Рішення № 9498110, 23.03.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2010 р. Справа № 15/010-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Арай Україна ЛТД», Київська обл., смт. Гребінки

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофон», Київська обл., Фастівський р-н, с. Дмитрівка

про           стягнення 3856705,92 грн.

та за зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофон», Київська обл.,

Фастівський р-н, с. Дмитрівка

до товариства з обмеженою відповідальністю «Арай Україна ЛТД», Київ-

ська обл., смт. Гребінки

про визнання договору № 14-08 від 25.04.2008р. недійсним та застосування

наслідків недійсності правочину.

за участю представників:

від позивача: Кияниця О.В. (дов. від 28.10.2009р.), Смутек М.К. - директор;

від відповідача: Полуектов І.Л. (дов. від 02.03.2009р.), Барабаш Ю.А. (дов. від 02.03.2009р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арай Україна ЛТД»(далі-Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофон»(далі-Відповідач) про стягнення 3856705,92 грн., з яких 2933330,70 грн. заборгованості за договором № 14-08 від 25.04.2008 р., 316920,24 грн. пені, 116518,28 грн. 3% річних та 489936,70 грн. інфляційних втрат.

Позивачем за первісним позовом неправильно визначена ціна позову (3887441,92 грн.), оскільки загальна сума позовних вимог становить 3856705,92 грн. На підставі ч.3 ст. 55 ГПК України ціна позову визначена судом у розмірі 3856705,92 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договором № 14-08 від 25.04.2008 р. в частині зобов’язання по оплаті вартості поставленого обладнання, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 246376,08 Євро, що у перерахунку на гривні по курсу НБУ складає 2933330,70 грн. У зв`язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 316920,24 грн. пені на підставі п. 8.2 Договору та 116518,28 грн. 3% річних і 489936,70 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України. Всього сума позову становить 3856705,92 грн. Також позивач просить стягнути судові витрати у справі, а саме 5000,00 грн. витрат за юридичні послуги, 25500,00 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні 09.02.2010 р. представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позов не може бути задоволений, у зв`язку з тим, що договір № 14-08 є недійсним, оскільки, діючи від імені юридичної особи та підписуючи договір, директор ТОВ «Агрофон»Суліковська Л.І. перевищила свої повноваження, передбачені п. 8.2 Статуту, а оскільки жодних доказів вчинення дії з боку учасників, які б свідчили про прийняття до виконання договору № 14-08 не було, то вказаний правочин укладено з перевищенням повноважень директора і він не створює зобов`язання виконання обов`язків за ним у ТОВ «Агрофон». Крім того, пунктом 5.1 договору передбачена вартість договору тільки в іноземній валюті, що не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 189 ГК України та ч.2 ст. 198 ГК України. Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

10.02.2010 р. через загальний відділ господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофон»до товариства з обмеженою відповідальністю «Арай Україна ЛТД», в якій ТОВ «Агрофон» просить визнати недійсним договір № 14-08 від 25.04.2008р. та застосування наслідків недійсності правочину, змусивши сторони повернути одна одній все отримане за договором, а саме: стягнути з ТОВ «Арай Україна ЛТД»на користь ТОВ «Агрофон» 387102 грн., зобов`язати ТОВ «Арай Україна ЛТД»вчинити дії щодо прийняття від ТОВ «Агрофон»на території с. Дмитрівка Фастівського р-ну Київської області за актами передачі (повернення) наступні комплектуючі зерносушильного комплексу: силос плоскодонний SPA 10,5/13 з обладнанням №1 –1 шт.; силос SPA 10,5/13 з обладнанням №2 -1 шт.; силос плоскодонний SPA 6/6 з обладнанням -1 шт. (з двох частин), Норія РКА 40 завантаження дл. 28 -1 шт. Норія РКА 40 розвантаження дл.40 –1 шт.; зерносушарка S-416 з обладнанням –1 шт.; ланцюговий транспортер нижній горизонтальний KTIFb 20/33 –40 т/год. –2 шт., ланцюговий транспортер горизонтальний KTIF 20/33 –40 т/год. –2 шт.

