Рішення № 94980483, 10.02.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2676/17

Провадження № 2/307/40/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарях Ком`яті Н.А.

Панчишин В.І.

Белоцька Л.

з участю: представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Вонігівської сільської ради та Головного управління Держгеокадастру у Тячівському районі, третя особа ПП "Закарпатземля" про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на землю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач помер. Протокольною ухвалою суду до участі в справі в порядку ст. 55 ЦПК було залучено правонаступника – ОСОБА_5 .

Посилається на те, що в будинку АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 , проживали його батьки, 24.10.1977 р. його батько подарував йому вказаний будинок.

Вказаний будинок розташований на земельній ділянці розміром 0.48 га.

Він з дружиною постійно виїжджає на заробітки за кордон і приїхавши в черговий раз додому вони звернулися до ОСОБА_6 , який працює у відділі ДП «Закарпатгеодезцентру» для виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

Отримавши проект відводу земельної ділянки, він побачив, що вона не такої конфігурації, як в натурі на місцевості.

Як суміжний землекористувач межу з ОСОБА_4 він не узгоджував та не підписував, і тому не зрозуміло яким чином Вонігівська сільська рада затвердила відповідачці технічну документацію із землеустрою.

Землевпорядник Вонігівської сільської ради ОСОБА_7 ствердив, що не приймав участі в погодженні меж земельної ділянки ОСОБА_4 під час виготовлення технічної документації.

Крім того конфігурації земельних ділянок можна встановити з генерального плану на якому видно, що межа його ділянки знаходиться за 1 м. від будинку, а відповідачка встановила межу так, що вона проходить по стіні її будинку.

Вважає, що відповідачка порушила встановлений порядок виготовлення правовстановлюючих документів на належну їй земельну ділянку, оскільки узгодження її меж проводилося без його участі та землевпорядника Вонігівської сільської ради.

В результаті таких дій, ОСОБА_4 захопила частину земельної ділянки, площею 10 м.кв., чим суттєво звузила його двір та обмежила йому доступ до будинку для його обслуговування.

Просить визнати недійсним та скасувати державний акт серії ЯК № 338005 на право власності на земельну ділянку площею 0.1296 га. призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2124480801:04:001:0090, розташовану у АДРЕСА_3 , виданий 26.09.2012 р. на ім`я ОСОБА_8 .

Відповідач та представник відповідачки ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали. Пояснили, що позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам справи.

І будинок позивача, і будинок відповідача були побудовані у 60-х роках.

У позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташований його будинок.

На земельній ділянці між їхніми будинками не було ні огорожі, ні межових знаків. Огорожа була тільки за будинками де знаходяться городи.

Просять у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вони не обґрунтовані та не підтвердженні жодними доказами.

Представник відповідача Вонігівської сільської ради у судовому засіданні позов залишив на розсуд суду. Пояснив, що працює землевпорядником Вонігівської сільської ради. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є суміжними землекористувачами по АДРЕСА_3 . Він не був присутній під час проведення геодезичних обмірів земельної ділянки ОСОБА_8 . Технічну документацію земельної ділянки відповідачки принесли у сільську раду для виготовлення державного акту.

Спірна частина земельної ділянки до набуття на неї права власності ОСОБА_4 перебувала у її спільному користуванні з позивачем. Вони разом користувалися колодязем, який знаходився на ній.

Представник третьої особи ПП "Закарпатземля" Решетар В.В. у судовому засіданні позов не визнав.

