Рішення № 94966060, 15.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року № 810/4326/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне об`єднання "Будівельник" до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Виробничо-торговельне об`єднання "Будівельник" звернулось до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2016 р. №0000331401 Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення винесене податковим органом на підставі непідтверджених висновків акту перевірки про нереальний характер господарських операцій, вчинених позивачем з його контрагентом - ТОВ "Гранді плюс".

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 - без змін.

Постановою Верховного суду від 22.05.2018 касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові колегія суддів зазначила про поверховий підхід та неповноту при з`ясуванні обставин справи, що призвело до передчасного висновку про реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ «Гранді Плюс», що потребує повторного дослідження їх судом першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року дану справу прийнято до свого провадження суддю Лиска І.Г., вирішено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31 липня 2018 року.

Податковим органом надано до суду відзив на позовну заяву в якому останній зазначив про відсутність товарно-транспортних накладних оформлених належним чином, сертифікатів якості відповідного зразка на товар, свідоцтв про визнання відповідності, розрахунково-калькуляційних матеріалів з визначенням орієнтованої ціни одиниці продукції та відповідні висновки до нього, актів приймання-передачі продукції, довіреності на осіб, які отримували продукцію, довіреностей на осіб, які здійснювали перевезення товару, подорожніх листів, відомостей щодо розвантаження та завантаження придбаного товару, реєстрації заїзду та виїзду автомобілів до позивача, документів які підтверджують місце зберігання товару, відомостей щодо перевірки кількості та якості товару.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 за обґрунтованим клопотанням сторони зупинено провадження у справі до 18.09.2018.

Позивачем надано до суду додаткові письмові пояснення в яких останній зазначив, що у зв`язку з наявністю всіх документів, що підтверджують реальність господарських операцій, судами першої та апеляційної інстанцій вірно враховано всі обставини справи та прийнято правомірні рішення у відповідності до практики Європейського суду з прав людини та більш пізньої практики Верховного суду.

18.09.2018 відкладено питання про поновлення провадження у справі у зв`язку з клопотанням представників сторін до 05.11.2018.

Також позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій позивач вказує на те, що твердження відповідача які викладені у відзиві є необґрунтованими.

05.11.2018 відкладено питання про поновлення провадження у справі у зв`язку з клопотанням представника позивача до 03.12.2018.

Ухвалами суду від 03.12.2018 поновлено провадження та в подальшому зупинено провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторони та витребувано докази по справі.

На виконання ухвали суду до суду було надано витребувані документи по справі у зв`язку з чим питання про поновлення провадження було призначено на 05.03.2019.

05.03.2019 відкладено питання про поновлення провадження у справі у зв`язку з клопотанням сторони до 09.04.2019.

Ухвалами суду від 09.04.2019 поновлено провадження у справі та закрито підготовче провадження у справі.

Представники позивача та відповідача 09.04.2019 подали до суду клопотання в яких останні просили подальший розгляд справи здійснювати без їхньої участі в порядку письмового провадження та не заперечували щодо закриття підготовчого засідання.

У зв`язку з поданими клопотаннями та на підставі ст.194, 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, якими обґрунтовано позов та заперечення проти нього, надавши правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Позивач є юридичною особою, що зареєстрована Макарівською РДА 28.07.2008 за №13401020000001007, підприємство здійснює господарську діяльність пов`язану з будівництвом житлових і нежитлових приміщень, споруд електропостачання та телекомунікацій, а також електромонтажними роботами (ліцензія від 25.11.2015 реєстраційний запис № 2013021559). Як платник податків перебуває на обліку у Макарівському відділенні Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС Київській області з 28.07.2008 за № 117.

