Рішення № 94978878, 18.02.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/6614/19

Провадження № 2/266/73/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г. за участю секретаря судового засідання Воропаєвої О.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ«Фінансова компанія «Довіра та гарантія» далі (Позивач) звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач). Обґрунтовує свої вимоги тим, що19 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») (надалі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено кредитний договір № СМ-SME 102/199/2007 (далі- кредитний договір), відповідно до умов якого Відповідач отримав кредит в розмірі 140 000,00 доларів США. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 19 жовтня 2007 року між банком та Відповідачем укладено Договір іпотеки № РМ- SME 102/199/2007, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М.Ю. та зареєстрований за№ 1034 (надалі - договір іпотеки). Відповідно до п.3.1 Договору іпотеки, предметом Іпотеки є нерухоме майно: нежиле приміщення №65 багатоквартирного будинку літ. А-9, а саме :кімнати №10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,сходова клітина ІІ, загальною площею 104,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , яке належить Іпотекодавцю на праві власності. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, проте, всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснює своєчасних платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та процентами. 08 вересня 2009 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області ухвалено рішення у цивільній справі № 2-1311/09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME 102/199/2007 від 19 жовтня 2007 року в розмірі 158362,90 доларів США, та 32203,97 грн., судовий збір у розмірі 1730 грн. 29.04.2010 р. між Банком та ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до останнього. Також ТОВ «ОПТ Факторинг Україна» набуло право іпотекодержателя Предмету іпотеки. 08 вересня 2017 року між TOB «ОТП Факторинг Україна» та TOB «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір факторингу, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором перейшло до TOB «ФК «Довіра та гарантія». 26 грудня 2017 року між TOB «ОТП Факторинг Україна» та TOB «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до умов якого TOB «ФК «Довіра та гарантія» набуло статусу іпотекодержателя за Договором іпотеки № РМ- SME 102/199/2007 від 19.10.2007 року про що також маються відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 23 вересня 2019 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області постановлено ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у цивільній справі №2-1311/09 а саме: замінено стягувача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» його правонаступником - TOB «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНІЯ».

У зв`язку із чим просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором № СМ-SME 102/199/2007 від 19.10.2007 року у розмірі 158362, 92 долари США, звернути стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно: нежиле приміщення №65 багатоквартирного будинку літ. А-9, а саме :кімнати №10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,сходова клітина ІІ, загальною площею 104,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури, виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно ЗУ «Про виконавче провадження». З метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного використання переданого і іпотеку нерухомого майна згідно із цільовим призначенням передати предмет іпотеки в управління позивача на період до моменту його продажу в порядку ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» для чого зобов`язати Відповідача вчинити певні та надати Позивачу певних прав. Судові витрати покласти на Відповідача.

Згідно ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 12, ч.1, 2 ст.13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

Ухвалу суду від 25.11.2019р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачам направлено за визначеною адресою та визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач в судове засідання не з`явився, надавши письмову заяву в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а розгляд справи провести без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, однак звернулись із заявами про застосування наслідків спливу строків позовної давності, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, а розгляд справи провести без їх участі. В обґрунтування посилались на те, що про невиконання Відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором ТОВ «ОТП Банк» було ще відомо о 2009 році, у зв`язку із чим ним було подано позов до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, предмет якого було змінено та рішенням суду від 08.09.2009 р. стягнуто заборгованість за кредитним договором. Таким чином позовна зава ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» подано майже через 10 років.

Позивачем відповідь на відзив не подано.

Так, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № СМ-SME 102/199/2007, відповідно до умов якого Відповідач отримала кредит в розмірі 140 000,00 доларів США строком повернення кредиту до 19 жовтня 2017 року (а.с. 5-8).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 19 жовтня 2007 року між банком та позичальником ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки № РМ-SME 102/199/2007, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М.Ю. та зареєстрований за № 1034. Предметом Іпотеки є належне Відповідачу на праві власності нерухоме майно: нежиле приміщення №65 багатоквартирного будинку літ. А-9, а саме :кімнати №10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20,21,сходова клітина ІІ, загальною площею 104,3 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 (а.с.9-12).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

29.04.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №СМ-SME 102/199/2007 від 19.10.2007 р. перейшло до TOB «ОТП Факторинг Україна» також останнє набуло статус іпотеко держателя Предмету іпотеки.

08 вересня 2017 року між TOB «ОТП Факторинг Україна» та TOB «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір факторингу, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором № СМ-SME 102/199/2007 від 19.10.2007 р. перейшло до TOB «ФК «Довіра та гарантія».

26 грудня 2017 року між TOB «ОТП Факторинг Україна» та TOB «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до умов якого TOB «ФК «Довіра та гарантія» набуло статусу іпотекодержателя за Договором іпотеки № РM- SME 102/199/2007 від 19.10.2007 р. (а.с.13-15).

23 вересня 2019 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області постановлено ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження №40545057 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у цивільній справі №2-1311/09 а саме: замінено стягувача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» його правонаступником - TOB «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНІЯ» (а.с.19).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , іпотекодержателем даного майна є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (а.с.16).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 ЗУ «Про іпотеку»).

Згідно з частиною першою статті 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно з пунктом 2.1 Іпотечного договору сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов`язань за Кредитним договором у розмірі, валюті, у строк та в порядку, які встановлені в Кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього.

Умовами Кредитного договору сторонами погоджено дату остаточного повернення кредиту - 19 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Умовами пункту 1.9 Кредитного договору передбачено дострокове виконання боргових зобов`язань за ініціативою банку та розірвання цього договору.

За змістом пункту 1.9.1 Кредитного договору, незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором та/або умов договору іпотеки. При цьому виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги (а.с.7)

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за Кредитним договором ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19.10.2007 р., предмет якого було змінено на вимоги стягнення заборгованості, в якому, просило стягнути з боржника на свою користь 158362,90 доларів США та 32203,97 гривень заборгованості за Кредитним договором № СМ-SME 102/199/2007 укладеним 19.10.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк».

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08.09.2009 року у цивільній справі №2-1311/09 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» у відшкодування заборгованості за кредитним договором СМ-SME 102/199/2007 від 19.10.2007 р. 158362 долари США 90 центів та 32203, 97 гривень, та у відшкодування судових витрат 1730 грн. (а.с.18).

Таким чином пред`явивши зазначені вимоги, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов Кредитного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Постановою від 06.11.2013 р. відкрито виконавче провадження №40545057 з примусового виконання виконавчого листа №2-1311 виданого 08.09.2009 р. Приморським районним судом м. Маріуполя про стягнення вищевказаної заборгованості (а.с. 65).

Відповідачем та представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення Європейського суду з прав людини від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Однією з підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників.

Позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 148/1923/16-ц (провадження № 61-21009св18).

За таких обставин, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості о 2009 році, який розглянутий судом по суті, первічний кредитор перервав позовну давність у спорі з відповідачем щодо стягнення кредитної заборгованості. Тому при зверненні до суду у листопаді 2019 року, тобто більш ніж через 10 років після зміни строку виконання основного зобов`язання, з позовом в цій справі шляхом пред`явлення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, ТОВ «ФК «Довіра та гаранія» пропустило позовну давність.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з пропуском трирічного строку позовної давності.

Такі висновки відповідають висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 757/21623/15-ц (провадження № 61-38423ск18).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Шишилін О. Г.