Ухвалою господарського суду від 15.02.2010 р. прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Агрофон»до ТОВ «Арай Україна ЛТД»про визнання договору № 14-08 від 25.04.2008р. недійсним та застосування наслідків недійсності правочину для сумісного розгляду з первісним позовом у справі № 15/010-10.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що договір № 14-08 укладено директором ТОВ «Агрофон»Суліковською Л.І. з перевищенням повноважень, передбачених п. 8.2 Статуту, відповідно до якого директор вирішує будь-які питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів учасників, тоді як згідно з п. 7.3 Статуту до виключної компетенції загальних зборів товариства належить, зокрема, затвердження угод про відчуження товариством будь-якого майна, а також угод на суму більше ніж 5000 грн. Оскільки жодних доказів вчинення дії з боку учасників, які б свідчили про прийняття до виконання договору № 14-08 не було, то позивач за зустрічним позовом вважає, що вказаний правочин відповідно до ст. 241 ЦК України не створює зобов`язання виконання обов`язків за ним у ТОВ «Агрофон». Крім того, позивач за зустрічним позовом вважає, що спірний договір укладений з порушенням вимог ч. ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України, оскільки пунктом 5.1 договору передбачена вартість договору тільки в іноземній валюті, а саме суму 327170 Євро, що не узгоджується з вимогами ст. 189, 198 ГК України, ст. 524 ЦК України, ст. 35 Закону України «Про Національний банк України»та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». На підставі викладеного ТОВ «Агрофон»вважає, що договір № 14-08 має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1ч. 3 ст. 215 ЦК України та ст. 205 ГК України, з застосуванням наслідків недійсності, передбачених ст. 216 ЦК України.

В судовому засіданні 26.02.2010 р. представник відповідача за зустрічним позовом надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що спірний договір був прийнятий до виконання товариством «Агрофон»відповідно до ст. 241 ЦК України, про що свідчить здійснення позивачем за зустрічним позовом оплати вартості зерносушильного комплексу у сумі 387102 грн. Крім того, 29.01.2009 р. один із засновників ТОВ «Агрофон»особисто підписав календарний план погашення заборгованості за цим договором, який був частково виконаний, що також свідчить про схвалення спірного договору. Щодо відповідності спірного договору вимогам ч. 2 ст. 189 ГК України, то відповідач зазначає, що хоча пунктом 5.1 договору передбачено його вартість у Євро, проте у п. 5.2 є уточнення, що оплата проводиться покупцем у перерахунку на гривні по курсу НБУ на день проведення платежу, що відповідає дійсності, оскільки розрахунки між сторонами проводились у національній валюті. Крім того, відповідач зазначає, що у разі задоволення зустрічного позову ТОВ «Агрофон»не зможе повернути одержаний зерносушильний комплекс, оскільки зберігає його на вулиці без будь-якого накриття в порушення п. 6 додатку № 4 до договору, що призвело до погіршення оцинкового покриття листів та їх корозії, та як наслідок до втрати товарного виду та неможливості його реалізації іншому покупцю.

17.03.2010 р. до суду від ТОВ «Агрофон» надійшли доповнення до зустрічного позову, в яких позивач за зустрічним позовом доповнює підстави для визнання договору № 14-08 недійсним частиною 1 ст. 203 ЦК України, посилаючись на те, що оскільки в договорі не визначена ціна в національній валюті України, чим порушено ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 198 ГК України, ст. 524 ЦК України, то порушені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме ч. 1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам законодавства. Крім того, ТОВ «Агрофон»посилається на те, що оскільки рішення загальних зборів засновників щодо затвердження договору № 14-08 від 25.04.2008 р. не приймалося, то наявні порушення ч. 2 ст. 207 та ст. 241 ЦК України, що в свою чергу порушує вимоги ч. 2 та ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Представники позивача за первісним позовом в судових засіданнях підтримали первісний позов, проти зустрічного позову заперечували.

