Рішення № 94966388, 17.02.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5065/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач) в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру відсотку з 90 % до 58 % від винагороди працюючого на відповідній посаді судді при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Луганській області № 455/20 від 21.02.2020;

- зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці ТУ ДСА України в Луганській області № 455/20 від 21.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є суддею у відставці.

Позивач перебуває на обліку у Старобільському об`єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, в якому отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Тобто, з 04.10.2016 по теперішній час позивач одержує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

У зв`язку зі зміною з 01.01.2020 розміру складових суддівської винагороди судці, який працює на відповідній посаді, а потім з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно Закону "Про судоустрій та статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі Закон № 1402-VІІІ від 02.06.2016).

25.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020, однак, листом від 12.05.2020 отримав від відповідача відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 на підставі довідки від 21.02.2020 № 455/20-Вих, про що прийнято рішення № 909340170540 від 12.05.2020.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі № 360/3021/20 визнано протиправним рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно наданої довідки з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

На звернення позивача від 26.10.2020, відповідач відповіді не надав.

В електронній пенсійній справі позивач ознайомився з протоколом Версія 1.6.60.1 від 12.11.2020, з якого йому стало відомо, що відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі № 360/3021/20 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки № 455/20 від 21.02.2020, однак, про вказаний перерахунок з 19.02.2020 позивача не проінформовано.

Оскільки в рішенні суду від 14.08.2020 у справі № 360/3021/20 відсоток суддівської винагороди для виплати довічного грошового утримання судді у відставці не зазначено, як слідує із протоколу від 12.11.2020 перерахунок відповідачем проведено з урахуванням п. 3 ст.142 розділу X Закону № 1402-VIII від 02.06.2016 у розмірі 58 % від розміру зазначеної у довідці суддівської винагороди, а не 90%, які були визначені самим же відповідачем при призначені позивачу довічного грошового утримання при виході у відставку.

З протоколу від 12.11.2020 слідує, що відповідач своїм ріщенням № 909340170540 на підставі поданої заяви здійснив перерахунок, а не призначення нового щомісячного довічного грошового утримання.

Позивач зазначає, що процедури призначення пенсії та перерахунку пенсії є різними як за змістом, так і за механізмом проведення.

Вважає, що застосування відповідачем до перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, передбаченого частиною З статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VІІI показника про те, що «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грощового утримання збільщується на два відсотки грошового утримання судді», є таким, що суперечить закону, оскільки він стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного.

З посиланням на норми Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивач вважає протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси дії відповідача щодо зменшення відсотку з 90 % до 58 % від винагороди працюючого на відповідній посаді судді при здійснені 12.11.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідачем позов не визнано, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 15.01.2021 подано відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 53-54).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що 25.02.2020 на адресу управління надійшла заява позивача щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 455/20-Вих, яка видана 21.02.2020 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус судців» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ (далі - Закон 1402).

12.05.2020 відповідачем винесено рішення № 909340170540 про відмову позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 455/20-Вих, яка видана 21.02.2020 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області, відповідно до Закону 1402.

Вищезазначене рішення № 909340170540 оскаржене позивачем до Луганського окружного адміністративного суду, внаслідок чого судом винесено рішення від 21.09.2020 у справі № 360/3021/20 про задоволення позовних вимог, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення управління від 12.05.2020 № 909340170540 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу; зобов`язано Фонд здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 21.02.2020 № 455/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020.

22.10.2020 рішення суду у справі № 360/3021/20 набрало законної сили.

26.10.2020 позивач звернувся до управління з листом щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання рішення cуду від 21.09.2020. Оскільки відповідний лист викладено в довільній формі, та він ані за змістом, ані за формою не відповідає ознакам заяви про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, які встановлені Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фону України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 № 200/14891 (Додаток 1), 03.11.2020 в порядку, визначеному Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян», позивачу направлено повідомлення про виконання cудового рішення у справі № 360/3021/20. Оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою встановленого зразка для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від суддівської винагороди діючого судді, рішення з цього приводу управлінням не приймалось, а подання іншого за формою та змістом письмового документа з приводу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не створює правового наслідку у вигляді обов`язку прийняти письмове рішення у формі протоколу стосовно такого перерахунку.

Стосовно позовної вимоги про здійснення перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90%, який є предметом спору в цій справі, відповідач зазначив, що організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон № 1402, пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень якого Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453) визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності Законом 1402, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу

Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону 1402 суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058), пенсія виплачується на умовах, визначених зазначеним Законом 1058, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними певного віку. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом 1058 (ч. 2 ст. 142 Закону 1402).

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Для застосування розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, у управління відсутні правові підстави, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом 2453, який з 18.02.2020 (з моменту проголошення Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020) в частині регулювання щомісячного довічного грошового утримання остаточно втратив чинність, а діючим Законом передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, відсоткове співвідношення між розміром утримання та суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді, є лише складовою формули обрахунку грошового утримання судді у відставці, що жодним чином не свідчить про погіршення матеріального становища (забезпечення) відповідного судді у відставці, на якому неодноразово наголошує в адміністративному позові позивач, адже після перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, належний позивачу до виплати, становить 58519,68 грн, в той час як до перерахунку позивачу відповідне утримання нараховувалось та виплачувалось у розмірі 45403,20 грн.

Тим більш, навіть за наявності бажання позивача (як в даному випадку), сукупне та одночасне (найбільш вигідне позивачу) використання складових, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання є абсолютно неможливим, так як відповідні складові передбачені різними окремими законодавчими актами (Законом № 1402 та Законом № 2453).

Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Ухвалою суду від 31.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 37-38).

Ухвалою суду від 01.02.2021 вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 17 лютого 2021 року (арк. спр. 57).

Позивач та представник відповідача у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, позивач в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності. Представник відповідача причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , є суддею у відставці Старобільського районного суду Луганської області, отримує щомісячне довічне грошове утримання, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (арк. спр. 11-15), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 16), посвідчення судді у відставці № 02556 (арк. спр. 17).

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді Старобільського районного суду Луганської області у відставці, позивачу визначено стаж судді 28 років 2 місяці 25 днів (арк. спр. 67).

Позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 18.10.2016, у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, визначивши при цьому стаж позивача на посаді судді 27 років 2 місяці 03 дні, що підтверджується протоколом № 1450 від 04.10.2016 (арк. спр. 63-66), розпорядженням 170540 від 25.09.2018 (арк. спр. 18), протоколом перерахунку пенсії станом на 03.11.2020 (арк. спр. 43).

25.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (арк. спр. 21, 45-46, 82-83) надавши довідку № 455/20-Вих від 21.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (арк. спр. 20, 48, 62).

Відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №455/20-Вих від 21.02.2020, суддівська винагорода складає 100896,00 грн, з яких: посадовий оклад – 63060,00 грн, доплата за вислугу років 60% - 37836,00 грн.

Рішенням № 909340170540 від 12.05.2020 у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання позивачу відмовлено (арк. спр. 49-50).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі № 360/3021/20 позов ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 12 травня 2020 року № 909340170540 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , зобов`язано Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 21.02.2020 № 455/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020 (арк. спр. 24-32).

Згідно з протоколом перерахунку пенсії від 03.11.2020 позивачу перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, у розмірі 58% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, зарахувавши стаж судді – 27 років 2 місяці 3 дні (арк. спр. 43-44, 80-81), що підтверджено протоколом перерахунку пенсії від 12.11.2020 (арк. спр. 19) наданим позивачем.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 17.02.2021 позивачу визначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 58% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, визначивши стаж судді – 24 років 10 місяців 21 дні (арк. спр. 87-88).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п`ятої).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.

Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною першою статті 142 Закону № 1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIІІ).

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 № 193-IX “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”, який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”.

Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття “щомісячне довічне грошове утримання судді”, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх Рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.

Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним Конституційний Суд України Рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.06.2017 № 2136-VIII “Про Конституційний Суд України” закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 єдиною нормою, яка визначає порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійснення її перерахунку є стаття 142 Закону № 1402-VІІI.

Разом з тим, суд вважає помилковим посилання позивача на те, що такий перерахунок має бути здійснений, виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді.

Так, позивач у своєму позові просить здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Суд вважає за необхідне зазначити, що перерахунок позивачу грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді без врахування положень частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІI, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку раніше.

Крім того, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково положення з різних законів.

Суд також звертає увагу на те, що Закон № 1402-VІІI набрав чинності 30 вересня 2016 року, а позивач був звільнений у відставку 03 жовтня 2016 року та з 04 жовтня 2016 року йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці саме за нормами Закону № 1402-VІІI та чинного на той час пункту 25 розділу ХІI Прикінцеві та перехідні положення.

Тобто, призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відбулось за Законом № 1402-VІІI і тому відповідач, після визнання неконституційним пункту 25 розділу ХІI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VІІI, здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, привівши його у відповідність до положень частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІI, а не здійснивши нове призначення, як вважає позивач.

При цьому абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Закону № 1402-VIІІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Наведені норми неконституційними не визнавалась.

Тобто при здійсненні обрахунку стажу, що дає право на відставку, необхідно враховувати порядок призначення (обрання) судді на посаду вперше, оскільки при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до стажу, необхідного для зайняття посади судді, застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання).

Застосування законодавства, яке втратило чинність, в інших Законом № 1402-VIІІ не передбачено.

Пунктом 1 розділу II Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку № 3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було зазначено раніше, згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Як вбачається з довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 455/20-Вих від 21.02.2020, суддівська винагорода складає 100896,00 грн, з яких: посадовий оклад – 63060,00 грн, доплата за вислугу років 60% - 37836,00 грн.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 % (20 років роботи) + 14 % (7 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2 % грошового утримання судді)), що складає 64573,44 грн (100896,00 грн х 64 %).

