Ухвала суду № 94971185, 09.02.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/6043/20

Номер провадження 1-кп/201/316/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18 а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі судового засідання – Разумняк К.П.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Пахомової К.О.,

потерпілої – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – Маркело Л.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 12 червня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650001234 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 12 червня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650001234 за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2020 року призначене підготовче судове засідання за вказаним обвинувальним актом на 14 липня 2020 року.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Пахомова К.О. висловила думку про можливість призначення судового розгляду за даним обвинувальним актом. При цьому, зазначила, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для його повернення прокурору відсутні.

Потерпіла ОСОБА_1 , підтримала позицію прокурора та просила призначити судовий розгляд за наданим суду обвинувальним актом.

Захисник обвинуваченого Маркело Л.В. заперечував проти призначення судового розгляду за наданим суду обвинувальним актом та просив повернути прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України.

При цьому, захисник Маркело Л.В., як на підставу для повернення обвинувального акту прокурору, посилався на те, що його підзахисному пред`явлене неконкретне обвинувачення, чим грубо порушене передбачене ст. 42 КПК України право останнього знати у вчиненні якого саме кримінального правопорушення та за яких обставин його обвинувачують.

Так, захисник вказав, що у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не міститься обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, зокрема, не зазначено обов`язкових ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.126-1 КК України, а саме не вказано мотив вчинення злочину, а також які дії обвинуваченого призвели до психологічних страждань потерпілої, та в чому саме виразилось погіршення якості її життя і психологічні страждання останньої.

На думку сторони захисту, висунуте ОСОБА_2 обвинувачення зводиться до констатації факту притягнення його до адміністративної відповідальності без викладу фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення за ст. 126-1 КК України.

Таким чином, як стверджує сторона захисту, відсутність належного формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повний захист від пред`явленого обвинувачення, та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Окрім цього, захисник стверджував, що його підзахисному у встановлений законом спосіб не вручена копія обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, адже перші дві сторінки обвинувального акту, який не підписаний слідчим і не погоджений підписом прокурора, без зазначення дати та місця його складання, не можуть вважатися належною копією обвинувального акту, яка відповідно до вимог ст. 293 КПК України має бути вручена обвинуваченому.

Також, захисник Маркело Л.В. посилався на те, що станом на сьогодні одну з постанов Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КК України, на яку орган досудового розслідування посилається в обвинуваченні, скасовано апеляційною інстанцією, що, у розумінні кримінального закону, виключає факт систематичності вчинення інкримінованого його підзахисному домашнього насильства.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника та просив суд повернути прокурору обвинувальний акт з наведених захисником Маркело Л.В. підстав. Додав, що прокурором Пахомовою К.О. йому не вручені копія обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. Єдине, що він отримав від слідчого, так це - перші дві сторінки обвинувального акту без зазначення дати та без підписів, у зв`язку із чим, для нього є незрозумілим у чому його обвинувачують.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши наданий суду обвинувальний акт та матеріали додані до нього, суд приходить до висновку, що зазначений обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Так, відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною 6 ст. 9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статі 7 цього Кодексу.

До загальних засад кримінального провадження згідно ст. 7 КПК України віднесено законність, яка встановлює обов`язок слідчого, прокурора та суду неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК України, інших актів законодавства.

Виходячи з тлумачення кримінального процесуального закону, положення п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України поширюються не лише на випадки, коли обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а й на випадки, коли обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України.

Така позиція, що повернення обвинувального акту має здійснюватися не лише в разі невідповідності його вимогам ст. 291 КПК України, а й в інших випадках, передбачених КПК України, узгоджується і з висновком у постанові Верховного Суду України № 5-11кс15 від 25 травня 2015 року.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити наступні відомості, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.

Пунктом 3 (а) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно ч. 2 ст. 1 КПК України, є частиною національного кримінального процесуального законодавства України, визначено, що обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Отже, виходячи із змісту наданого суду обвинувального акту, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прокурором не були виконані належним чином, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню до предмету доказування входять, в тому числі, подія злочину (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_2 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Так, об`єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України складають: діяння, його наслідки, причинний зв`язок між діянням і наслідками, який повинен бути прямим. Діяння виражається в систематичному насильстві, яке загалом можна визначити як силування потерпілої особи. При цьому закон вказує на його три альтернативні форми: фізичне насильство; психологічне насильство; економічне насильство.

Наслідки виражаються у: фізичних або психологічних стражданнях (змістом яких є біль муки, тривога, переживання), розлад здоров`я, втрати працездатності, емоційній залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом до діяння і до наслідків.

Отже, виходячи з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, викладених в обвинувальному акті, ОСОБА_2 інкримінується, що він у період з 12 по 26 травня 2020 року вчинив систематичні акти психологічного домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_1 , що проявлялось у словесних образах, погрозах фізичною розправою та штовханні, які призвели до фізичних і психологічних страждань останньої та погіршенню якості її життя.

