Ухвала суду № 94980566, 18.02.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2967/13-ц

Провадження № 6/307/9/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Бряник М.М.,

секретар судового засідання – Мельник Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» де стягувач: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа Тячівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про видачу дубліката виконавчого документа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення пропущеного строку на його пред`явлення до виконання,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків на його пред`явлення до виконання.

Згідно прохальної частини заяви, просить:

- у виконавчому листі Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2013 року по справі №307/2967/13-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 замінити сторону стягувача: ПАТ КБ «Надра» його правонаступником а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ: 40696815;

- поновити строк для пред`явлення до примусового виконання дублікату виконавчого листа по справі №307/2967/13-ц про стягнення заборгованості;

- видати дублікати виконавчого листа по справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 із зазначенням нового стягувача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

В обґрунтування заяви представник товариства зазначає, що 18.09.2013 року Тячівський районний суд Закарпатської області ухвалив рішення у справі № 307/2967/13-ц, яким задовольнив позов ПАТ «КБ «Надра» та стягнув за кредитним договором №192/03-2006 від 27.03.2006 р. з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ`Надра» заборгованість в розмірі 126421,81 та 1264,22 грн. сплаченого судового збору.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2016 року рішення Тячівського районного суду змінено: стягнуто на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 111493,28 грн., що еквівалентно 13948,87 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 80963,18 грн., (10129,26 доларів США), відсотків за користування кредитом в сумі 12702,79 грн. (1589,24 доларів США), пені за порушення строку сплати платежу 13779,18 грн. (1723,91 доларів США), штрафу в сумі 4048,13 грн. (506,46 доларів США).

На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист №307/2967/13-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

30.07.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК» Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_І_6, відповідно до якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором №192/03-2006 від 27.03.2006 р., перейшло до ТОВ «ФК» Дніпрофінансгруп».

В обґрунтування заяви в частині вимог щодо видачі дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання, представник заявника вказує, що на даний час, жодного виконавчого провадження з виконання рішення Тячівського районного суду Закарпатської області 18 вересня 2013 року по справі №307/2967/13-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не відкрито та виконавчий документ №307/2967/13-ц на виконанні не перебуває, а отже є підстави вважати, що він був втрачений при пересилці.

Вважає, що таким чином виконавчий лист фактично не було отримано, а строк його пред`явлення для повторно виконання пропущено.

Посилаючись на норми ч. 1 ст. 512 ЦК України, ст. 15 ЗУ України «Про виконавче провадження», ч.ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України та правові позиції Верховного Суду, представник заявника зауважує, що заміна сторони правонаступником може відбуватися, як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Представник боржника ОСОБА_1 , адвокат Шпуганич В.П., 16.02.2021 року надіслав до суду заперечення на заяву про видачу дубліката виконавчого листа та пред`явлення строку для його виконання.

В обґрунтування заперечення зазначає, що подана ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про видачу дубліката виконавчого документа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення пропущеного строку на його пред`явлення до виконання, не підлягає до задоволення.

Зазначає, що постановою державного виконавця від 28 лютого 2017 року виконавчий лист про стягнення на користь банк «Надра» 127686, 03 грн. повернуто органу, що його видав. Вказує, що визнає зазначену в позовній заяві обставину про те, що на даний час жодного виконавчого провадження з виконання рішення Тячівського районного суду у справі №307/2967/13-ц не відкрито, таким чином виконавчий лист фактично не було отримано, а строк його пред`явлення для повторного виконання пропущено.

Посилаючись на положення п.п.17.4 пункту 17 Розділу ХІІ «Перехідні положення» ЦПК України вказує, що не має жодних підстав для видачі заявнику дубліката виконавчого листа, оскільки він його взагалі не отримував, про що сам зазначав у заяві, а відтак і не міг його втратити.

Додатково у запереченні зазначає, що окрім втрати виконавчого листа, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання, який закінчився 22 березня 2019 року або його поновлення за рішенням суду. Вважає, що оскільки у заяві ФК «Дніпрофінансгруп» не навів доказів видачі виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» в сумі 111 493,28 грн. підтвердив відсутність виконавчого листа у цій справі, а також його пред`явлення до примусового виконання у межах визначеного законом строку, а тому відсутні підстави для видачі дубліката та поновлення строку до його пред`явлення.

