Рішення № 94966026, 15.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року № 320/4257/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області АР Крим та м. Севастополя про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та Севастополя в якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 листопада 2018 року №Ф-9555-51.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, він не займався нею, оскільки перебував у трудових відносинах з АТ КБ «Приватбанк», яке й сплачувало єдиний внесок з його заробітної плати. Тому, спірна вимога Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополя від 14.11.2018 року №Ф-9555-51 є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 30.06.2020.

30.06.2020 відкладено судове засідання у зв`язку з поданим клопотанням відповідача та наступне судове засідання призначено на 20.07.2020.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідно до норм чинного законодавства.

20.07.2020 відкладено судове засідання у зв`язку з неявкою сторін та наступне судове засідання призначено на 05.08.2020, а в подальшому відкладено з 05.08.2020 на 09.09.2020.

Судове засідання 09.09.2020 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Лиска І.Г. у відпустці та наступне судове засідання призначено на 20.10.2020.

20.10.2020 відкладено судове засідання у зв`язку з обґрунтованим клопотанням сторони та наступне судове засідання призначено на 23.11.2020.

Судове засідання 23.11.2020 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному та наступне судове засідання призначено на 26.01.2021.

Представником позивача та представником відповідача подано до суду клопотання в яких останні просили подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без їхньої участі.

У зв`язку з поданими клопотаннями та на підставі ст.194 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Позивач 31.01.2011 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису 24990000000037394.

Відповідно до запису №24990050001037394 від 27.02.2020 року позивачем припинено свою підприємницьку діяльність.

14.11.2018 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9555-51, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн.

З 17.04.2012 позивач працює в АТ КБ «Приватбанк» та займає посаду «Керівник напрямку Credit Collection PП», а саме у відокремленій філії «Київське головне управління «ПАТ Комерційного Банку «Приватбанк», що підтверджується довідкою підписаною директором філії Волковою С.В. від 13.03.2020.

Відповідно до довідки за формою 3 виданою АТ КБ «Приватбанк» від 13.03.2020 позивачу за період з 17.04.2012 по 29.02.2020 нарахований сукупний дохід в сумі 1597935,68 грн., з цього сукупного доходу вираховано взносів на соцстрахування на суму 19576,94 грн.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача по формуванню та видачі відносно нього спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 року №Ф-9555-51.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 р. №2464 Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу ч.8 вказаної статті Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Як вбачається з матеріалів справи, з 17.04.2012 позивач працює в АТ КБ «Приватбанк» та займає посаду «Керівник напрямку Credit Collection PП», а саме у відокремленій філії «Київське головне управління «ПАТ Комерційного Банку «Приватбанк», що підтверджується довідкою підписаною директором філії Волковою С.В. від 13.03.2020.

Відповідно до довідки за формою 3 виданою АТ КБ «Приватбанк» від 13.03.2020 позивачу за період з 17.04.2012 по 29.02.2020 нарахований сукупний дохід в сумі 1597935,68 грн., з цього сукупного доходу вираховано взносів на соцстрахування на суму 19576,94 грн.

Таким чином, у вказаний період саме АТ КБ «Приватбанк» сплачувало єдиний соціальний внесок за позивача із його заробітної плати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, у зв`язку з чим, 27.02.2020 року за заявою позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, номер запису 24990050001037394.

За період з 17.04.2012 по теперішній час АТ КБ «Приватбанк» виплачувало позивачу заробітну плату, нараховувало та перераховувало суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ, за умови відсутності доходу від відповідної діяльності, зобов`язання платника податків виплатити державі додаткові кошти у вигляді сплати ЕСВ не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягнута сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував його роботодавець, у позивача відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску, оскільки фактично він є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Враховуючи встановлені вище обставини та надані докази, суд вважає, що нарахування Головним управлінням ДПС у Херсонській області, АР Крим та Севастополі недоїмки з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. за період, коли позивач фактично не здійснював діяльність як самозайнята особа, та не отримував доходу, а вказаний внесок за нього сплачував роботодавець, є протиправною.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Водночас, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, що податковий орган, приймаючи оскаржувану вимогу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Херсонській області від 24.11.2018 №Ф-9555-51.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити повністю з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, слід повернути позивачу судові витрати по справі в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску від 14.11.2018 року №Ф-9555-51 на суму 15819,54 грн.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.