Представники відповідача за первісним позовом в судових засіданнях проти первісного позову заперечували, зустрічний позов підтримали.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Арай Україна ЛТД»(Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофон» (Замовник) було укладено договір № 14-08. Відповідно до умов цього договору Продавець продає зерносушильний комплекс на базі зерносушарки S-416 та зерносховищ SPA 10,5/13 –2 шт. і SPA 6/6 –1 шт., надалі «Обладнання»та проводить у Покупця роботи по монтажу та введенні в експлуатацію обладнання виробництва підприємства «ARAJ»(Польща) за адресою: с.Дмитрівка, Фастівського р-ну, Київської області. Покупець зобов’язаний прийняти обладнання, монтажні та пуско-налагоджувальні роботи і провести оплату Продавцю у відповідності з умовами договору.

Відповідно до п. 3.1. договору продавець буде поставляти обладнання по мірі виконання монтажних робіт. Про готовність до кожної поставки Продавець повідомить Покупця факсом як мінімум за 7 днів, вказуючи склад та вартість даної поставки, яку Покупець зобов’язаний оплатити згідно з п.5.4. даного договору. Продавець доставить обладнання Покупцю на умовах склад покупця за адресою: с.Дмитрівка, Фастівського р-ну, Київської області. Поставки проводяться, розпочинаючи з 02.08.2008р. при умові отримання авансу у відповідності з п.5.4.1. даного договору.

Згідно з п. 3.6 договору продавець залишає за собою право власності на поставлене обладнання або кожну його частину до повної оплати покупцем вартості поставленого обладнання.

Згідно з п.5.1. договору загальна вартість даного договору складає 327170,00 євро. У загальну вартість предмету договору входить вартість всього обладнання –288820,00 євро та вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт 38350,00 євро.

Відповідно до п.5.2. договору оплата проводиться Покупцем у перерахунку на гривні по курсу НБУ на день проведення платежу.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що оплата по даному договору проводиться Покупцем наступними етапами: Попередню оплату у розмірі 9000,00 євро Покупець сплачує на рахунок Продавця до 25.05.2008р. Суму у розмірі 279820,00 євро Покупець оплачує Продавцю по частинах після отримання повідомлення Продавця про готовність кожної партії обладнання до відвантаження та після отримання рахунку. Суму в розмірі 30000,00 євро Покупець оплачує перед виїздом монтажної бригади. Суму в розмірі 8350,00 євро Покупець платить після закінчення монтажних робіт перед початком проведення пусконалагоджувальних робіт.

Відповідно до п.п. 5.8., 5.9. договору у випадку несплати Покупцем суми, вказаної в п.5.4.3. виїзд монтажної бригади відкладається до отримання коштів. У випадку несплати Покупцем суми, вказаної в п.5.4.4. виконання пусконалагоджувальних робіт відкладається до отримання коштів.

Сторонами підписаний додаток № 1 до договору «Специфікація обладнання», в якому визначений перелік обладнання, загальна вартість якого становить 288820,00 євро.

Позивач передав, а відповідач прийняв обладнання на підставі актів передачі обладнання, підписаних сторонами, а саме: акт передачі обладнання № 1 від 15.08.2008р., відповідно до якого передано Силос плоскодонний SPA 10,5/13 з обладнанням №1 вартістю 331261,13 грн.; акт передачі обладнання № 2 від 22.08.2008р., відповідно до якого передано Силос плоскодонний SPA 10,5/13 з обладнанням №2 вартістю 329180,88 грн.; акт передачі обладнання № 3 від 29.08.2008р., відповідно до якого передано Силос плоскодонний SPA 6/6 з обладнанням, Норія РКА 40 завантаження дл.28, Норія РКА 40 розвантаження дл.40, загальною вартістю 283294,39 грн.; акт передачі обладнання № 4 від 02.09.2008р., відповідно до якого передано зерносушарку S-416 з обладнанням вартістю 892228,00грн.; акт передачі обладнання № 5 від 08.09.2008р., відповідно до якого передано ланцюговий транспортер нижній горизонтальний KTIFb 20/33-40 т/год., ланцюговий транспортер горизонтальний KTIF 20/33-40 т/год., ланцюговий транспортер нижній горизонтальний KTIFb 20/33-40 т/год., ланцюговий транспортер горизонтальний KTIF 20/33-40 т/год. загальною вартістю 223603,30 грн.

За період з 29.04.2008р. по 23.03.2009р. відповідачем було сплачено позивачу 387102,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи.

Монтажні та пусконаладжувальні роботи позивачем не здійснювалися.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2933330,70 грн. за отримане обладнання за договором № 14-08 від 25.04.2008 р., яка розрахована виходячи з того, що відповідачем сплачено 387102,00 грн., що у перерахунку за курсом НБУ станом на 30.12.2009 р. складає 42443,92 Євро, а отже заборгованість становить 246376,08 Євро (288820,00 Євро - 42443,92 Євро), що у перерахунку за курсом НБУ складає 2933330,70 грн.

Оскільки первісний позов заявлений про стягнення заборгованості за договором, відповідність законодавству якого є предметом зустрічного позову, судом спочатку розглядається зустрічний позов.

Позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір № 14-08, посилаючись на те, що його укладено директором ТОВ «Агрофон»Суліковською Л.І. з перевищенням повноважень, чим порушено частини 1, 2 та 3 ст. 203, ч. 2 ст. 207 та ст. 241 ЦК України.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          Поняття цивільної дієздатності юридичної особи визначено у статті 92 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 145 ЦК України визначено порядок управління товариством з обмеженою відповідальністю. Згідно із ч. 2 цієї статті поточне керівництво діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється виконавчим органом товариства, який є підзвітним загальним зборам учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються Цивільним кодексом України, іншими законами та Статутом товариства.

Як вбачається з договору № 14-08 від 25.04.2008 р. від ТОВ «Агрофон»його підписано директором Суліковською Л.І.

Відповідно до п. 8.2 Статуту ТОВ «Агрофон», затвердженого протоколом № 12/33 від 25.05.2007 р. загальних зборів учасників та зареєстрованого 10.07.2007 р. Фастівською районною державною адміністрацією, директор здійснює поточне керівництво Товариства, вирішує будь-які питання діяльності Товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів Учасників.

Згідно з п. 7.3. (підпункт 14) Статуту до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства належить затвердження угод (правочинів) про відчуження Товариством будь-якого майна, а також угод на суму більше ніж 5000 грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що загальні збори учасників спірний договір не затверджували, згоди на його укладення не давали, та жодних доказів вчинення дії з боку учасників, які б свідчили про прийняття до виконання договору № 14-08 не було, тому позивач вважає, що вказаний правочин відповідно до ст. 241 ЦК України не створює зобов`язання виконання обов`язків за ним у ТОВ «Агрофон».

Згідно з ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 9.2. Роз`ясень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»зі змінами та доповненнями, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Агрофон»сплатило ТОВ «Арай Україна ЛТД»387102,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку ТОВ «Арай Україна ЛТД», з яких вбачається, що зазначена сума була перерахована дев`ятьма платіжними дорученнями за період з 29.04.2008р. по 23.03.2009р.

Посилання представника позивача за зустрічним позовом в судових засіданнях на те, що зазначені дії були вчинені бухгалтером та директором товариства без відому Загальних зборів Учасників, а тому не свідчать про прийняття до виконання договору № 14-08 товариством, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі –Закон) на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

          Частиною 1 ст. 13 Закону встановлено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

          Відповідно до ч. 1. ст. 14 Закону підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, загальні збори учасників ТОВ «Агрофон», затверджуючи бухгалтерські баланси за другий, третій квартали 2008 р. та річний звіт за 2008 р. мали довідатися про перераховання коштів на виконання договору № 14-08 від 25.04.2008 р. Оскільки після затвердження річного звіту за 2008 р. позивачем за зустрічним позовом у 2009 році ще були здійснені платежі за договором № 14-08 від 25.04.2008 р., то зазначене свідчить про прийняття до виконання зазначеного договору, а отже про його схвалення.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Позивачем за зустрічним позовом не доведено суду, що ТОВ «Арай Україна ЛТД»знало чи не могло не знати про те, що затвердження угод (правочинів) на суму більше ніж 5000 грн. належить до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства «Агрофон».

