Рішення № 94978655, 05.02.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5121/20

Провадження № 2/639/274/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Волкової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Харкова звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третьою особою зазначено Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, і просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем - ОСОБА_2 , з 05.12.2012 року. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.01.2019 року шлюб розірвано. В шлюбі у позивача та відповідача народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які вже на протязі шести років та на сьогодні проживають разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . З січня 2015 року позивач з відповідачем разом не мешкають та взагалі не спілкуються. З січня 2015 року відповідач ОСОБА_2 раптово покинув сім`ю та наразі знаходиться у міжнародному розшуку, оскільки 22.09.2014 року було порушено кримінальне провадження за фактом перевищення влади та службових повноважень співробітником міліції. З 2015 року позивач разом з неповнолітніми дітьми постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 відвідує школу, а ОСОБА_6 - дитячий садочок в районі місця постійного мешкання. Після припинення спільного проживання сторін, діти залишились проживати з позивачем, та відвідують школу, дошкільний навчальний заклад, відвідують школу англійської мови та танці в районі місця постійного проживання. В квартирі, де проживають діти створені належні умови для проживання, навчання та виховання дітей.

У зв`язку з викладеним позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 31.08.2020 року клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - задоволено. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей до ухвалення судового рішення у справі. Прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей. Призначено судове засідання.

Разом з тим, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.01.2021 року призначено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей в порядку загального позовного провадження, замінивши судове засідання підготовчим засіданням. Підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача подала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи у її відсутність та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ст. 128 ЦПК України, у підготовчі та судове засідання повторно не з`явився, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.02.2021 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надав письмову заяву та пояснення, щодо розгляду справи у його відсутність.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у позивача та відповідача народилися діти - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.05.2013 року, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 20.10.2015 року (а.с.9-10).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.01.2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 05.12.2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1742. Після розірвання шлюбу прізвище позивача ОСОБА_1 залишено без змін - « ОСОБА_1 ». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок (а.с.4-6).

Разом з тим, щодо ОСОБА_2 22.09.2014 року було порушено кримінальне провадження за фактом перевищення влади та службових повноважень співробітником міліції, яке виразилось у розповсюдженні протягом 2014 року на території м. Харкова наркотичних засобів, ОСОБА_2 повідомлено про підозру, провадження зупинено у зв`язку з розшуком ОСОБА_2 (а.с.11-13).

Як вбачається з копії довідки Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 04.04.2019 року про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14-15).

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.05.2019 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.16).

Згідно з висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 13.11.2020 року за №561 про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , питання щодо визначення місця проживання з одним із батьків малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатково було розглянуто на Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. Так, керуючись ст.ст. 19, 155, 160, 164 Сімейного кодексу України та рекомендацією Комісії, в інтересах дитини, діючи як представник органу опіки та піклування, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 (а.с.42-43).

Зазначений висновок ґрунтується на акті обстеження житлових умов №168 за адресою: АДРЕСА_1 , договорі найму житла за вказаною адресою, довідці про дохід ОСОБА_1 від 26.10.2020 року, договорі дарування грошей ОСОБА_1 в еквіваленті 10000 доларів США, довідках з місць навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яких вбачається, що дітьми опікується матір, а також на результатах оцінки психологічного стану дітей психологом Центра логопедії та психології ОСОБА_1 (а.с.44-55).

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

В п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено судам, що при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначаються за згодою батьків, яка досягла 10 років за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначаться нею самою.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

За змістом ст. ст. 150, 155 Сімейного кодексу України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватись усупереч інтересам дитини.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-3 ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За змістом статей 160-161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року по справі №402/428/16-ц відійшла від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі N 6-2445цс16 та від 12.07.2017 року у справі N 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме Сімейного кодексу України та принципу 6 Декларації прав дитини, з огляду на наступне.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до принципу шостого «Декларації прав дитини», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» визначено, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі) проте з ким із них і, хто саме з дітей залишається, суд повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому, суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Так проаналізувавши досліджені письмові докази, приймаючи до уваги висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, яким рекомендовано визначити місце проживання дітей разом з матір`ю, прихильність дітей до матері і їх бажання проживати з матір`ю, що з`ясовано під час складання висновку, відсутність достатнього контакту дітей з батьком (відповідачем), враховуючи ненадання відповідачем відзиву з відповідними запереченнями, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав в їх сукупності для задоволення вимог позивача. Зважаючи на викладене судом визначається місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які не досягли 10 років, разом з матір`ю - ОСОБА_1 , що буде відповідати найкращим інтересам дітей, оскільки позивач ОСОБА_1 створила належні побутові умови, які забезпечують сталий та гармонійний фізичний, психічний та емоційний розвиток дітей, піклується про них, виховує та утримує, проявляє турботу, на відміну від батька, який не підтвердив в судовому засіданні будь-якими доказами його постійного зв`язку з дітьми та створення належних умов для їх проживання з батьком.

При цьому суд визначаючи місце проживання дітей з матір`ю, вважає надмірним і таким, що призведе до порушення прав матері та дітей - визначення конкретної адреси проживання дітей, враховуючи наявність у позивача права проживати як в належній їй квартирі, так і за місцем реєстрації, або в квартирі, якою вона користується за договором найму.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Таким чином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з задоволенням позову, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 840,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 142, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 141, 150, 155, 157, 160, 161 СК України, ст. ст. 15, 29 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Дзержинським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області 25.03.2013 року, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_5 вданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 12.06.1997 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 );

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55, ЄДРПОУ:26489104.

Повне рішення складено 18.02.2021 року.

Суддя Н.В. Баркова