В листопаді 2016 р., на підставі наказу від 23.11.2016 № 288 та направлення від 23.11.2016 № 355/14-01, працівниками Вишгородської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ВТО "Будівельник" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Гранді плюс" за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

В ході проведення перевірки встановлено факт укладання договору №20/05-П від 20.05.2016 року на постачання продукції виробничо-технічного призначення (падаючої стріли) № 20/05-П від ТОВ "Гранді плюс". Згідно умов договору продавець - ТОВ "Гранді плюс" передав, а покупець - ТОВ "ВТО "Будівельник" прийняло товар (падаючу стрілу) на умовах передбачених договором. Датою поставки товару вважалась дата відмітки представника покупця або перевізної організації про прийняття продукції у відповідних товаросупровідних документах. За умовами договору поставка здійснювалась транспортом та силами покупця за його рахунок.

Згідно наданої до перевірки карти рахунку 631 станом на 29.07.2016 року заборгованість ТОВ "ВТО "Будівельник" перед ТОВ "Гранді плюс" становила 633005, 62 грн..

Як слідує із акта перевірки, 09.09.2016 р. на адресу Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області надійшла податкова інформація про відсутність декларування ПДВ за травень-липень 2016 року ТОВ "Гранді плюс". Згідно бази даних Вишгородської ОДПІ по ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ "Гранді плюс" стало виявлення ТОВ "Сафарс" за податковими даними якого не встановлено факту реалізації ним падаючої стріли. На підставі цієї інформації податковий орган не знайшов підтвердження поставки падаючої стріли ТОВ "Сафарс" на адресу ТОВ "Гранді плюс", а в подальшому і ТОВ "ВТО "Будівельник", у зв`язку з чим дійшов висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за червень 2016 р.. Крім того, контролюючим органом звернуто увагу на ненадання до перевірки сертифікату якості та паспорту на товар за договором №20/05-П від 20.05.2016. За висновками відповідача ТОВ "Гранді плюс" не є виробником, імпортером товарів, постачання яких задекларував ТОВ "ВТО "Будівельник", будь-які контрагенти не декларували надання в оренду ТОВ "Гранді плюс" основних засобів, складських приміщень, в тому числі за адресою пункту навантаження, яка вказана в товарно-транспортній накладній від 03.06.2016 року № 01АА - м. Боярка, Київська область.

Також відсутня будь-яка інформація, що підтверджує наявність у ТОВ "Гранді плюс" достатньої кількості трудових ресурсів, обладнання, основних засобів для здійснення операцій з продажу товарів за їх кількісними та якісними характеристиками, зазначеними у зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, у т.ч. складених по покупцю ТОВ "ВТО "Будівельник".

З витягу матеріалів кримінального провадження №12015000000000630 від 08.12.2015, внесеного в ЄРДР за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.4 ст. 190 КК України слідує, що слідчою групою були виявлені факти реєстрації та перереєстрації підприємств на підставних осіб серед яких є і ТОВ "Гранді плюс", з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з ПДВ. Також на банківські рахунки підприємств з ознаками "фіктивності", в тому числі ТОВ "Гранді плюс", перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за певний відсоток.

В рамках кримінального провадження проведено ряд обшуків в ході яких виявлено та вилучено 56 печаток СГД з переліку транзитно - конвертаційних підприємств, в тому числі ТОВ "Гранді плюс", якими користувалися у своїй діяльності група осіб під керівництвом особи ОСОБА_1 . На думку податкового органу податкові накладні ТОВ "Гранді плюс" складені по операціям, які не є реальними операціями з постачання товарів.

За результатом перевірки складено Акт від 05.12.2016 № 2127/14-00/35967552.

В акті зафіксовані порушення позивачем вимог п. 198.1 п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 абз.г., ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ст.198.5, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 116576 грн., в тому числі по періодам: - червень 2016 року - 116576 грн..

