Ухвала суду № 94971452, 18.02.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1071/21

Провадження № 1-кс/202/936/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

18 лютого 2021 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Бродський В.Ю.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Можейка Є.Ф.,

перекладача – Мікадзе М.Т.

розглянувши клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Мартиященко А.Ю., погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Бродським В.Ю. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Тбілісі, Грузія, є громадянином Грузії, офіційно не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040660000128 від 15 лютого 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 1 Дніпропетровської області.

17 лютого 2021 року слідчому судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Мартиященко А.Ю., погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Бродським В.Ю. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Дане клопотання, згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді, було передано слідчому судді 17 лютого 2021 року.

Згідно з матеріалами клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 15 лютого 2021 року близько 17 години 30 хвилин, ОСОБА_1 знаходився у приміщенні магазину ТОВ «АТБ-маркет» (ідентифікаційний код юридичної особи - 30487219) (Продукти-1159), що розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 50 та перебуваючи біля однієї з касових зон побачив стартові пакети оператора стільникового зв`язку ПрАТ «ВФ Україна».

У цей час в ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна вчинене повторно, а саме стартових пакетів оператора стільникового зв`язку ПрАТ «ВФ Україна», які він визначив як предмет свого злочинного посягання. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, ОСОБА_1 переконавшись, що його дії є таємними для оточуючих осіб, шляхом вільного доступу взяв з одного зі стелажів вищевказані стартові пакети у кількості 18 штук, та поклав їх під куртку чорного кольору, що була одягнена на ньому в той час.

Продовжуючи свою злочинну діяльність спрямовану на таємне викрадення майна ТОВ «АТБ-маркет», з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_1 вийшов через касову зону не розрахувавшись за вказаний товар та залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ТОВ «АТБ-маркет» майнову шкоду на суму 1495 гривень 44 копійки.

Органом досудового розслідування умисні дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

15 лютого 2021 року о 19:11 год. в порядку ст.208 КПК України уповноваженою службовою особою ОСОБА_1 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Також, встановлено, що ОСОБА_1 , причетний до вчинення ще двох злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно та ч.1 ст.186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж).

16 лютого 2021 року ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.

Слідчий в обґрунтування клопотання та необхідності обрання підозрюваному запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, зазначила про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 , може переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії не тяжких злочинів, за які чинним кримінальним законодавством України передбачається призначення покарання у вигляді позбавлення волі не більше п`яти років.

Підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, може переховуватися від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду.

Обґрунтовуючи ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні, слідчий звертає увагу на те, що підозрюваному відомі особи які є свідками у вказаному кримінальному провадженні, адже він бачив їх в ході вчинення злочину. А показання свідків та представника потерпілої особи, разом з іншими доказами є визначальними для встановлення та доведення вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині.

Крім цього, ОСОБА_1 може вчинити інший умисний корисливий злочин, адже підозрюваний не має постійного джерела доходу, живе за рахунок своєї злочинної діяльності. Окрім того 14.12.2020 року Соборним відділенням поліції в Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська направлено обвинувальний акт за ч.2 ст.185 та ч.1 ст.186 КК України (13 епізодів), що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не стає та продовжує свою злочинну діяльність. Тобто, вищевказаним обґрунтовується ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

З огляду на вищевказані факти, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_1 з метою уникнення доведення його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та притягнення до кримінальної відповідальності, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що в свою чергу свідчить про наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий у своєму клопотанні звертає увагу слідчого судді на те, що запобіжні заходи не пов`язані із триманням під вартою не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобіганню ризикам, у зв`язку із чим просила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 строком на 60 (шістдесят) днів.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити, наголошуючи на наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Вказані обставини на думку прокурора виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання та просили відмовити в його задоволенні, наголошуючи на необґрунтованості підозри та не доведеності існування ризиків, на яких наголошує сторона обвинувачення. Адвокат в судовому засіданні надав заперечення на клопотання слідчого, яке вмотивовано тим, що не зрозуміло, чому підозрюваному інкримінується саме повторність, адже в повідомленні про підозру описано тільки один епізод крадіжки, обвинувальний вирок за вчинення аналогічній злочин відсутній.

Слідчий суддя, заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, перекладача та свідків, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021040660000128 від 15 лютого 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

В ході досудового розслідування до вчинення вказаного кримінального правопорушення встановлено причетність громадянина ОСОБА_1 , якого 15 лютого 2021 року о 19:11 год. було затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

16 лютого 2021 року ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, що відповідно до ст. 12 КК України є не тяжким злочином.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З приводу доводів підозрюваного та його захисника щодо необґрунтованості підозри, слідчий суддя зазначає про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність у провадженні фактів, які свідчать про можливість вчинення ОСОБА_1 корисливого злочину проти власності.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , суспільну небезпеку інкримінованих ОСОБА_1 кримінально протиправних дій, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного.

Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з того, що в ході судового розгляду встановлено, що є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 , може переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії не тяжких злочинів, за які чинним кримінальним законодавством України передбачається призначення покарання у вигляді позбавлення волі не більше п`яти років та знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, останній може переховуватися від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду.

Про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_1 , відомі особи які є свідками у вказаному кримінальному провадженні, та показання свідків, разом з іншими доказами є визначальними для встановлення та доведення вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині.

Про наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_1 з метою уникнення доведення його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та притягнення до кримінальної відповідальності, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім цього, ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний офіційно не працевлаштований та відповідно не має постійного джерела доходу, та як було встановлено в ході досудового розслідування та підтверджено слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні 14.12.2020 року Соборним відділенням поліції в Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська направлено обвинувальний акт за ч.2 ст.185 та ч.1 ст.186 КК України (13 епізодів) та в даний час у вказаному кримінальному провадженні відносно нього діє запобіжний захід у вигляді застави, що свідчить про те, що підозрюваний не став на шлях виправлення та продовжує свою злочинну діяльність, що в свою чергу підтверджує існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, слідчий суддя погоджується із існуванням ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які зазначені слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні.

Також слідчим суддею враховано відсутність у підозрюваного стійких соціальних зв`язків, оскільки ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя також враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Між тим слід зазначити, що виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, на чому наполягає слідчий у клопотанні та яке підтримав прокурор в судовому засіданні, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який, у відповідності до ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом.

Виходячи із зазначеного, оцінюючи в сукупності обставини вчиненого кримінального правопорушення та матеріали кримінального провадження, беручи до уваги покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що були надані в ході судового розгляду клопотання слідчого, надані стороною обвинувачення до матеріалів клопотання докази, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та враховуючи що на даний час відносно підозрюваного відсутній обвинувальний вирок щодо злочину проти власності, вважаю, що прокурором належним чином не було доведено неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м`якого запобіжного заходу.

З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, явки даної особи для надання показань тощо, слідчий суддя доходить висновку про необхідність відмови в задоволення клопотання про застосовування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважає за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби за фактичним місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, відповідно до ч.5 ст.194 КПК слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного певні обов`язки.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 42, 176, 177, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 303, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Мартиященко А.Ю., погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Бродським В.Ю. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України – відмовити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України – запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, поклавши на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

1)прибувати за кожною вимогою до суду або слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021040660000128;

2)не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, або суду з 20.00 годин до 07.00 годин наступного дня;

3)повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Строк дії ухвали слідчого судді до 14 квітня 2021 року включно.

Ухвалу передати для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Л.П. Слюсар