Ухвала суду № 94978629, 15.02.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/1939/21

Провадження № 2-з/521/29/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

15 лютого 2021 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Леонов О.С., розглянувши заяву представника позивача Одеської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участі третьої особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування реєстрації декларації, рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення прибудови, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась представник Одеської міської ради Микитин М.В., що діє на підставі довіреності № 127/вих-мр від 29.12.2020 року з позовом до ОСОБА_1 , за участі третьої особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування реєстрації декларації, рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення прибудови. В якому просить суд скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція нежитлового приміщення 1-го поверху під офіс магазин з улаштуванням прибудови консольного типу та фасадного входу без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 », яка була зареєстрована управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 23.04.2020 року № ОД 141201140149; cкасувати рішення державного реєстратора від 12.05.2020 року індексний номер: 52202170, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна РНОНМ: 827525951101; зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 35 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення прибудови та стягнути з відповідача на користь Одеської міської ради сплачений судовий збір.

Разом з позовною заявою, позивачем подано заява про забезпечення позову в якій він просить суд вжити заходи до забезпечення позову наступним чином:

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 97,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 827525951101.

В обґрунтування вказаної заяви зазначила наступне.

Так, предметом позову є звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, орієнтовною площею 35 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованої прибудови, скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, рішення державного реєстратора.

Звертає увагу, що земельна ділянка за вищевказаною використовується за відсутності документів, оформлення яких є необхідним для землекористування, а наявність державної реєстрації речових прав на нежитлове приміщення у поточних характеристиках (включно зі прибудовою) унеможливлює здійснення володіння, користування та розпорядження територіальною громадою м. Одеси земельною ділянкою, яка знаходиться під відповідним об`єктом.

В свою чергу, підставою для звернення Одеської міської ради до суду за захистом своїх прав та інтересів стало порушення прав на земельну ділянку комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 та зайняття такої земельної ділянки самочинним будівництвом.

Дії ОСОБА_1 стосовно реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та подання державному реєстратору документи, на підставі яких останнім прийнято рішення про зміни характеристик спірного об`єкта мали на меті створити формальні підстави для набуття права власності за ОСОБА_1 на прибудову, що дає підстави для незаконного користування земельною ділянкою комунальної власності, її подальшої забудови та відчуження.

Одеська міська рада як власник земельної ділянки тривалий час позбавлена права володіти, користуватися та розпоряджатись такою ділянкою.

Крім цього, покладення на Одеську міську раду обов`язку з застосування зустрічного забезпечення суперечить таким фундаментальним засадам цивільного судочинства як розумність, справедливість та об`єктивність, оскільки Одеська міська рада як власник самовільно зайнятої земельної ділянки, права на яку вже тривалий час порушуються діями відповідачів не повинна нести додаткові витрати, пов`язані із відновленням порушених прав без наявності на те об`єктивних та достатніх правових підстав.

Невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може мати наслідком подальше відчуження спірного об`єкта в наявних характеристиках третім особам, призвести до порушення прав Одеської міської ради на захист свого права власності щодо земельної ділянки та ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь Одеської міської ради.

Крім цього, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав третіх осіб, на користь яких може бути відчужено спірне нежиле приміщення офісу-магазину.

Також, забезпечити незмінність власника об`єкта нерухомого майна на період судового розгляду справи можливо шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомості.

Таким чином, з метою запобігання відчуженню спірного нерухомого майна, а також розпорядження даним об`єктом нерухомого майна чи його об`єднанням/поділу, тобто створення нових об`єктів нерухомого майна за час розгляду справи у суді, вважають за необхідне вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення офісу-магазину загальною площею 97,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 827525951101).

Враховуючи вищевикладене, Одеська міська рада вважає, що існування передбачених законом підстав для забезпечення позову нею доведено, у зв`язку з чим заява про забезпечення позову підлягає задоволенню. Поряд з цим, вищезазначені заходи забезпечення позову є абсолютно співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки така співмірність передбачає розумне співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких Одеська міська рада звертається до суду.

В результаті вивчення матеріалів справи, суд приходитись до висновку про можливість вжиття заході забезпечення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що даний спір виник з приводу звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Відповідачу ОСОБА_1 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна належить нежитлове приміщення офісу-магазину загальною площею 97,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 827525951101), підстави для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1297, виданий 22.05.2018, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова О.Ю.; технічний паспорт, серія та номер: 97.8 неж.-Ф78, виданий 14.04.2020, видавник: ПП "А-2"; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОД141201140149, виданий 23.04.2020, видавник: Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОМР, Документ отримано з ЄРД. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41218327 від 22.05.2018 13:42:46, приватний нотаріус Сімонова Ольга Юріївна, Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004усправі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою з`явою, позовним вимогам.

Отже, забезпечення позову по суті-це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам та, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Способи забезпечення позову, про застосування яких просить заявник, є співмірними із заявленими позовними вимогами, а заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст.153 ЦПК України заходи забезпечення позову розглядаються судом у відсутність сторін, без повідомлення учасників справи.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Враховуючи принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та з огляду на те, що між сторонами по справі виник спір з приводу звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, з метою відновлення порушених прав, суд вважає за можливим накласти арешт на нежитлове приміщення офісу-магазину загальною площею 97,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ: 827525951101).

При цьому, невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернулася до суду.

Під час розгляду заяви суд не встановив виняткових випадків, коли надані заявником докази були недостатні для розгляду заяви про забезпечення позову без виклику сторін. Заходи зустрічного забезпечення позову у вказаній справі не підлягають застосуванню, оскільки підстави, зазначені в ч. 3 ст. 154 ЦПК України відносно позивача відсутні.

Керуючись ст. ст.149, 150 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Одеської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ – 26597691) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) за участі третьої особи: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6, код ЄДРПОУ - 40199728) про скасування реєстрації декларації, рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення прибудови, - задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, загальною площею 97,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 827525951101.

Зустріне забезпечення не застосовується.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення даної ухвали апеляційної скарги. Подача апеляційної скарги не зупиняє виконання даної ухвали, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Леонов О.С.

15.02.21