Ухвала суду № 94977930, 16.02.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 235/4909/20

Провадження №1-кп/235/349/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 р. Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі:головуючої – судді Корнєєвої І.В.

при секретарі – Макара О.Л.

за участю прокурора Регана Ю.А.

захисників Молчанової Н.В.

Безрука А.В.

обвинувачених ОСОБА_1 огли

ОСОБА_2 огли

ОСОБА_3

ОСОБА_4

перекладача Салманова М.У.огли

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Покровську обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2020 р. за № 12020050000000269 по кримінальній справі за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красноводськ Туркменістан , громадянина України , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця м.Димитрів Донецької області , громадянина України ,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,уродженця м.Красноармійська Донецької області , громадянина України , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Баку району Астара Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азербайджан,постійного місця проживання та реєстрації на території України не має,

за ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 122,ч.2 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020050000000269 від 16.05.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за ч.2 ст.146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.28, ч.1 ст.122, ч.2 ст.187 КК України.

Прокурором Реганом Ю.А. заявлено клопотання про призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акту , про виклик до судового засідання обвинувачених, потерпілого, свідків згідно реєстру матеріалів досудового розслідування до обвинувального акту.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачений обгрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду тяжких кримінальних правопорушень, останнього 22.06.2020 р. Красноармійським міськрайонним судом засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років за скоєння злочину , передбаченого ч.1 ст. 115 КК України , обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду під загрозою реального покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та потерпілого, з якими він знайомий та знає їх адреси проживання , та які ще не допитані у судовому засіданні ,вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків , передбачених п.1,3, 5 ч. ст. 177 КПК України .

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачений обгрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду тяжких кримінальних правопорушень, обвинувачений неодноразово був засуджений ,відносно останнього до Красноармійського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у скоєнні злочинів,передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України , обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду під загрозою реального покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та потерпілого, з якими він знайомий та знає їх адреси проживання , та які ще не допитані у судовому засіданні ,вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків , передбачених п.1,3, 5 ч. ст. 177 КПК України .

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що обвинувачений обгрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду тяжких кримінальних правопорушень, обвинувачений неодноразово був засуджений ,відносно останнього до Красноармійського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у скоєнні злочинів,передбачених ч.2 ст. 126, ч.1 ст. 121 КК України , обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду під загрозою реального покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків та потерпілого, з якими він знайомий та знає їх адреси проживання , та які ще не допитані у судовому засіданні ,вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків , передбачених п.1,3, 5 ч. ст. 177 КПК України .

Потерпілий ОСОБА_5 до судового засідання не з`явився повідомлявся про дату ,час та місце розгляду кримінального провадження належним чином , надав заяву про проведення судового розгляду за його відсутності .

Представник потерпілого адвокат Ільющенко Ю.А. до судового засідання не з`явився повідомлявся про дату ,час та місце розгляду кримінального провадження належним чином , надав заяву про проведення судового розгляду за його відсутності.

Захисником Молчановою Н.В. в судовому засіданні було заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору. В обґрунтування вказаного клопотання зазначила, що обвинувачений ОСОБА_2 є громадянином Азербайджану і не володіє українською та російською мовами, але усі процесуальні документи, в тому числі і обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування, вручалися йому виключно українською та російською мовами без перекладу на мову, якою він володіє,а саме, азербайджанську .На підтвердження знання обвинуваченим ОСОБА_2 о. російської мови прокурором надано незавірена належним чином ксерокопія сертифікату про здачу ОСОБА_2 о. екзамену по російській мові,але невідомо звідки та у який процесуальний спосіб була отримана прокурором копія цього документу. Вказане свідчить про порушення під час досудового розслідування права на захист ОСОБА_2 .Крім того, у порушення вимог ст. 293 КПК України обвинувальний акт обвинуваченим вручався не прокурором ,а слідчим, що є порушенням процедури вручення обвинувального акту ,визначеної КПК України та порушує права обвинуваченого. Заперечувала проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , зазначивши , що ризики ,зазначені прокурором , відсутні , обвинувачені тримаються під вартою тривалий час , обвинувальний акт судом вже повертався прокурору у зв`язку з порушенням права ОСОБА_2 на захист із-за відсутності вручення обвинувального акту у перекладі на мову ,якою ОСОБА_2 володіє,але прокурором зазначені недоліки обвинувального акту не виправлені та знову обвинувальний акт направлений до суду без вручення обвинуваченому ОСОБА_2 обвинувального акту у перекладі на мову ,якою він володіє.Просить відмовити прокурору у задоволенні клопотань про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник Безрук А.В. підтримав позицію захисника Молчановї Н.В. про повернення прокурору обвинувального акту. Заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши , що прокурором не доведені ризики,які є підставою для продовження тримання під вартою, обвинувачений не ухилявся від слідства та суду , впливати на свідків не не може, має постійне місце проживання .Просить змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в період часу з 20 год. до 05 год. наступного дня за місцем проживання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника Молчанової Н.В. про повернення обвинувального акту прокурору, зазначивши, що в слідчому ізоляторі обвинувальний акт вручала йому слідча ,а прокурор стояв поруч . Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою , просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію захисника Молчанової Н.В. про повернення обвинувального акту прокурору, зазначивши, що в слідчому ізоляторі обвинувальний акт вручала йому слідча ,а прокурор стояв поруч. Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ,бо він не збирається бігати від суду та впливати на потерпілих , просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника Безрука А.В. про повернення обвинувального акту прокурору, зазначивши, що в слідчому ізоляторі обвинувальний акт вручала йому слідча ,а прокурор стояв поруч .Обвинувачений просив вирішити питання про запобіжний захід на розсуд суду. Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію захисника Молчанової Н.В. про повернення обвинувального акту прокурору, зазначивши, що в слідчому ізоляторі обвинувальний акт вручала йому жінка , що займається документообігом в слідчому ізоляторі. Він знає російську мову на рівні усного спілкування , читати та писати російською мовою він не може. Його рідна мова азербайджанська (талиська) мова.

У своїх запереченнях проти позиції захисника Молчанової Н.в. про повернення обвинувального акту прокурору, прокурор Реган Ю.А. зазначив, що 16 грудня 2020 р. він прибув до слідчого ізолятора № 6 для вручення обвинуваченим обвинувального акту,але справа до вручення обвинувальних актів обвинуваченим не дійшла , бо обвинувачені відмовилися від отримання обвинувальних актів. Гулієв розуміє російську мову, про що він зазначав раніше у судових засіданнях, тому обвинувальний акт Гулієву Н.С.о. вручався у перекладі на російську мову. Крім того , за іншим кримінальним провадженням відносно ОСОБА_2 о. обвинувальний акт Гулієву Н.С.о. вручався на російській мові та судом кримінальне провадження призначено до судового розгляду. Тобто , відносно різних обвинувальних актів у суду двійні неоднакові стандарти до обвинувальних актів відносно знання ОСОБА_2 о. російської мови.

Заслухавши пояснення прокурора , обвинувачених, захисників , дослідивши надані матеріали обвинувального акту , суд приходить до наступних висновків .

Відповідно до ч.1 ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Положеннями ст.293 КПК України встановлено, що одночасно з переданням обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо провадження здійснюється щодо юридичної особи, копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування надаються також представнику такої юридичної особи.

Згідно з п.3 ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акту додається розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч.2 ст.297-1КПК України).

Як вбачається з доданої до обвинувального акту розписки, ОСОБА_2 відмовився від отримання від прокурора копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування на українській та у перекладі на російській мові , про що зазначено слідчий на зворотній стороні розписки (а.п. 83).

Але в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є уродженцем Республіки Азербайджан, громадянином Республіки Азербайджан та не володіє українською мовою.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 заявив, що він володіє російською мовою на рівні спілкування , читати та писати російською мовою він не може , його рідна мова азербайджанська ,в тому числі талиська регіональна мова в Азербайджані.

У судовому засіданні також встановлено , що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 вільно спілкувався азербайджанською мовою з залученим судом перекладачем ОСОБА_6 , розумів переклад з української мови на азербайджанську ,який робив перекладач.

