Рішення № 9497203, 16.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/2816.02.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс" До                              Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євростандарт ХХІ сторіччя"

Про                              стягнення 20588,78 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Судик І.І. –предст. (дов. № 001/10 від 11.01.2010 р.)

Від відповідача          не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Євростандарт ХХІ сторіччя" про стягнення боргу у розмірі 20588,78 грн., який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору № 2103/01 від 21.03.2007 р. про заміну кредитора в зобов'язанні.

Ухвалою суду від 10.12.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/28 та призначено розгляд справи на 15.01.2010 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 15.01.2010 р. не направив.

15.01.2010 р. відділом діловодства суду отримано від позивача Заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд накласти арешт на майно відповідача в межах позовних вимог, посилаючись на наступне.

Відповідач по справі ТОВ "Компанія Євростандарт XXI Сторіччя" тривалий час не розраховується з Товариством "Аверс" по боргах за договором № 2103/01 про заміну кредитора в зобов'язанні, отримавши при цьому повний розрахунок від первинного кредитора - ЗАТ "Лукор".

Крім того, відповідач отримує листи, акти звірок та іншу документацію від ТОВ "Аверс", однак не здійснює зустрічну переписку, не підписує акти звірок та не відповідає на телефонні дзвінки.

Наведені обставини свідчать про відсутність господарської діяльності відповідача, що може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про стягнення коштів.

В судовому засіданні 15.01.2010 р. представник позивача підтримав подану раніше Заяву.

Ознайомившись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено у Листі Вищого арбітражного суду України за № 01-8/516 від 22.09.2000 р., умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду.

Проте, доказів на підтвердження того, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути на момент виконання рішення, що в свою чергу може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, суду не надано. А, отже у суду відсутні підстави для вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою суду від 15.01.2010 р. розгляд справи відкладено на 16.02.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання 16.02.2010 р. не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.02.2010 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2007 р. між сторонами укладено договір про заміну кредитора в зобов’язаннях, які виникли між ТзОВ „Аверс” та ЗАТ „Лукор” № 2103/01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1. Договору позивач передав, а відповідач прийняв право вимоги у ЗАТ „Лукор” за договорами №А-2/2003 від 27.05.2003 р., № А-18/2003 від 05.07.2003 р. та № А-5/2005 від 25.01.2005 р. на загальну суму 327667,66 грн.

Згідно п. 4. Договору відповідач зобов’язався протягом трьох місяців з дати його укладення перерахувати на рахунок позивача суму 327667,66 грн.

Однак, відповідач свої зобов’язання за Договором у встановлений термін не виконав, грошові кошти на рахунок позивача у повному обсязі не перерахував.

09.04.2008 р. позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості.

Відповідач запропонував позивачеві графік погашення заборгованості, який прийнято позивачем. Згідно графіку погашення заборгованості сторонами погоджено новий термін здійснення розрахунків –жовтень 2008 р.

Однак, відповідачем не виконано прийняті на себе зобов’язання щодо сплати заборгованості та не виконано графік погашення заборгованості, викладений у відповіді на претензію від 09.04.2008 р.

15.09.2009 р. позивач знову звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за Договором, відповіді на яку не отримав.

Станом на день подачі позову до Господарського суду м.Києва зобов’язання щодо сплати відповідачем виконані частково, заборгованість відповідача перед позивачем становить 20588,78 грн.

На запит позивача ЗАТ „Лукор” повідомлено, що розрахунки з відповідачем ним проведені в повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 20 588, 78 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євростандарт ХХІ сторіччя »(03049, м. Київ, вул. Тополева, 6, к.АПП, код 33492661, р/р 26005013000370 в ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)”, МФО 380195, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс” (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Промислова, 11, код 32511248, р/р 260039159 в Райффайзен Банк Аваль м. Калуш, МФО 336462) 20 588 (двадцять тисяч п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 78 коп. основного боргу, 205 (двісті п’ять) грн. 88 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко