка складається з наступного:

- 17153,63 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту);

- 4744,28 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 1214,52 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 10047,40 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

У добровільному порядку питання повернення боргу між сторонами не вирішено, а тому АТ КБ «ПРИВАТБАНК», посилаючись на те, що має право вимагати від боржника будь-яку частину заборгованості, просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 17153,63 доларів США, яка складається з наступного: 17153,63 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту), що за курсом 26,90 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.03.2017 року складає 461432,38 грн., а також усі понесені судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених в позовній заяві. Заперечення сторони відповідача вважає необґрунтованими.

Відповідач проти позову заперечив та пояснив, що сплачував щомісячно заборгованість за кредитом відповідно до встановленого графіку. Не маючи фінансової можливості в повній мірі погашати борг, у 2015 припинив оплату. До цього він неодноразово звертався до банку з проханням здійснити перерахунок чи перекредитувати наявну заборгованість у національній валюті та здійснити її реструктуризацію, але банк залишив його звернення без задоволення.

Представник відповідача вважає, що ОСОБА_1 є споживачем, права якого порушені. Станом на 2015 ним сплачено банку за кредитним договором кошти в сумі 32 358, 07 доларів США, що на час звернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з позовом до суду становило 841 135 08 грн. За кредитним договором № SUL0GK0000000001 від 02.07.2008 ОСОБА_1 фактично з наданих банком коштів в сумі 30305, 28 доларів США отримав лише 26000 доларів США. При цьому представник просить врахувати, що у своєму позові банк ставить питання про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість, яка складається з наступного: 17153, 62 доларів США - заборгованість за кредитним договором; 3291, 33 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 794, 94 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 3685, 27 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 9,62 доларів США – штраф (фіксована частина); 1246, 26 доларів США – штраф (процентна складова). Однак, за діючим законодавством банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Таким чином, є незаконним встановлення у кредитному договорі, а саме в пункті 8.1, наступних умов: 1) 780 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту; 2) 183,43 доларів США на сплату страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту; 3) 137,05 доларів США на сплату особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту; 4) 3204,80 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості; 5) винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 3.00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту; 6) винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4.08% річних від суми зарезервованих ресурсів; 7) винагорода за проведення додаткового моніторингу. Зазначені послуги супроводжують кредит як компенсація супутніх послуг банку за рахунок споживача і не можуть бути включені до умов кредитного договору. Тому представник вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Заслухавши представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК», відповідача, його представника, дослідивши докази у справі, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено та не оспорюється стороною відповідача те, що 02.07.2008 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (теперішнє найменування АТ КБ «Приватбанк») з анкетою-заявою (т. 1 а.с. 209-210) з проханням надати кредит.

02.07.2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № SUL0GK0000000001 (т. 1 а.с. 211-213), згідно якого останній отримав кредит у розмірі 30305,27 доларів США.

Відповідно до п. 8.1 зазначеного договору кредитні кошти були надані відповідачеві на строк з 02.07.2008 по 02.07.2018 включно, у вигляді не поновлювана лінія, на наступні цілі: у розмірі 27100,48 доларів США на придбання нерухомості з них 26000,00 доларів США на придбання нерухомості шляхом видачі готівки через касу, а також у розмірі 780 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 183,43 доларів США – для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 137,05 доларів США для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також 3204,80 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 3.00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4.08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2 даного договору.

Отриманий кредит відповідач зобов`язався повернути і сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановлених кредитним договором та згідно графіку погашення кредиту (а.с. 215).

АТ КБ «Приватбанк» в своєму позові зазначає, що відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Тим самим ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що у 2015 він припинив оплату за кредитом, бо не мав фінансової можливості погашати наявний борг.

Згідно розрахунку позивача (т. 1 а.с. 5-9) станом на 20.03.2017 відповідач має заборгованість за договором № SUL0GK0000000001 від 02.07.2008 в розмірі 33159,82 доларів США, яка складається з наступного:

- 17153,63 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту);

- 4744,28 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 1214,52 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 10047,40 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Від загальної суми боргу АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з відповідача лише заборгованість за кредитом (тіло кредиту) - 17153,63 доларів США.

Суд погоджується з такими вимогами банку, а доводи сторони відповідача вважає необ`єктивними і такими, що не заслуговують на увагу та при ухваленні рішення виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом вимог ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якою охоплено ст. ст. 1046-1053.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Не оспорюючи факт укладення кредитного договору та отримання коштів за таким договором, сторона відповідача в ході судового розгляду заперечила проти розрахунків, проведених позивачем, вказуючи, що вони є незрозумілі та неправдиві.

Тому для повного, всебічного і об`єктивного з`ясування обставин, які мають значення для справи, за клопотанням ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 75-78) було призначено судово-економічну експертизу (т. 1 а.с. 86, 225).

На вирішення експертизи ставилися питання про те який розмір залишку кредитної заборгованості по кредитному договору № SUL0GK0000000001 від 02.07.2008 року є дійсним на 20.03.2017 року; чи підтверджується документально та нормативно відповідність розрахунку заборгованості від 20.03.2017 року, проведений позивачем, умовам зазначеного кредитного договору; ставилося питання щодо визначення експертним шляхом розміру відсотків за кредитом з зазначенням суму простроченої заборгованості по кредиту, суми дострокового стягнення по кредиту, суми нарахованих відсотків по кредиту; та ставилося питання щодо розміру реальної відсоткової ставки, застосований в період з 02.04.2008 року по 20.03.2017 року.

Однак, експертиза у справі з питань, поставлених позивачем, проведена не була, оскільки ОСОБА_1 не здійснив оплату послуг експерта (т. 1 а.с. 235-236).

Інших доказів, які б ставили під сумнів розрахунки заборгованості, проведені банком, відповідачем в ході судового розгляду надано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 не спростував належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами розрахунки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (т. 1 а.с. 5-9), а відповідно не довід в цій частині обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача.

Представник відповідача зазначив в судовому засіданні, що послуги, які супроводжують кредит як компенсація супутніх послуг банку за рахунок споживача, не можуть бути включені до умов кредитного договору. Однак, у договорі, укладеному між сторонами, такі послуги включені до п. 8.1, а саме:

1) 780 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту;

2) 183,43 доларів США на сплату страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту;

3) 137,05 доларів США на сплату особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту;

4) 3204,80 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості;

5) винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 3.00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту;

6) винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4.08% річних від суми зарезервованих ресурсів; 7) винагорода за проведення додаткового моніторингу.

Представник ОСОБА_1 вважає, що в цій частині договір є недійсним та не може братися до уваги.

Однак, такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки стороною не було заявлено в ході судового розгляду зустрічного позову з відповідними вимогами про недійсність зазначених положень кредитного договору чи аналогічного позову в окремому судовому провадженні.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Тому такі заперечення сторони відповідача, суд не приймає та розглядає справу в межах вимог, заявлених АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Також суд вважає необ`єктивними доводи відповідача та його представника щодо невизнання позовних вимог банку в частині інших нарахувань, а ніж заборгованості за тілом кредиту.

При цьому суд враховує, що банк у своєму позові наводить розрахунок заборгованості (а.с 3 на звороті), який включає: 17153,63 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 4744,28 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1214,52 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 10047,40 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Однак, від загальної суми боргу АТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з ОСОБА_1 лише заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 17153,63 доларів США. В іншій частині заборгованості АТ КБ «Приватбанк» позов до ОСОБА_1 не пред`являє, посилаючись на те, що кредитор має право вимагати від боржника стягнення будь-якої частини заборгованості за кредитом.

Таким чином, суд вважає доведеним є те, що між сторонами мають місце правовідносини, що виникли внаслідок укладення кредитного договору, зобов`язання за яким відповідач порушив та має заборгованість в тому числі за тілом кредиту і в добровільному порядку борг ОСОБА_1 до цього часу не погашений, чим порушуються права сторони позивача.

Тому, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 17153,63 доларів США, що за курсом 26,90 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.03.2017 (а.с. 10) складає 461432,38 грн. за кредитним договором № SUL0GK0000000001 від 02.07.2008, яка складається з наступного: 17153,63 доларів США – заборгованість за кредитом (тілом кредиту).

Оскільки рішення ухвалене на користь банку, суд вважає необхідним також покласти на відповідача обов`язок відшкодувати АТ КБ «Приватбанк» усі понесені і документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 6921,49 грн. (а.с. 2).

На підставі вище наведеного, керуючись ст.ст. 2-5, 76-80, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 610, 612, 626, 627, 1049, 1054 ЦК України;

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 17153,63 доларів США, що за курсом 26,90 відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.03.2017 року складає 461432,38 грн. за кредитним договором № SUL0GK0000000001 від 02.07.2008 року, яка складається з наступного: 17153,63 доларів США – заборгованість за кредитом (тіло кредиту).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) кошти в розмірі 6921,49 грн. на відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.02.2021

Суддя Чхайло О. В.