Рішення № 9497325, 16.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/9416.03.10 За позовомпідприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ СТИЛЬ»

простягнення 80790,32 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Панченко П.А. (пред. за довір. №731 від 08.09.2009 року)

від відповідача:не з’явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Підприємство з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ СТИЛЬ»заборгованості за договором поставки №24 від 24.07.2009 року у сумі 80790,32 грн. (у тому числі 30290,32 грн. основної заборгованості та 50500,00грн. штрафних санкцій). Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання за укладеним господарським договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 року порушено провадження у справі №23/94 та призначено її розгляд на 18.02.2010 року.

У судовому засіданні 18.02.2010 року, у зв’язку з неявкою представника Відповідача у судове засідання розгляд справи № 23/94 було відкладено на 16.03.2010 року.

Перед початком розгляду справи по суті представнику Позивача було роз’яснено його права та обов’язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача надав витребувані судом документи та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання повторно не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання відправлені за поштовою адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Відповідно до частини третьої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.03.2010 року за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки №24 від 24.07.2009 року, відповідно до якого Відповідач зобов’язався виконати роботи по реставрації меблів Позивача, поставити та здійснити їх монтаж. Загальна вартість робіт складає відповідно до пункту 1.1 договору 121000,00 грн. Кількість, вартість та обсяги робіт визначені додатком №1 до договору №24 від 24.07.2009 року.

Відповідно до пункту 2.1 договору №24 від 24.07.2009 року Позивач зобов’язався здійснити авансовий платіж у розмірі 75% від загальної суми договору протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору і провести остаточний розрахунок (25% від суми договору) протягом трьох банківських днів з моменту поставки всього комплекту меблів і підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

24 липня 2009 року Позивач сплатив Відповідачу авансовий платіж у сумі 90750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №151119 від 24.07.2009 року. Крім того, Позивач додатково перерахував Відповідачу 6300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №156883 від 16.09.2009 року.

Пунктом 3.1 договору №24 від 24.07.2009 року сторони погодили, що Відповідач здійснює роботи, відвантаження і монтаж меблів протягом 14 робочих днів з моменту надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок Відповідача. Відвантаження та монтаж меблів визначених пунктом №54 додатку №1 до договору №24 від 24.07.2009 року здійснюється протягом 20 днів з моменту надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок Відповідача.

З наявних у справі доказів вбачається, що Відповідач виконав роботи і здійснив поставку меблів частково та з порушенням строків, встановлених договором №24 від 24.07.2009 року. Згідно видаткової накладної №РН-0000011 від 30.09.2009 року і акту здачі-прийняття робіт(наданих послуг) №1 від 30.09.2009 року Відповідач виконав роботи і надав послуги на загальну суму 66759,68 грн.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази виконання робіт, здійснення поставки чи надання послуг Відповідачем на суму 30290,32 грн.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

19 жовтня 2009 року Позивач направив на адресу Відповідача претензію №807, відповідно до якої запропонував повернути надмірно сплачені кошти у сумі 30290,32 грн. Звернення Позивача залишено без відповіді, вартість невиконаних робіт за договором повернуто Відповідачем не було.

Таким чином, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України позовні вимоги про стягнення з Відповідача 30290,32 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягає у невиконанні прийнятих на себе зобов’язань за договором у встановлені ним строки (порушення вимог пункту 3.1 договору №24 від 24.07.2009 року).

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено що, у випадку, коли розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 5.4 договору №24 від 24.07.2009 року встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання зобов’язання винна сторона виплачує іншій 500 грн. за кожен день прострочення виконання своїх зобов’язань.

Суд вважає заявлені до стягнення штрафні санкції надмірно великими враховуючи обставини справи. Позивачем не доведено, що у результаті неналежного виконання Відповідачем своїх господарських зобов’язань, він зазнав збитків та не визначено їх розміру.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 551 Цивільного кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином, керуючись статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача штрафних санкцій за порушення строку виконання господарського зобов’язання, підлягає задоволенню частково, у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до позовної заяви загальний розмір вимог Позивача складає 80790,32 грн. Пунктом 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»встановлено, що із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується державне мито у розмірі 1% від ціни позову, але не більше 1500 та не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Позивачем платіжним дорученням №2236 від 22.01.2010 року помилково сплачено державне мито у розмірі 10% ціни позову у сумі 8079,00 грн. Таким чином, зайво сплачене державне мито у сумі 7271,10 грн. (8079,00 грн. мінус 807,90 грн.) підлягає поверненню Позивачу з державного бюджету.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЯ СТИЛЬ»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 34300103) на користь підприємства з 100% іноземними інвестиціями «БІЛЛА-Україна»(02140, м. Київ, вул. Гришка, 3, ідентифікаційний код 25288083) 30290,32 грн. (тридцять тисяч двісті дев’яносто гривень 32 копійки) основного боргу; 10000,00грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) неустойки; 402,90 грн. (чотириста дві гривні 90 копійок) державного мита та 117,69 грн. (сто сімнадцять гривень 69 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

4. Повернути Позивачу з державного бюджету України 7271,10 грн. (сім тисяч двісті сімдесят одну гривню 10 копійок) надмірно сплаченого державного мита перерахованого платіжним дорученням №2236 від 22.01.2010 року.

5. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 24.03.2010 року.