Згідно з п.п."а", "е" ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Згідно з п.п.1, 18 ч.3 ст.42 КПК України обвинувачений має право: знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують; користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

У відповідності з положеннямист.29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом. Переклад процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

В судовому засіданні встановлено, що прокурором до обвинувального акту долучено його переклад, що виконаний на російську мову, та вказаний обвинувальний акт українською та російською мовами вручався обвинуваченому ОСОБА_2 у слідчому ізоляторі .

В той же час , рідною мовою ,як зазначив обвинувачений ОСОБА_2 , є азербайджанська мова , він є громадянином Республіки Азербайджан .

Суд критично відноситься до наявного у матеріалах кримінального провадження ксерокопії сертифікату на ім`я ОСОБА_2 про володіння російською мовою , знання історії Росії та засад законодавства Російської Федерації від 15.04.2016 р. , які надані прокурором вже після надходження обвинувального акту до суду (а.п.136-139 т.1) .

Суд зазначає, що зазначена ксерокопія сертифікату, хоча й завірена як копія вірна слідчим, та на ксерокопії перекладу паспорта ОСОБА_2 о. з англійської на російську мову (а.п.139 т.1,зворотня сторона ) слідчим зазначено , що документи було виявлено та зроблено з них копії 19.05.2020 р. у ході обшуку за адресою : АДРЕСА_1 ,але у реєстрі матеріалів досудового розслідування до обвинувального акту зазначені вилучені речі у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у переліку вилучених речей не міститься посилання на вилучені при обшуку документи ,в тому числі й сертифікат від 15.04.2016 р.,як й не міститься у переліку вилучених речей в й інших протоколах обшуку (а.п. 25 т.1).

На підставі вищевикладеного ,суд приходить до висновку про сумнівність належного процесуального порядку отримання слідчим вказаної копії сертифікату відносно обвинуваченого ОСОБА_2 .Оригінал нібито вилученого у ході обшуку сертифікату від 15.04.2016 р. прокурором у судовому засіданні не надано.

Суд також не може погодитись з прокурором , що раніше суд вказував на повернення обвинувального акту саме з тих причин , що обвинувачений володіє російською мовою.

Згідно ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30.10.2020 р. ,яка надана прокурором, суд повернув обвинувальний акт саме з причини того , що жодних підтверджень та доказів вручення перекладу обвинувального акту на російську мову ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, а обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Молчанова Н.В. категорично заперечили, що отримували цей переклад від прокурора. Крім того, захисник обвинуваченого пояснила, що під час досудового розслідування переклад процесуальних дій та рішень здійснювався лише силами органу досудового розслідування на російську мову. Окремо, суд звернув увагу, що надана прокурором в підготовчому судовому засіданні копія сертифікату з Російської федерації від 15.04.2016, яка підтверджує володіння ОСОБА_2 о. російською мовою, має незадовільну якість, не завірена прокурором чи іншою особою та не містить джерела її отримання.

При цьому в ухвалі суду також було зазначено , що згідно пояснень обвинуваченого ОСОБА_2 , він вільного володіє талиською мовою , а російською та азербайджанською мовою володіє не на достатньому рівні для свого захисту.

Судом для забезпечення прав обвинуваченого приймалися міри по пошуку та залученню перекладача з талиської мови,але результатів не отримано .

Суд зазначає , що офіційною мовою в Республіці Азербайджан є азербайджанська мова. Талиська мова не є офіційною мовою Республіки Азербайджан, окремі райони цієї республіки , де проживають талиши , використовують діалект талиської мови.Офіційно цієї мови в Республіці Азербайджан не мається.

З урахуванням того , що обвинувачений ОСОБА_2 є громадянином Республіки Азербайджан та не володіє українською мовою , суд залучив до участі у кримінальному провадженні перекладача з української мови на азербайджанську ОСОБА_6 .

Тобто , обвинувачений ОСОБА_2 є громадянином Азербайджана , вільно володіє рідною мовою –азербайджанською мовою, цією ж мовою вільно спілкується з перекладачем, що було підтверджено обвинуваченим та перекладачем ОСОБА_6 .

Вимоги до оформлення обвинувального акту і його змісту, а також порядок вручення його особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, для забезпечення такій особі права на захист від конкретного і зрозумілого для неї обвинувачення, передбачені у ст.ст. 291, 293 КПК України, при цьому, з урахуванням вищезазначених положень кримінального процесуального закону, вручення процесуальних документів, які стосуються підозри і обвинувачення, повинно здійснюватися мовою, якою володіє особа, оскільки в іншому випадку така особа фактично не може ефективно сприймати пред`явлене їй обвинувачення і захищатися від нього.

В рішеннях Європейського суду з прав людини ( «Камасинський проти Австрії», «Лудике, Белкасем і Коч проти ФРН») вказано, що пункт 3 (е) ст. 6 Конвенції означає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, хто не розуміє мову, яка використовується в суді або не розмовляє нею, має право на отримання безоплатної допомоги перекладача, що здійснює письмовий і усний переклад усіх тих документів чи заяв у провадженні проти нього, розуміти які йому необхідно або які потрібно оголосити на суді мовою, що там використовується, для того, щоб здійснити своє право на справедливий судовий розгляд. При чому право, викладене в пункті 3 (е) статті 6 Конвенції застосовується не лише до усних виступів на судовому розгляді, а й до документальних матеріалів та досудового провадження.

Враховуючи те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який відповідно до ч.4 ст.110 КПК України є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, складений українською мовою, і до нього не було долучено та вручено обвинуваченому переклад на рідну мову-азербайджанську або іншу мову, якою він володіє, на переконання суду вказує на недотримання прокурором вимог ст.293 КПК України, що порушує право обвинуваченого на захист та справедливий суд.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вказані вище порушення під час досудового розслідування унеможливлюють призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта і є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Суд вважає доводи захисника Молчанової Н.В. про те, що обвинувальний акт вручався обвинуваченим не уповноваженою особою знайшли своє підтвердження у судовому засіданні як показами обвинувачених , так й письмовими матеріалами,які додані прокурором до обвинувального акту.

Так, з пояснень обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 обвинувальний акт вручала їм слідча , а прокурор стояв поруч,а з пояснень обвинуваченого ОСОБА_2 слідує, що обвинувальний акт йому вручала жінка , що займається документообігом у слідчому ізоляторі.

Той факт , що обвинувальний акт обвинуваченим вручала саме слідча Чурилова О.О. підтверджується записом слідчого Чурилової О.О. на зворотніх сторінках розписок про те, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відмовилися від отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у присутності двох свідків, що засвідчено слідчим СУ ГУНП в Донецькій області майором поліції Чуриловою О.О. та її підписом (а.п. 83,84,85,86 т.1) .

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КПК України визначено, що одночасно з переданням обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування заходів медичного або виховного характеру. Вказана норма є імперативною та має вказівку категоричного характеру й обов`язкової умови виконання цієї норми, визначаючи конкретного суб`єкта, який має виключне право та обов`язок надання копії обвинувального акту як підозрюваному, так і його захиснику.

Тобто ,саме прокурор повинен діяти активно та саме прокурор повинен надати був обвинуваченим обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а у разі відмови в отриманні вказаних документів ,саме прокурор повинен це зафіксувати ,а слідчий , тобто прокурор повинен був діяти відповідно до вимог ч.1 ст. 293 КПК України , а не стояти поруч пасивно ,спостерігаючи вручення слідчим обвинуваченим вказаних документів та фіксацію саме слідчим відмови обвинувачених у отриманні вказаних документів.

Суд не може прийняти доводи прокурора про те, що справа не дійшла до вручення обвинуваченим обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Згідно матеріалів обвинувальний акт вручався обвинуваченим слідчим Чуриловою О.О. та нею зафіксовано відмову від отримання вказаних документів.

Суд зазначає , що обвинувальний акт повинен був надати обвинуваченим саме прокурор та у разі відмови обвинувачених у отриманні обвинувального акту саме прокурор повинен це зафіксувати, в т.ч. й у присутності понятих ,або інших осіб

Суд також зазначає , що згідно акту ,складеного працівниками ДП «Баймутська установа виконання покарань (№6)» від 17.12.2020 р. ,який наданий суду прокурором після направлення до суду обвинувального акту , зазначено , що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 відмовилися від отримання під підпис обвинувального акту та реєстру матеріалів кримінального провадження від прокурора ОСОБА_8 (а.п. 99 т.1).

Але згідно розписок обвинувачених (а.п.83-86 т.1) саме 16 грудня 2020 р. слідчий вручала їм обвинувальні акти у присутності прокурора та понятих ,від отримання яких обвинувачені відмовилися.

Прокурором також не зазначалося , що він ще й 17.12.2020 р. вручав обвинуваченим обвинувальні акти .На вказаному акті також відсутній підпис прокурора , що свідчить , що обвинувальний акт можливо вручався обвинуваченим ще й 17.12.2020 р. адміністрацією установи виконання покарань, що підтверджує покази обвинуваченого ОСОБА_2 , що обвинувальний акт вручався йому жінкою,яка займається документообігом у слідчому ізоляторі.

Враховуючи норми ч.1 ст. 293 КПК України,яка має вказівку категоричного характеру й обов`язкову умову виконання цієї норми, визначає конкретного суб`єкта-прокурора ,який повинен надати підозрюваному та захиснику копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування , суд приходить до висновку , що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування були надані обвинуваченим неналежною та неуповноваженою на особою –слідчим, що є порушенням вимог ч.1 ст. 293 КПК України.

Суд також вважає некоректним посилання прокурора на неоднакові стандарти до обвинувальних актів відносно ОСОБА_2 ,враховуючи той факт, що прокурор не є учасником іншого кримінального провадження та йому не можуть бути відомі обставини іншого кримінального провадження.

Відносно заявлених прокурором Реганом Ю.А. клопотань про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника Безрука А.В.,суд ,заслухавши думку учасників судового провадження ,приходить до наступних висновків .

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження суд має право обрати , змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження , у тому числі запобіжний захід , обраний щодо обвинуваченого .

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».

Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом при вирішенні питання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_1 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні ряду кримінальних правопорушень, в т.ч. й тих , які відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин та санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років ;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченого- обвинувачений є особою молодого віку , не особою з інвалідністю , стан здоров`я задовільний ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого : має постійне місце проживання , проживає з батьками,утриманців не має;

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи :працює;

6) репутація обвинуваченого: невідома;

7) майновий стан обвинуваченого : нерухоме,рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений-не судимий,

9) обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід , окрім тримання під вартою,не обирався.

10) обвинувачений засуджений за ч.1 ст. 115 КК України ,але вирок суду не набув законної сили .

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, -невідома.

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_1 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченим ОСОБА_1 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Допит потерпілого та свідків судом не розпочато.

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв`язку з не закінченням судового розгляду .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий , але обвинувачений засуджений за ч.1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі , вирок суду не набрав законної сили,що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З огляду на викладене, суд вважає що ризики,які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у ході досудового розслідування у виді тримання під вартою та в підготовчому судовому засіданні , не зникли та не зменшилися , та продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 10 років, у зв`язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тобто , для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_1 до скоєння інкримінованого злочину, суд приходить до висновку , що застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу , ніж тримання під вартою ,не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Судом при вирішенні питання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_3 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні ряду кримінальних правопорушень, в т.ч. й тих , які відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин та санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років ;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченого- обвинувачений є особою молодого віку , не особою з інвалідністю , стан здоров`я задовільний ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого : має постійне місце проживання , проживає з цивільною дружиною та трьома неповнолітніми дітьми, батьком який він не записаний;

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : не працює;

6) репутація обвинуваченого: невідома;

7) майновий стан обвинуваченого : нерухоме,рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений- раніше судимий,

9) обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід , окрім тримання під вартою,не обирався.

10) обвинувачений засуджений ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України,але вирок суду не набув законної сили .

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, -невідома.

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_3 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченим ОСОБА_3 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Допит потерпілого та свідків судом не розпочато.

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв`язку з не закінченням судового розгляду .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий , але обвинувачений засуджений за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, вирок суду не набрав законної сили,що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Згідно п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

З огляду на викладене, суд вважає що ризики,які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у ході досудового розслідування та в підготовчому судовому засіданні у виді тримання під вартою, не зникли та не зменшилися , та продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 10 років, у зв`язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тобто , для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_3 до скоєння інкримінованого злочину, суд приходить до висновку , що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу , ніж тримання під вартою ,не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Судом при вирішенні питання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:

1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення- факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред`явленого йому обвинувачення.