Крім того, підпунктом 14 пункту 7.3. Статуту ТОВ «Агрофон»передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів Учасників Товариства належить затвердження угод (правочинів) про відчуження Товариством будь-якого майна, а також угод на суму більше ніж 5000 грн., а не їх укладення.

Відповідно до п. 9.4 Роз`ясень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»якщо господарським судом буде з'ясовано, що установчими документами товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Таким чином, посилання позивача за зустрічним позовом на те, що при укладенні спірного договору було порушено ч. 2 ст. 207 та ст. 241 ЦК України, що в свою чергу порушує вимоги ч. 2 та ч. 3 ст. 203 ЦК України є помилковим.

У зустрічній позовній заяві та доповненнях до неї позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним договір № 14-08 від 25.04.2008 р. на підставі також ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Частиною 2 ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Передбачивши у п. 5.1. Договору що загальна вартість даного договору складає 327170,00 євро, у яку входить вартість всього обладнання –288820,00 євро та вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт 38350,00 євро, та не виразивши при цьому ціну договору у грошовій одиниці України –гривні, сторони порушили вимоги ст. 524 ЦК України, ч. 2 ст. 189 та ч.2 ст. 198 Господарського кодексу України.

Оскільки права проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства позивач та відповідач не мають, то грошове зобов`язання в договорі мало бути визначено також і в гривні.

Посилання відповідача за зустрічним позовом у доповненні на відзив на те, що законодавством не передбачено прямих обмежень щодо заборони на вираження грошових зобов`язань в іноземній валюті, не береться судом до уваги, оскільки ст. 524 ЦК України сторонам надано право визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, але при цьому зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні. Як вбачається з умов договору № 14-08 від 25.04.2008 р., зобов`язання в гривні у договорі не виражене.

Щодо посилання відповідача за зустрічним позовом у відзиві на те, що у п. 5.2 договору є уточнення, що оплата проводиться покупцем у перерахунку на гривні по курсу НБУ на день проведення платежу, що відповідає дійсності, оскільки розрахунки між сторонами проводились у національній валюті, то воно також не береться судом до уваги, оскільки чинне законодавство, зокрема Цивільний та Господарський кодекси, розрізняють терміни «валюта зобов` язання»та «валюта виконання зобов`язання». Статтею 524 Цивільного кодексу України, частиною 2 ст. 189, частиною 2 ст. 198 Господарського кодексу передбачено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки зміст Договору № 14-08 від 25.04.2008 р. суперечить вимогам ст. 524 ЦК України ч. 2 ст. 189 та ч.2 ст. 198 Господарського кодексу України, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним Договору № 14-08 від 25.04.2008 р. на підставі частини 1 ст. 203 ЦК України, підлягає задоволенню.

Щодо посилання позивача за зустрічним позовом в позовній заяві на те, що є підстави для визнання зазначеного договору недійсним також на підставі ч. 5 ст. 203 ЦК України з посиланням на те, що ціна договору виражена у євро, а оскільки сторони не мають права проводити розрахунки між собою в іноземній валюті, то зазначене підтверджує неможливість реального настання наслідків, які передбачені договором, та те, що маючи статутний капітал розміром 300000 грн. та немаючи оборотних коштів для оплати ціни договору, ТОВ «Агрофон»не мало можливості виконати обов`язки по сплаті суми, а отже правові наслідки, передбачені договором, не могли настати, то воно є помилковим з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до п. 5.2 Договору № 14-08 оплата проводиться покупцем у перерахунку на гривні по курсу НБУ на день проведення платежу, а отже валютою виконання зобов`язання за договором є гривня; по-друге, договір був частково виконаний сторонами, а неможливість виконання стороною повністю грошового зобов`язання у зв`язку з відсутністю коштів ще не свідчить про те, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.           