На переконання суду, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного закону – Закону № 1402-VІІI, а не вибірково з різних законів, оскільки перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI.

Однак, судом встановлено, що у протоколі перерахунку пенсії від 03.11.2020 позивачу перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, визначивши його розмір 58% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, зазначивши стаж судді – 27 років 2 місяці 3 дні (арк. спр. 80).

Суд вважає за необхідне зазначити, що Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1 затверджено Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України (далі - Положення № 13-1)

Це Положення визначає організаційні засади прийому та обслуговування осіб, які звертаються до територіальних органів Пенсійного фонду України (далі - органи Пенсійного фонду), у тому числі за допомогою засобів телекомунікації, відповідно до вимог Законів України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (пункт 1 Положення № 13-1).

Відповідно приписів пункту 1 розділу IV Надання послуг в електронній формі Положення № 13-1 надання органами Пенсійного фонду послуг в електронній формі здійснюється з використанням технологій віддаленого доступу (веб-технологій) та автоматизованої передачі і обробки інформації і включає: доступ для користувача електронної послуги до інформації про стан відомостей про застраховану особу, пенсійних виплат, стан відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, стан взаєморозрахунків за зобов`язаннями платника (за умови підтвердження ідентифікації особи, що одержує доступ, шляхом реєстрації особи в базі даних веб-порталу); замовлення та отримання в електронному вигляді довідок та/або витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру з використанням перевірочних кодів (для користувачів, які зареєстровані на веб-порталі та ідентифіковані за допомогою кваліфікованого електронного підпису).

Суд наголошує на тому, що позивач мав можливість та отримував відомості зі своєї електронної пенсійної справи (арк. спр. 19).

Отже, позивачу було достеменно відомо про те, що відповідачем під час призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено стаж судді з розрахунку 27 років 2 місяці 3 дні, оскільки саме така інформація міститься в електронній пенсійній справі позивача.

Той факт, що позивач не оскаржував дії відповідача щодо визначення його стажу судді з розрахунку 27 років 2 місяці 3 дні свідчить про те, що він погодився саме з таким розрахунком його стажу.

В цій справі позивач не оскаржує розрахунок його стажу судді, не вказує на неправомірність врахування чи неврахування відповідачем певних періодів його діяльності, а тому зазначений розрахунок не є предметом цього спору.

З огляду на вказане судом не надається оцінка розрахунку стажу судді, здійснена відповідачем під час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки це може бути предметом розгляду в іншій справі.

Що стосується протоколу перерахунку станом на 17.02.2020 (арк. спр. 87-88), яким змінено розрахунок стажу позивача на посаді судді та визначено його суддівський стаж як 24 роки 10 місяців та 21 день, то суд не приймає його як належний доказ правомірності визначення позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 58 % від суддівської винагороди працюючого судді з огляду на таке.

Підставою для проведення перерахунку стажу судді 17 лютого 2021 року позивачем визначено «у зв`язку з уточненням даних ЕПС».

Суд критично ставиться, до тверджень відповідача щодо наявності в нього права на проведення такого перерахунку через уточнення даних електронної пенсійної справи, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено такої підстави для перерахунку, зокрема для зменшення стажу роботи пенсіонера.

Так, законодавство встановлює підстави, коли органами ПФУ може бути зменшено раніше визначену пенсію або раніше розрахований стаж, а саме внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних (частина 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058).

Відповідачем не надано суду жодних належних доказів подання позивачем недостовірних даних чи зловживань з його боку.

Отже, судом встановлено, що при здійсненні позивачу з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем вчинено протиправні дії, які полягають у визначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді замість належної позивачу у розмірі 64 %.

За таких обставин вимога позивача щодо визнання протиправними дій відповідача є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Як наслідок, підлягає частковому задоволенню й вимога про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 64 % від суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 455/20-Вих від 21.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Твердження відповідача щодо звернення до нього позивача за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання із заявою не встановленого зразка, що має наслідком її розгляд у порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян”, та не створює правового наслідку у вигляді обов`язку прийняти письмове рішення у формі протоколу стосовно такого перерахунку, відхиляються судом, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, судом встановлено, що за рішенням суду в справі № 360/3021/20 відповідача зобов`язано до вчинення дій щодо перерахунку щомісячного довічного утримання позивача за його заявою про перерахунок, яка відповідає встановленій законодавством формі. Тобто, заявою, що створює такий правовий наслідок, як здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є заява позивача від 25.02.2020, а не заява від 26.10.2020, як зауважує відповідач. Судом встановлено, що заява від 26.10.2020, на яку посилається відповідач, подана позивачем для спонукання відповідача до виконання рішення суду.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією від 27.12.2020 № 0.0.1958674902.1 (арк. спр. 10).

З огляду на те, що судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на належний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання як складової частини права на соціальний захист і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд присуджує позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41246506, місцезнаходження: 92704, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1-А) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, які полягають у визначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 64 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 455/20-Вих від 21.02.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива