Вирок № 94976667, 18.02.2021, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 1-кп/229/191/2021

ЄУН 229/1941/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Рагозіної С.О.,

за участю

секретаря судового засідання Король І.С.,

прокурорів Александрова В.В.,

Карташяна Н.А.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківки Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дружківка Донецької області, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, не одружений, не працює, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений вироком Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня 2020 року за ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст.ст. 75, 76 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2020 року у ОСОБА_1 виник злочинний намір, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло. Так, 16 березня 2020 року приблизно о 12 годині 00 хвилин, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, ОСОБА_1 , діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна та подальшого звернення його на свою користь, розуміючи протиправний характер своїх дій, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник до квартири ОСОБА_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом зламу замку вхідних дверей. Проникнувши до квартири ОСОБА_1 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрав з приміщення зальної кімнати майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме телевізор марки «START» модель 2116 в корпусі сірого кольору. Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення разом із вищевказаним викраденим майном зник, розпорядившись в подальшому викраденим майном на свій розсуд, спричинивши своїми діями потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 500,00 гривень.

02 травня 2020 року приблизно о 12 год. 00 хв. (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_3 , який запропонував йому роботу. Після цього 05 травня 2020 року ОСОБА_1 прийшов за адресою: АДРЕСА_3 до ОСОБА_3 , де побачив у дворі спортивний велосипед чорно-зеленого кольору марки «Leader» та попросив його у ОСОБА_3 у користування. Після цього у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, а саме спортивним велосипедом чорно-зеленого кольору марки «Leader» шляхом зловживання довірою раніше знайомого йому ОСОБА_3 .

Цього ж дня приблизно о 17 год. 00 хв. (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, розуміючи протиправний характер своїх дій, взяв у ОСОБА_3 спортивний велосипед чорно-зеленого кольору, марки «Leader» у користування, усвідомлюючи, що він не отримує велосипед у власність і не має права ним розпоряджатися. ОСОБА_3 , не підозрюючи про протиправний умисел ОСОБА_1 , надав йому свій спортивний велосипед чорно-зеленого кольору марки «Leader». Доводячи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння спортивним велосипедом чорно-зеленого кольору марки «Leader», ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись чужим майном на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 3000,00 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю. Пояснив, що 16 березня 2020 року він прийшов до свого знайомого ОСОБА_2 додому. Вхідні двері у квартирі були відчинені і він зайшов до помешкання. ОСОБА_2 вдома не було, а він побачив в кімнаті телевізор, який взяв з метою продажу. Він взяв телевізор, відніс до покупця, але грошей не отримав. В подальшому він повернув цей телевізор ОСОБА_2 . У травні 2020 року він підробляв у ОСОБА_3 у селищі Сурово м. Дружківка. ОСОБА_3 дав йому свій велосипед, щоб ОСОБА_1 зміг їздити додому і на роботу на ньому. В подальшому ОСОБА_4 перестав їздити до ОСОБА_3 на роботу, а через скрутне матеріальне становище велосипед віддав знайомій жінці в обмін на продукти харчування. Надалі він повернув велосипед ОСОБА_3 . Розуміє, що вчинив кримінальні правопорушення, щиро кається, просить суд суворо його не карати, надати йому іспитовий строк.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд кримінального провадження без його участі.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_3 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд кримінального провадження без його участі.

Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №12020050260000288 від 02 квітня 2020 року, до реєстру були внесені відомості за фактом вчинення крадіжки, а саме таємного викрадення чужого майна, вчиненої повторно та поєднаної із проникненням у житло, за заявою ОСОБА_2 , правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 02 квітня 2020 року в період часу з 10:00 год. по 10:45 год. 02 квітня 2020 року було оглянуто квартиру АДРЕСА_4 .

Відповідно до висновку експерта № 1112 від 10 квітня 2020 року ринкова вартість телевізора марки «Старт», станом на 16 березня 2020 року з урахуванням зносу складає 500,00 грн.

Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №12020050260000520 від 04 червня 2020 року, до реєстру були внесені відомості за фактом вчинення шахрайства, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно за заявою ОСОБА_3 , правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 04 червня 2020 року в період часу з 15:30 год. по 15:50 год. 04 червня 2020 року було оглянуто відкриту ділянку місцевості, яка розташована на території домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до протоколу огляду від 04 червня 2020 року в період часу з 16:30 год. по 16:50 год. 04 червня 2020 року було оглянуто добровільно наданий ОСОБА_5 велосипед марки «Leader» чорно-зеленого кольору.

Відповідно до протоколу огляду від 09 червня 2020 року в період часу з 10:00 год. по 10:20 год. 09 червня 2020 року було оглянуто велосипед марки «Leader» чорно-зеленого кольору, який було пред`явлено для впізнання потерпілому ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку експерта № 1822 від 12 червня 2020 року ринкова вартість спортивного велосипеду марки «Leader» чорно-зеленого кольору, станом на момент скоєння кримінального правопорушення, а саме 05 травня 2020 року з урахуванням зносу складає 3000,00 грн.

Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ст.ст. 75, 76 КК України, та йому було призначено остаточне покарання із застосуванням ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 4 років позбавлення волі. ОСОБА_1 був звільнений судом від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на останнього відповідних обов`язків. Вирок набув чинності 16 червня 2020 року.

Суд, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, вважає, що винуватість ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні доведена, і його дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та поєднане із проникненням у житло, та за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно зі ст.12 КК України відносяться до нетяжких та тяжких злочинів, особу винного, той факт, що він на момент вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень не був засуджений, офіційно не працює, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, повне визнання ним своєї вини.

В якості обставини, яка пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо судової дискреції), де зазначено що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, з урахуванням ступенів тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного суд вважає можливим призначити йому покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням.

На думку суду, такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення 16 березня 2020 року та 05 травня 2020 року, тобто до постановлення вироку Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня 2020 року, яким він засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки та звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій- третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення кримінального покарання», у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК України остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру.

Разом з тим, оскільки суд дійшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, то за таких умов кожний вирок повинен виконуватися самостійно.

Постановами слідчого СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 02 квітня 2020 року та 04 червня 2020 року по кримінальному провадженню №12020050260000288 від 02 квітня 2020 року та № 12020050260000520 від 04 червня 2020 року були визнані речовими доказами: телевізор марки «START» модель 2116 в корпусі сірого кольору та спортивний велосипед чорно-зеленого кольору марки «Leader».

Суд вважає необхідним на підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішити у такому порядку: речові докази, а саме телевізор марки «START» модель 2116 в корпусі сірого кольору вважати повернутим потерпілому ОСОБА_2 , спортивний велосипед чорно-зеленого кольору марки «Leader» вважати повернутим потерпілому ОСОБА_3 .

В ході досудового розслідування були понесені витрати, пов`язані з залученням експерта для проведення судово-товарознавчої експертизи № 1112 від 10 квітня 2020 року, № 1822 від 12 червня 2020 року, загальна сума витрат на залучення експерта складає 300,00 грн.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

У ч.1 ст.126 КПК України зазначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Відповідно до ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

В ч.2 ст.124 КПК України зазначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Аналізуючи вказані норми права, суд дійшов висновків, що з обвинуваченого суд має право стягнути процесуальні витрати, в тому числі ті, що пов`язані із залученням експерта, лише у випадку ухвалення стосовно особи обвинувального вироку. При цьому слід зауважити, що такі витрати, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, стягуються на користь держави.

Відповідно до ст.7 ЗУ «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

У ст. 9 ЗУ «Про судову експертизу» зазначено, що атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.10 ЗУ «Про судову експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

У ч.1 ст.122 КПК України зазначено, що витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, експерт Нос Є.О. є атестованим судовим експертом, який включений до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України, але не є працівником державної спеціалізованої установи.

За таких обставин, стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь експерта ОСОБА_6 , який не є працівником державної спеціалізованої установи, процесуальних витрат є безпідставним та таким, що не передбачено чинним законодавством.

Під час підготовчого провадження, а також судового розгляду даного кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжні заходи не застосовувались.

У кримінальному провадженні цивільний позов заявлений не був.

Керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбуття покарання звільнити, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_1 покласти такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Вирок Дружківського міського суду Донецької області від 14 травня 2020 року №1-кп/229/447/2020 ЄУН 229/1531/20 відносно ОСОБА_1 виконувати самостійно.

Речові докази: телевізор марки «START» модель 2116 в корпусі сірого кольору вважати повернутим потерпілому ОСОБА_2 ; спортивний велосипед чорно-зеленого кольору марки «Leader» вважати повернутим потерпілому ОСОБА_3 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ними законної сили та його виконання.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. О. Рагозіна