Представник відділу Головного управління Держгеокадастру у Тячівському районі в судове засіданні не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи в його відсутності. У відзиві на позовну заяву зазначив, що головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області жодним чином не порушило права та інтереси позивача.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно з вимогами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 частин 1-4 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами статті 13 ч.ч. 1, 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 42 ч. 1 п. 2 цього ж Кодексу визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

З приписів ст. 76, ст. 77 ч.ч. 1, 2, ст. 78, 79, 80 ч. 2, ст. 81 ч.ч. 1, 5, 6, ст. 83 ч. 1 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 95 ч. 1 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В судовому засіданні встановлено, що сторони є суміжними землекористувачами. Будинок ОСОБА_9 має номер НОМЕР_1 , а будинок ОСОБА_4 АДРЕСА_3 . Рішеннями Вонігівської сільської ради № 48 від 18.03.2011 р. та № 81 від 19.09.2011 р. ОСОБА_4 було надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передачі у власність та затверджено технічну документацію і передано у власність земельну ділянку площею 0.1296 га., по АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку.

26.09.2012 р. ОСОБА_4 було видано державний акт серія Я К № 338005 на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_3 , площею 01296 га.

Із пояснювальної записки спеціаліста ПП «ЗАКАРПАТЗЕМЛЯ» ОСОБА_10 убачається, що межі земельної ділянки проходять по межовим знакам згідно акту і погодження меж, погодженого власником земельної ділянки, суміжними землекористувачами, землевласниками та виконавцем. Заяв та скарг при погодженні меж земельної ділянки не надійшло.

Крім того, з показань сторін та наданих ними фототаблиць убачається, що межа між земельними ділянками була встановлена на території городів, а між будинками, які розділяє відстань у кілька десятків сантиметрів, межові знаки та огорожа були відсутні.

З часу отримання відповідачкою державного акту на право власності на земельну ділянку, 26.09.2012 р., і до того часу коли чоловік позивачки подав у сільську раду заяву про приватизацію своєї земельної ділянки (2017 рік), між сторонами не виникало спорів щодо межі між їхніми ділянками не дивлячись на те, що межових знаків між будинками не було встановлено, як і не встановлено на даний час. Спірною є частина земельної ділянки між будинками сторін загальною площею приблизно 10 м.кв. Позивачка правовстановлюючих документів на земельну ділянку, якою користується, не має. Між будинками відстань до одного метра, і критичного значення при обслуговуванні будинків не має, так як біля чийого б будинку не проходила межа, все одно іншій стороні доведеться просити сервітут, позаяк розділити ділянку між будинками так щоб кожна сторона могла обслуговувати свій будинок неможливо через невелику відстань між будинками.

Посилання позивачки на те, що доказом наявності межі між будинками є її огорожа від центральної вулиці, яка відрізняється від огорожі відповідачки та генеральний план суд не вважає належним доказом із таких міркувань. Огорожа на яку посилається ОСОБА_9 та її представник знаходиться біля центральної дороги і розміщена по ширині ділянки позивачки із частковим накладенням на ділянку відповідачки. Однак спір між сторонами існує не відносно межі по ширині ділянки, а відносно межі по довжині ділянки. Ця огорожа фактично відмежовує земельну ділянку позивачки від вулиці і не може свідчити про наявність повздовжньої межі. Крім того, згідно виготовлених по замовленню ОСОБА_11 обмірів земельних ділянок, виконаних інженером геодезистом ОСОБА_12 , межа, у варіанті який просить визнати позивачка, частково накладається на будинок відповідачки ОСОБА_13 .

Також не може бути належним доказом і генеральний план села на який вказує позивачка, так як у ньому земельні ділянки та розміщені на них будівлі позначені схематично без встановлення точних розмірів та меж.

Суд вважає, що заперечення позивачем факту погодження меж не може бути підставою для скасування державного акту на землю.

Посилання позивача на договір дарування житлового будинку, в якому зазначено, що будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0.48 га. також не може бути належним доказом, так як ця обставина не була підтверджена жодним документом. А згідно вказаного вище обміру земельних ділянок сторін проведеного геодезистом земельна ділянка ОСОБА_9 має площу 0.1266 га.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Разом з цим, відповідно до статті 153 цього ж кодексу власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачка не довела факту порушення її прав при видачі ОСОБА_4 державного акту на право приватної власності на землю. Отже підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати слід покласти на позивачку.

Тому керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.. 152 ЗК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 18.02.2021 року.

Головуючий: Гримут В.І.