Проте, всупереч вимогам п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення взагалі не зазначено які саме конкретні дії обвинуваченого прокурор вважає такими, що утворюють об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, мотив його вчинення, а також не вказано у чому полягають фізичні та психологічні страждання потерпілої, при цьому, прокурор у висунутому обвинуваченні лише обмежився переліком фактів складання відносно ОСОБА_2 протоколів про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та наявності постанов суду про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за інкриміновані правопорушення.

Окрім цього, формулювання висунутого ОСОБА_2 обвинувачення містить суттєві протиріччя, зокрема, прокурором у викладі фактичних обставин чітко вказано, що ОСОБА_2 діяв з умислом на вчинення дій психологічного насильства та заподіяння психологічних страждань потерпілій.

Натомість, в обвинуваченні відсутні відомості про обставини, час та за яких умов у ОСОБА_2 26 травня 2020 року виник умисел на вчинення ще і фізичного насильства відносно потерпілої ОСОБА_1 .

Більш того, формулювання обвинувачення щодо подій 26 травня 2020 року містить фактично два однакових за змістом абзаци (друга сторінка обвинувального акту - перший та третій абзаци), відповідно до першого абзацу «..Продовжуючи свою незаконну діяльність, 26 травня 2020 року приблизно о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , …..вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 дії психологічного насильства…» та відповідно до третього абзацу «..Продовжуючи свою незаконну діяльність, 26 травня 2020 року приблизно о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ...вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 дії психологічного та фізичного насильства…», які відрізняються лише посиланням (у третьому абзаці) на вчинення обвинуваченим відносно потерпілої ще і дій фізичного насильства.

Окрім цього, виходячи з саме такого формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, ОСОБА_2 інкримінується вчинення систематичного психологічного та фізичного насильства відносно потерпілої ОСОБА_1 , внаслідок вчинення якого останній завдані, як психологічні, так і фізичні страждання, а також погіршилась якість її життя.

Водночас, при зазначенні в обвинувальному акті правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 126-1 КК України, вказано, що умисне систематичне вчинення ОСОБА_2 лише психологічного насильства відносно потерпілої ОСОБА_1 призвело до фізичних або психологічних страждань, а також до погіршення якості її життя, тобто прокурор так і не визначив, які ж саме страждання фізичні або психологічні були завдані потерпілій внаслідок інкримінованих обвинуваченому дій, а, відтак, таке формулювання обвинувачення не відповідає правовій кваліфікації інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

Підсумовуючи вищенаведене, формулювання обвинувачення, яке не містить таких суттєвих обставин, що підлягають встановленню та доказуванню у кримінальному провадженні, в якому не розкрито дії, які утворюють об`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_2 злочину, мотив його вчинення, і є таким, що не відповідає правовій кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення через наявні суттєві протиріччя, не може бути визнане конкретним, зрозумілим та детальним, як того передбачають наведені вище вимоги кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, викладені факти свідчать про неналежне встановлення органом досудового розслідування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що зумовило всупереч вимогам закону пред`явлення ОСОБА_2 неконкретного обвинувачення, чим суттєво порушено право останнього на захист.

З урахуванням наведеного, суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за наданим суду обвинувальним актом, оскільки наведені порушення закону не можуть бути усунені під час судового розгляду, а суттєво порушене право обвинуваченого ОСОБА_2 на захист під час досудового розслідування не може бути поновлене судом.

Окремо, суд не може залишити поза увагою і доводи сторони захисту про те, що прокурором обвинуваченому ОСОБА_2 вручені лише перші дві сторінки обвинувального акту, на яких відсутні підпис прокурора, що погодив такий акт та дату його погодження, без останньої його сторінки та без копії реєстру матеріалів досудового розслідування, оскільки захисником Маркело Л.В. у судовому засіданні надані для огляду вказані сторінки обвинувального акту, а прокурором наведені стороною захисту доводи належним чином не спростовані, що, у свою чергу, викликає у суду обґрунтовані сумніви щодо належного виконання прокурором вимог ст. 293 КПК України.

Водночас, аналізуючи доводи сторони захисту стосовно наявності скасованої апеляційною інстанцією однієї з постанов Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на які в обвинуваченні посилається прокурор, що, на думку захисника Маркело Л.В., виключає факт систематичності вчинення домашнього насильства у діях його підзахисного, суд не може прийняти до уваги на стадії підготовчого провадження, адже такі доводи підлягають перевірці та оцінці вже під час здійснення судового розгляду кримінального провадження.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 12 червня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650001234 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України слід повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області Пахомовій К.О. з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 42, 91, 291, 293, 314, 369-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 12 червня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040650001234 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області Пахомовій К.О. з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 11 годині 30 хвилин 15 лютого 2021 року.

Суддя І.Г. Ополинська