Рішення № 9497315, 06.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/106.04.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО Інвест»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаченте»;

Про                    стягнення 5000,00 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Дмуховський І.В., представник, довіреність б/н від 25.01.2010 р.;

Від відповідача:           Мазухін А.І., представник, довіреність б/н від 01.03.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2009 р. порушено провадження у справі №18/1, справа призначена слуханням на 26.01.2010 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням: з 26.01.2010 р. до 11.02.2010 р., з 11.02.2010 р. до 04.03.2010 р., з 04.03.2010 р. до 23.03.2010 р., з 23.03.2010р. до 01.04.2010 р., про що господарським судом винесені відповідні ухвали від 26.01.2010 р., від 11.02.2001 р., від 04.03.2010 р. та від 23.03.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. строк вирішення спору у даній справі був продовжений.

На підставі статті 77 ГПК України у справі з 01.04.2010 р. до 06.04.2010 р. була оголошена перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить зобов’язати відповідача виконати умови п. 4.1. договору, а саме, передати дозвільні документи, необхідні для введення об’єкту в експлуатацію відповідно до чинного законодавства та умов договору; стягнути з відповідача 5000,00 грн. неустойки, 187,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

23.03.2010 р. позивачем до господарського суду було подане доповнення до позовної заяви, в якому останній додатково до вимог, заявлених у позовній заяві, просить визнати вбудований позивачем літній майданчик частиною об’єкта нерухомості у складі нежитлового приміщення у м. Києві на бульварі Лесі Українки, 5 (літера А); визнати за позивачем право власності на літній майданчик, який є частиною об’єкта нерухомості у складі нежитлового приміщення у м. Києві на бульварі Лесі Українки, 5 (літера А); зобов’язати відповідача повернути позивачеві літній майданчик, що входить до складу нежитлового приміщення у м. Києві по бульвару Лесі України, 5 (літера А).

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у поданому до господарського суду 06.04.2010 р. листі вих. №18 від 31.03.2010 р. та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.07.2009 р. між сторонами укладений договір оренди №НІ-Л-01/07/09, за умовами якого позивач надав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування на умовах, визначених даним договором, сезонний майданчик закладу громадського харчування на бульварі Лесі Українки, 5 (літера «А»).

Відповідно до розділу 3 договору позивач зобов’язаний:

—розробити проект об’єкту оренди, погодивши його з відповідачем;

—отримати відповідне розпорядження виконавчого комітету Київської міської ради на проектування та влаштування об’єкту оренди;

—провести монтаж та встановлення об’єкту оренди біля закладу громадського харчування на бульварі Лесі Українки, 5 (літера «А»);

—передати об’єкт оренди відповідачеві в порядку, обумовленому даним договором;

—забезпечити відповідачеві доступ до об’єкту оренди цілодобово протягом терміну дії даного договору;

—надати відповідачеві можливість вивозу належного йому майна з об’єкту оренди у разі припинення дії даного договору.

Згідно з п. 4.1. договору відповідач зобов’язався, після отримання позивачем відповідного розпорядження виконавчого комітету Київської міської ради, протягом 30 днів отримати відповідні дозволи на введення об’єкту в експлуатацію тощо.

02.10.2009 р. виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийняте розпорядження №1152 «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест»на проектування та влаштування сезонного майданчика закладу громадського харчування на бульварі Лесі Українки, 5 (літера «А») у Печерському районі м. Києва.

30.12.2009 р. між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору, за умовами якої сторони погодились, що позивач надасть з 01.01.2010 р. у тимчасове платне користування відповідачеві лише перший поверх літнього майданчику закладу громадського харчування у м. Києві на бульварі Лесі Українки, 5 (літера А).

Згідно з додатковою угод №1 від 30.12.2009 р. до договору сторони погодили пункт 11.4. договору викласти в редакції, згідно з якою у випадку невиконання відповідачем умов п. 4.1. договору позивач має право розірвати договір, письмово повідомивши відповідача про це за 10 днів до дати розірвання.

На підставі акту приймання-передачі від 01.01.2010 р. позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування перший поверх літнього майданчика закладу громадського харчування у м. Києві на бульварі Лесі Українки, 5 (літера А).

Зазначене нежитлове приміщення належить на праві власності позивачеві, що підтверджується договором купівлі-продажу нежилих приміщень державної власності шляхом викупу №1196 від 18.05.2007 р., укладеним між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, та реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна №036977.

У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов'язань, передбачених п. 4.1. договору оренди, позивач звернувся до відповідача з листом вих. №02/02-1 від 18.02.2010 р. про розірвання з 28.02.2010 р. договору та відповідного повернення отриманого у користування першого поверху літнього майданчику.

Відповідач листом від 02.02.2010 р. вих. №8 відмовився повертати отримане в оренду майно; у цьому ж листі відповідач зазначає про те, що зазначений літній майданчик не є об’єктом нерухомого майна та не входить до складу нежитлових приміщень, які належать на праві власності позивачеві.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

Як вже було зазначено вище, 18.05.2007 р. між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву був укладений договір купівлі купівлі-продажу нежилих приміщень державної власності шляхом викупу №1196, за умовами якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву продає, а позивач купує нежилі приміщення з №1 по №19 (групи приміщень №190) загальною площею 381,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 5 (літера А).

На підставі акту №1255 приймання-передавання нежилих приміщень державної власності від 21.05.2007 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, останнє передало, а позивач прийняв продані шляхом викупу нежилі приміщення з №1 по №19 (групи приміщень №190) загальною площею 381,1 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 5 (літера А), загальною вартістю 4215747,60 грн.

Позивачем у 2008 році був розроблений проект літнього майданчику у нежитловому приміщення позивача у м. Києві по бульвару Лесі Українки, 5.

Позивачем було отримано розпорядження виконавчого органу Київської міської Ради №1152 від 02.10.2009 р., відповідно до якого було надано дозвіл на влаштування та проектування зазначеного майданчику.

Керуючись розпорядженням виконавчого органу Київської міської Ради №1152 від 02.10.2009 р. позивачем, на підставі укладених договорів підряду: №02/07/09 від 02.07.2009р. та №23-09/ПД/09 від 22.09.2009 р., було прибудовано на фундаментній основі до нежитлових приміщень, що розташовані за адресою м. Київ. бул. Лесі Українки, 5, літній майданчик.

Матеріали справи свідчать про те, що літній майданчик був збудований позивачем за його власні кошти, про що, зокрема, свідчать договори підряду: №02/07/09 від 02.07.2009р. та №23-09/ПД/09 від 22.09.2009 р.

Відповідно до технічного паспорту на нежитловий будинок (приміщення), розташоване у м. Києві по бул. Лесі Українки, 5 (інвентаризаційна справа 5795), виданого 18.03.2010 р. Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна», площа літнього майданчика –веранди з терасою, складає 50 кв.м.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 1 стаття 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 321 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частина 2 статті 331 Цивільного кодексу України визначає, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Таким чином, позивач є власником новоствореного нерухомого майна - вбудованого літнього майданчика, що було створене позивачем на підставі укладених договорів підряду на будівництво та проведення інших суміжних робіт щодо створення літнього майданчику.

Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що позивач, як власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України позивач має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до п. 9.5. договору у випадку несвоєчасного виконання умов п. 4.1. договору відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 5 000,00 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Позовна вимога щодо визнання вбудованим літнього майданчика частиною об’єкта нерухомості у складі нежитлового приміщення у м. Києві по бульвару Лесі Українки, 5 (літера А), не є суттю відносин між сторонами, права та охоронювані законом інтереси позивача при цьому не порушуються, а тому господарський суд дійшов до висновку щодо відмови у задоволенні цієї вимоги.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги визнав, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест»(юридична адреса: інд. 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5; поштова адреса: інд. 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 16-а, оф. 6; код ЄДРПОУ 31305004) право власності на літній майданчик, веранду з терасою, загальною площею 50 кв.м., який є частиною нерухомості у складі нежитлового приміщення у м. Києві на бульварі Лесі Українки, 5 (літера А).

3.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаченте»(інд. 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5, код ЄДРПОУ 35309437) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест»(юридична адреса: інд. 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5; поштова адреса: інд. 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 16-а, оф. 6; код ЄДРПОУ 31305004) перший поверх літнього майданчику, що входить до складу нежитлового приміщення у м. Києві по бульвару Лесі Українки, 5 (літера А). Видати наказ.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаченте» (інд. 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5, код ЄДРПОУ 35309437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест»(юридична адреса: інд. 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5; поштова адреса: інд. 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 16-а, оф. 6; код ЄДРПОУ 31305004), 5000 (п’ять тисяч) грн. неустойки, 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5.          В іншій частині позову відмовити.

6.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко