Ухвала суду № 94977861, 18.02.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/6642/20

Провадження № 1-кп/947/369/21

УХВАЛА

18.02.2021 року

Колегія суддів Київського районного суду м. Одеси, у складі:

головуючого судді – Прохорова П.А.,

суддів – Борщова І.О., Войтова Г.В.,

при секретарі – Гремалюк В.В.,

за участю:

представника потерпілого – Ганчева І.В.

прокурора – Бельського Р.О.

захисників – Аліна М.В., Алін В.С., Гайса А.М., Попова М.С.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160480003160 від 02.09.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України, –

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160480003160 від 02.09.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожного окремо, було продовжено запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 22.02.2021 року.

Відповідно до ст. 331 ч.3 КПК України судом було поставлено на обговорення питання доцільності тримання обвинувачених під вартою.

Під час судового засідання прокурор наполягав на продовжені до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного західу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Обґрунтовуючи тим, що підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, а метою досягнення дієвості цього запобіжного заходу – забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, передбачених ч.4 ст.42 КПК України, а також запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. Так обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що обвинувачені, знаючи про тяжкість покарання, що їм загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть вдатися до спроб переховуватися. Згідно позиції прокурора обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків, та потерпілого у кримінальному провадженні. До того ж, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть перешкоджати судовому розслідуванню з метою уникненню справедливого покарання.

Відповідно до вимог ст. 177 та ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений не виконає покладенні на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особи обвинувачених, в силу характеру інкримінованого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяння та одночасного забезпечення належного виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить їх належної процесуальної поведінки.

Представник потерпілого підтримав думку прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Гайса А.М. заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважали, що немає правових підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а ризики передбачені КПК не доведені прокурором, крім того наголосили на тому, що обвинувачений вже тривалий час тримається під вартою, має міцні соціальні зв`язки, тому просили обрати запобіжний захід такий, що не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники Алін В.С та Алін М.В., заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважають, що немає правових підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обвинувачений не має наміру ухилятись від суду, а отже відсутні підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім того пояснили, що у ОСОБА_2 є двоє неповнолітніх дітей, у зв`язку із чим просить змінити запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Попов М.С. залишили вказане питання на розсуд суду.

Розглянувши питання про продовження запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вислухавши думку учасників провадження, вивчивши дані про особи обвинувачених, враховуючи тяжкість обвинувачення, оцінивши на предмет наявності ризиків вчинення обвинуваченими дій, передбачених ст. 177 КПК України, кожним окремо, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачуються, у скоєнні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину. Однак, тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою,

При цьому, у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами. Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними».

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченим суд також враховує вимоги ст.ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (далі – Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням обставин даної конкретної справи тримання обвинувачених під вартою є розумним з урахуванням особливостей розгляду вказаного кримінального провадження та в даному випадку суд доходить висновку про існування зазначених прокурором та передбачених ст. 177 КПК України ризиків, і про те, що суспільний інтерес щодо тримання обвинувачених під вартою переважає над їх особистими інтересами і що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинувачених та запобігти зазначеним ризикам, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає, що наведені вище підстави не є загальними й абстрактними.

Все вищевикладене свідчить, що тяжкість покарання ще може свідчити про те, що ризик переховування обвинувачених від суду на теперішній час не зменшився (п.1 ч.1 ст. 177 КПК).

Разом з тим Європейський суд з прав людини в рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Окрім тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим суд бере до уваги і інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.

При вирішення питання про провдоження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, судом враховується розмір шкоди у завданні якої обвинувачуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.3 ст. 5 Конвенції звільнення особи може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання, проте сторона захисту не надала таких гарантій.

Також, при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує і інші обставини відносно них, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан їх здоров`я; ступень міцності соціальних зв`язків; майновий стан; розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачуються.

Все вищевикладене, в сукупності, свідчить, щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та обмеження їх конституційних прав, в даному випадку, є виправданим і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Обставин, передбачених ст. 183 ч. 2 КПК України, які є перешкодою для продовдження запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченим, судом не встановлено.

Також, враховуючи, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики, що стали підставою для обрання щодо обвинувачених, кожного окремо, запобіжних заходів у виді тримання під вартою, зважаючи на те, що відомостей про їх зменшення до суду надано не було, суд приходить до висновку, що суспільний інтерес у триманні обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою переважає над їх особистими інтересами, і що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинувачених та запобігти передбаченим ст.177 КПК України ризикам, тому, продовжуючи відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожного окремо, запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що таке рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених та обмеження їх прав, не суперечать ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 178, 183, 184, 194, 196, 197, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою становить 60 (шістдесят) діб, до 19.04.2021 року, включно.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою становить 60 (шістдесят) діб, до 19.04.2021 року, включно.

Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Головуючий суддя Прохоров П. А.

Суддя Борщов І.О.

Суддя Войтов Г.В.