Представник заявника будучи повідомленим про час та місце розгляду справи про, що свідчить довідка підтвердження отримання 4.02.2021 р. електронного листа про виклик до суду, у судове засідання не з`явився та про причини неявки суду не повідомив.

Боржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про, що свідчить довідка підтвердження отримання 4.02.2021 р. електронного листа про виклик до суду, у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили.

ПАТ «КБ «Надра» будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, явку представника в судове засідання не забезпечили та про причини неявки суду не повідомили.

Представник Тячівського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) будучи повідомленим про час та місце розгляду справи про, що свідчить довідка підтвердження отримання 4.02.2021 р. електронного листа про виклик до суду, явку представника в судове засідання не забезпечили та про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.3 ст. 433, ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та заміну сторони виконавчого провадження.

Розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2013 року в цивільній справі №307/2967/13-ц, позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість в розмірі 126421,81 та 1264,22 грн. сплаченого судового збору.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2016 року рішення Тячівського районного суду від 18.09.2013 року змінено: стягнуто на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 111493,28 грн., що еквівалентно 13948,87 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 80963,18 грн., (10129,26 доларів США), відсотків за користування кредитом в сумі 12702,79 грн. (1589,24 доларів США), пені за порушення строку сплати платежу 13779,18 грн. (1723,91 доларів США), штрафу в сумі 4048,13 грн. (506,46 доларів США).

У вимогах ПАТ КБ «Надра» про стягнення з ОСОБА_1 комісії в сумі 5056,29 грн. (632,59 доларів США) та штрафу в сумі 9872,23 (1235,11 доларів США) - відмовлено.

Згідно договору про відступлення прав вимоги №GL48N718070_І_6 від 30.07.2020 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в реєстрі за №1456, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК» Дніпрофінансгруп» і Додатку №3 до нього, відбулося відступлення права вимоги, у тому числі і за кредитним договором №192/03-2006 від 27 березня 2006 року.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частина 5 даної статті передбачає, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності змінити боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). А згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі № 370/2464/17 та в ряді інших постанов висловив правові позиції, відповідно до яких, зокрема:

заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу;

за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні такий замінюється правонаступником;

як передбачено пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги;

у зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, а її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження;

виходячи зі змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону № 1404-VIII, з урахуванням положень ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача;

підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах;

норма ст. 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин;

таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу; без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом № 1404-VIII.

У справі № 370/2464/17 Верховний Суд у ситуації, коли ставилося питання про заміну сторони виконавчого провадження за відсутності такого провадження, а конкретною вимогою заявника була заміна стягувача правонаступником у цивільній справі, провадження в якій було завершене, скасував судові рішення, якими було відмовлено в задоволенні заяви, задовольнив заяву та постановив «замінити стягувача (відповідний банк) його правонаступником (відповідним товариством)».

Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону № 1404-VIII.

За таких умов слід констатувати, що в даній справі укладено договір про відступлення прав вимоги, а тому наявні правові підстави для задоволення вимог представника заявника в частині щодо заміни стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «ФК» Дніпрофінансгруп», оскільки до вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із ЗУ «Про виконавче провадження».

Вирішуючи вимоги представника заявника в частині видачі дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, на час видачі 24 жовтня 2013 року Тячівським районним судом виконавчого документа та на час відкриття виконавчого провадження № 52379186 (постанова про відкриття виконавчого провадження згідно відомостей АСВП від 28 вересня 2016 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV. У пункті 2 частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент видачі Тячівським районного суду Закарпатської області виконавчого листа від 24 жовтня 2013 року) передбачалося, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження» передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

На час повернення виконавчого документа стягувачу (постанова від 28 лютого 2017 року) та звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання вже діяв чинний Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ, який набрав чинності 5 жовтня 2016 року.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з ч.1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Згідно підпункту 17.4 пункту 17 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 433 ЦПК України питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Перелік причин, які необхідно вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суддя дає відповідну оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Таким чином, видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист втрачено, подавши відповідні докази. Таких доказів заявником суду не надано.

Відповідно до правого висновку викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що в даній цивільній справі на виконання рішення суду першої інстанції від 18.09.2013 року, Тячівським районним судом 24.10.2013 року у цивільній справі №307/2967/13-ц видавався виконавчий лист, строк пред`явлення до виконання якого було встановлено до 14.10.2014 року.