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, передача відповідачем за зустрічним позовом позивачу обладнання на підставі актів № 1-5 передачі обладнання, та сплата позивачем відповідачу 387102,00 грн. відбулись на підставі недійсного правочину, і тому майно підлягає поверненню товариству «Арай Україна ЛТД», а грошові кошти підлягають поверненню ТОВ «Агрофон»на підставі ст. 216 ЦК України.

Таким чином, позовна вимога за зустрічним позовом про застосування наслідків недійсності правочину, шляхом стягнення з ТОВ «Арай Україна ЛТД»на користь ТОВ «Агрофон»387102 грн. та зобов`язання ТОВ «Агрофон»передати, а ТОВ «Арай Україна ЛТД»прийняти майно, що перелічене в зустрічній позовній заяві, також підлягає задоволенню.

Щодо посилання відповідача за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву на те, що позивач не зможе повернути одержаний зерносушильний комплекс, оскільки зберігає його на вулиці без будь-якого накриття в порушення п. 6 додатку № 4 до договору, що призвело до погіршення оцинкового покриття листів та їх корозії, та як наслідок до втрати товарного виду та неможливості його реалізації іншому покупцю, то воно не береться судом до уваги, оскільки відповідач не позбавлений права у разі понесення ним збитків у зв`язку з викладеним звернутися з вимогою про їх відшкодування на підставі ч. 3 ст. 216 ЦК України, відповідно до якої якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, то позовні вимоги за первісним позовом ТОВ «Арай Україна ЛТД»про стягнення 3856705,92 грн., з яких 2933330,70 грн. заборгованості за договором № 14-08 від 25.04.2008 р., 316920,24 грн. пені, 116518,28 грн. 3% річних та 489936,70 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача за первісним позовом. Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2.          Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 14-08 від 25.04.2008р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Арай Україна ЛТД»та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофон».

Зобов’язати ТОВ «Агрофон»(08533, Київська обл., Фастівський р-н, с.Дмитрівка, вул. Червоноармійська, 20, код 32233821) передати ТОВ «Арай Україна ЛТД»(08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Чайковського, 23, код 33208890) за актами передачі наступні комплектуючі зерносушильного комплексу: силос плоскодонний SPA 10,5/13 з обладнанням №1 –1 шт.; силос плоскодонний SPA 10,5/13 з обладнанням №2 -1 шт.; силос плоскодонний SPA 6/6 з обладнанням -1 шт. (з двох частин), Норія РКА 40 завантаження дл. 28 -1 шт. Норія РКА 40 розвантаження дл.40 –1 шт.; зерносушарка S-416 з обладнанням –1 шт.; ланцюговий транспортер нижній горизонтальний KTIFb 20/33–40 т/год. –2 шт., ланцюговий транспортер горизонтальний KTIF 20/33–40 т/год. –2 шт.

Зобов’язати ТОВ «Арай Україна ЛТД»(код 33208890) прийняти у ТОВ «Агрофон»(код 32233821) за актами передачі наступні комплектуючі зерносушильного комплексу: силос плоскодонний SPA 10,5/13 з обладнанням №1 –1 шт.; силос плоскодонний SPA 10,5/13 з обладнанням №2 -1 шт.; силос плоскодонний SPA 6/6 з обладнанням -1 шт. (з двох частин), Норія РКА 40 завантаження дл. 28 -1 шт. Норія РКА 40 розвантаження дл.40 –1 шт.; зерносушарка S-416 з обладнанням –1 шт.; ланцюговий транспортер нижній горизонтальний KTIFb 20/33–40 т/год. –2 шт., ланцюговий транспортер горизонтальний KTIF 20/33–40 т/год. –2 шт.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Арай Україна ЛТД» (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Чайковського, 23, код 33208890) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофон»(08533, Київська обл., Фастівський р-н, с.Дмитрівка, вул. Червоноармійська, 20, код 32233821) 387102,00 грн. (триста вісімдесят сім тисяч сто дві грн. 00 коп.) сплачених за договором № 14-08, 3956,02 грн. (три тисячі дев’ятсот п’ятдесят шість грн. 02 коп.) витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

рішення підписано 06.04.2010р.