Ухвала суду № 94974908, 18.02.2021, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

про призначення справи до судового розгляду

18 лютого 2021 р.Справа № 414/314/20

Провадження № 1-кп/414/43/2021

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Акулова Є.М.,

за участі секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В.,

прокурора Неманова М.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Шмуйлової І.М.

потерпілої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України,

УСТАНОВИВ:

На розгляді Кремінського районного суду Луганської області знаходиться вказане кримінальне провадження.

У підготовчому судовому засіданні прокурор, з якими погодилися інші учасники кримінального провадження, вважав можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні, з викликом свідків обвинувачення, згідно реєстру до обвинувального акту. Клопотань від інших учасників не надійшло.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 з огляду на існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ст.177 КПК України, які натепер не відпали та є наявними.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Кримінальне провадження підсудне Кремінському районному суду Луганської області, підстав для його закриття чи зупинення немає.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України.

Відсутні підстави для розгляду кримінального провадження в закритому судовому засіданні, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд у зазначеному кримінальному провадженні, на 14 годину 24 лютого 2021 року, у відкритому судовому засіданні, з викликом свідків обвинувачення згідно реєстру, виклик яких забезпечить прокурор.

Крім того прокурором у судовому засіданні було заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у виді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказуючи на те, що наявні ризики переховування обвинуваченого через те, що він будучи раніше судимим, скоїв кримінальні правопорушення, після чого втік від органів досудового розслідування, а тому є ризик його подальшого переховування від суду. При цьому такі дії вказують на ймовірність вчинення обвинуваченим інших нових злочинів. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків, оскільки раніше неповнолітній свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що боїться при обвинуваченому повідомляти точне місце свого проживання, оскільки боїться, як за своє життя так близьких.

Потерпіла ОСОБА_2 просила суд не змінювати обвинуваченому запобіжний захід, позаяк за побоюється своє життя.

Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора про продовження тримання під вартою. При цьому посилався на практику ЄСПЛ, що обґрунтована підозра з часом втрачає свою актуальність як ризик, передбачений ст. 177 КПК України. Також вказував, що домашній арешт, як запобіжний захід, прирівнюється Європейським судом до позбавлення волі, просив застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкає його мати, яка потребує сторонньої допомоги. На питання головуючого пояснив, що після кожного продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він оскаржував в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції та не розуміє чому жодного разу апеляційний суд не змінив йому запобіжний захід на більш м`який та не взяв до уваги його клопотань.

Захисник підтримала позицію обвинуваченого та надала суду клопотання його матері щодо зміни запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників та клопотання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Як вбачається із ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Вирішуючи питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу суд повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, що випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу. Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 186 КК України та які згідно статті 12 цього Кодексу класифікуються як тяжкі злочини.

При вирішенні доцільності чи недоцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд дійшов висновку про існування ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку суду, наразі не зменшилися та не відпали, оскільки обвинувачений може переховуватися від суду з огляду на перебування його в розшуку на досудовому слідстві, та враховуючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 та 10 років, з конфіскацією майна відповідно, а також можливість вчинити інші кримінальні правопорушення з огляду на те, що ОСОБА_1 не має засобів для існування, проте має судимість за вчинення умисних, тяжких, корисливих злочинів.

Продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, суд бере до уваги побоювання потерпілої ОСОБА_2 , за своє життя та здоров`я, яка наполягала на утриманні обвинуваченого за гратами.

Суд також приймає до уваги, що після кожного продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачений кожного разу оскаржував в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції. 28.01.2021 року апеляційний суд залишив без змін ухвалу Кремінського районного суду від 23.12.2020 року про продовження строку тримання під вартою, в якій зазначив, що не приймає до уваги докази обвинуваченого щодо наявності міцних соціальних зв`язків та вказав на існування зазначених ризиків, які суд першої інстанції вважав доведеними.

Вирішуючи справу по суті суд застосовує усталену практику ЄСПЛ.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Також суд зважає на суспільний інтерес, який у взаємозв`язку із встановленими судом ризиками в даному випадку виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції». З огляду на це суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків.

Суд вважає, що суспільний інтерес в даному випадку полягає у необхідності забезпечення виконання завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів інших учасників кримінального провадження.

З огляду на встановлене, відсутні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу з мотивів вказаних обвинуваченим та його захисником, а відтак в задоволенні клопотання ОСОБА_1 та його захисника щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід відмовити.

Таким чином, на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, яких на даний час збільшилося, не зважаючи на неодноразове продовження такого запобіжного заходу та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, а відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 177, 183, 194, 291, 314-316, 369-372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України, на 14 годину 24 лютого 2021 року.

Викликати в судове засідання свідків обвинувачення, згідно реєстру, як додатку до обвинувального акту, явку яких забезпечить прокурор.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, а саме з 18.02.2021 до 17.04.2021.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 підтриманого захисником, про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати до ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення та в цій частині набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя Є. М. Акулов