Зазначений виконавчий лист було пред`явлено ПАТ «КБ «Надра» до виконання. Виконавче провадження, згідно результатів пошуку в Автоматизованій системі виконавчого провадження №52379186 було відкрито 28.09.2016 року.

З огляду на зміст частини першої статті 11 Закону "Про виконавче провадження" № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Згідно ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції чинній з 05.10.2016р.) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

А відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" N 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили строк пред`явлення до виконання виконавчих документів, виданих після набрання чинності 5.10.2016 р. Законом України «Про виконавче провадження»№ 1404-VIІІ, які були видані на виконання судових рішень до 5.10.2016 р. та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 5.10.2016 р. ( Постанова Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі N 553/1951/14-ц, постанова Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у справі N 640/4782/15 –ц).

Таким чином, оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу 28.02.2017 р., то строк пред`явлення такого виконавчого листа перервався, а тому враховуючи приписи пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про виконавче провадження» такий виконавчий лист міг пред`являтися до виконання протягом трьох років, тобто до 28.02.2020 р.

Однак, як встановлено судом, ухвалою апеляційного суду Закарпатської області у справі №307/2967/13-ц від 8 лютого 2015 року, поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 18 вересня 2013 року.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 22 березня 2016 року рішення Тячівського районного суду від 18.09.2013 року змінено: стягнуто на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в сумі 111493,28 грн., що еквівалентно 13948,87 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 80963,18 грн., (10129,26 доларів США), відсотків за користування кредитом в сумі 12702,79 грн. (1589,24 доларів США), пені за порушення строку сплати платежу 13779,18 грн. (1723,91 доларів США), штрафу в сумі 4048,13 грн. (506,46 доларів США).

У вимогах ПАТ КБ «Надра» про стягнення з ОСОБА_1 комісії в сумі 5056,29 грн. 9632,59 доларів США) та штрафу в сумі 9872,23 (1235,11 доларів США) - відмовлено.

Згідно результатів пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження №52379186 станом на 18.02.2021 року в органах виконавчої служби виконавчий лист щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» на виконанні не перебуває, оскільки відкрите 28.09.2016 року виконавче провадження, завершено.

Згідно листа надісланого 4.02.21 р. на електронну адресу суду, Тячівським РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), 28.02.2017 року, державним виконавцем завершено виконавче провадження. Постановою головного державного виконавця Тячівського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Гудзенко Н.І. від 28.02.2017 року ВП №52379186 виконавчий документ повернуто до суду, що його видав на підставі ч.1 ст. 38, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», з підстав відновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду згідно ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 8.02.2016 р.

Таким чином судом встановлено, що на час повернення виконавчого листа до суду який його видав (28.02.2017р.) з підстав поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції (ухвала від 8.02.2015 р.), апеляційним судом Закарпатської області вже було ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили (22.03.2016 р.).

Відомостей про отримання виконавчого листа Тячівським районним судом та копій постанови сторонами виконавчого провадження, судом не встановлено.

Товариство, набувши в серпні 2020 р. право вимоги до боржників, почало здійснювати заходи щодо встановлення наявності виконавчих листів задля пред`явлення їх до примусового виконання, однак у ході здійснення таких дій виявилося, що виконавчих листів у стягувача немає.

Зі змісту рішення апеляційного суду Закарпатської області, від 22.03.2016 року вбачається, що представник ПАТ КБ «Надра» Бомбушкар С.П. брав участь у судовому засіданні в день ухвалення рішення суду, а відтак ПАТ КБ «Надра» будучи обізнаним про наявність такого, із заявою про видачу виконавчого листа, в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання, який закінчився 22 березня 2019 року не зверталося.

За таких обставин, причини вказані Товариством, як на підставу пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не є поважними, оскільки виконавчий лист на виконання рішення Закарпатського апеляційного суду від 22.03.2016 року, яким змінено рішення Тячівського районного суду від 18 вересня 2018 року судом взагалі не видавався, а відтак доводи заявника про втрату такого не заслуговують на увагу, а тому

Керуючись ст. ст. 259-261, 354, 355, 442 ЦПК України, ст. ст. 512, 514 ЦК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву – задовольнити частково.

Замінити вибулого стягувача публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» на правонаступника – товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ: 40696815, місце знаходження: 49089, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Автотранспортна, будинок 2, офіс 205) у справі № 307/2967/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 192/03-2006 від 27 березня 2006 року.

В решті вимог заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М.М. Бряник