В подальшому податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000331401 від 15.12.2016, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на суму 116576,00 грн. - основне податкове зобов`язання та 29144,00 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в постанові Верховного суду, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Матеріалами справи встановлено, що 30.03.2016 між ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» (замовник) та ТОВ «ВТО «Будівельник» (виконавець) укладено договір №70-4/1228-16 на виконання робіт. Предметом даного договору є - підрядник зобов`язується виконати роботи з реконструкції ПЛ 330 кВ Чернівецька - Камянець-Подільська ділянка опор №1-142,152-203 згідно проекту реконструкції ПЛ 330 кВ Чернівецька - Камянець-Подільська 70-3/0997-15 та технічного завдання на виконання робіт з реконструкції ПЛ 330 кВ Чернівецька - Камянець-Подільська, ділянка опор №1-142,152-203.

На виконання даного договору сторонами оформлено Акти №1, №2, №3 приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати(КБ-3).

Також 04.07.2016 між ТОВ «АРЕС-С» (замовник) та ТОВ «ВТО «Будівельник» (виконавець) укладеного договір виконання робіт №04/07-2016. Предметом даного договору є - підрядник зобов`язується виконати роботи з реконструкції ПЛ 330 кВ «Рівненська АЕС-Грабів», згідно проекту реконструкції ПЛ 330 кВ «Рівненська АЕС-Грабів» та цінової таблиці.

На виконання даного договору сторонами оформлена цінова таблиця, Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Гранді плюс» (продавець) укладено договір №20/05-П на поставку продукції виробничо-технічного призначення від 20.05.2016 (падаюча стріла).

На виконання даного договору сторонами оформлено специфікацію до договору, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, подорожній лист та податкову накладну.

Оплату по даному договору здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням.

Представником позивача на вимогу суду не надано інших доказів, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування тверджень податкового органу про відсутність реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Гранді Плюс» за результатами здійснення яких податковим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб`єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання послуг або в разі, якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання послуг по тих господарських операціях, за результатами здійснення яких податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, формування податкового кредиту, судом досліджено факт отримання товару від продавця до покупця яким є позивач.

Для цього суд не одноразово витребував від позивача всі документи, які б підтверджували реальність вчинених господарських операцій із зазначеним вище контрагентом, а також надав позивачу необхідний час для надання таких доказів.

Суд бере до уваги приписи п.44.6 ст.44 ПК України, згідно з якими у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Проте, позивачем до суду не було надано належним чином оформлені документи на придбання позивачем товару у ТОВ «Гранді плюс» (акт приймання виконаних робіт, рахунок-фактури, доручення та особу яка здійснювали транспортування товару, документи на підтвердження наявності автомобіля, що здійснював перевезення товару, документи які підтверджують наявність у позивача складських приміщень, паспорт на придбаний товар).

Суд зазначає, що документи отримані від ТОВ «Гранді плюс» за угодою згідно якою відбувалося постачання товару згідно номенклатури, у бухгалтерському обліку позивача відображено з порушенням принципу бухгалтерського обліку - привалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми абзац 8 ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт отримання послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту отримання послуг або в разі, якщо отримані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки суду узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення валових витрат судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, зв`язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій, відтак, наявні у справі документи не можуть бути підтвердженням реальності їх проведення.

Суд вважає, що встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд враховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов`язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги ту обставину, що обов`язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Суд погоджується з твердженням позивача щодо презумпції правомірності господарських операцій, презумпції невинуватості та принципом індивідуальної відповідальності платника податків. А кримінальні провадження щодо контрагентів добросовісного платника податків жодним чином не резюмують його (добросовісного платника) недобросовісність і не є підставою для сумнівів у правомірності його господарських операцій.

Проте, як встановлено судом, факт отримання товару від контрагента позивача - до позивача дійсно належним чином не підтверджується документально.

Суд визнає, що позивачем ні податковому органу, ні до суду не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій укладених між позивачем та ТОВ «Гранді Плюс», а надані докази: видаткова накладена, товарно-транспортна накладна, подорожній лист та платіжне доручення є недостатніми для підтвердження цього факту.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв`язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами. Таким чином, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 9, 73-78, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.