2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_4 обвинувачується в скоєнні ряду кримінальних правопорушень, в т.ч. й тих , які відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин , та санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років ;

3) вік та стан здоров`я обвинуваченого- обвинувачений є особою молодого віку , не особою з інвалідністю , стан здоров`я задовільний ;

4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого : має постійне місце проживання , проживає з бабкою та двома братами , має цивільну дружину ,яка народила дитину;

5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи : не працює;

6) репутація обвинуваченого: невідома;

7) майновий стан обвинуваченого : нерухоме,рухоме майно , кошти на рахунках у банку відсутні;

8) обвинувачений- раніше судимий,

9) обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід , окрім тримання під вартою,не обирався.

10) обвинувачений засуджений ч.2 ст.126 КК України,але вирок суду не набув законної сили .

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, та розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, -невідома.

На думку суду, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_4 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі судом оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать , що обвинуваченим ОСОБА_4 не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих , свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Допит потерпілого та свідків судом не розпочато.

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв`язку з не закінченням судового розгляду .

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий , але обвинувачений засуджений за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, вирок суду не набрав законної сили,що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний.

Згідно п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

З огляду на викладене, суд вважає що ризики,які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у ході досудового розслідування та в підготовчому судовому засіданні у виді тримання під вартою, не зникли та не зменшилися , та застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до 10 років, у зв`язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Тобто , для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини , передбачені ч.1 ст. 194 КПК України- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;-наявність достатніх підстав вважати , що існує хоча б один із ризиків , передбачених ст. 177 КПК України , і на які вказує прокурор;-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ,зазначеним у клопотанні .

Враховуючи особистість обвинуваченого , вагомість доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_4 до скоєння інкримінованого злочину, суд приходить до висновку , що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу , ніж тримання під вартою ,не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, внаслідок чого клопотання захисника Безрука А.В. про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту не підлягає задоволенню .

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження повідомлена ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 підозра у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.127, ч.2 ст.28, ч.1 ст.122, ч.2 ст.187 КК України є достатньою та обґрунтованою саме для цілей вирішення питання про продовження запобіжного заходу.

Зважаючи на те, що заявлений прокурором відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості діяння, які їм інкримінуються, беручи до уваги обгрунтованість підозри та обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, відомостей про особи обвинувачених, доведення прокурором ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, які наразі не зменшилися, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, судом не встановлено достатніх підстав щодо неможливості тримання обвинувачених в умовах ізоляції за станом здоров`я.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні в тому числі тяжких злочинів, передбачених с.2 ст.127, ч.2 ст.187 КК України, а саме: у вчиненні катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою покарання потерпілого за вчинені дії, а також з метою залякування, вчинене за попередньою змовою групою осіб; а також вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку не визначати обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 розмір застави, оскільки застава не зможе у повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

На підставі викладеного і керуючись ст.193,194,290,293,314 -317 КПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Повернути прокурору першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами,які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Донецької обласної прокуратури Регану Ю.А. обвинувальний акт по кримінальному провадженню , внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2020 р. за № 12020050000000269, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 за ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 122,ч.2 ст.187 КК України, для приведення у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу.

В задоволенні клопотання захисника Безрука А.В. про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт відмовити .

Продовжити запобіжний захід щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноводськ Туркменістан, громадянина України,у виді тримання під вартою в державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Міністерства юстиції України на строк шістдесят діб з 16 лютого 2021 р. до 16 квітня 2021 р.

Продовжити запобіжний захід щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,уродженця м.Димитрів Донецької області ,громадянина України,у виді тримання під вартою в державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Міністерства юстиції України на строк шістдесят діб з 16 лютого 2021 р. до 16 квітня 2021 р.

Продовжити запобіжний захід щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,уродженця м. Красноармійська Донецької області ,громадянина України,у виді тримання під вартою в державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Міністерства юстиції України на строк шістдесят діб з 16 лютого 2021 р. до 16 квітня 2021 р.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченим негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Міністерства юстиції України

Ухвала суду може бути оскаржена через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Повний текст ухвали оголошений 18 лютого 2021 р. о 15.00 год.

Головуюча :