Рішення № 9496594, 13.04.2010, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-385/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2010 року Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Т.А.

при секретарі Жандарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-торговий дім «Дніпровський» про стягнення компенсації за невикористані щорічні оплачувані відпустки,

в с т а н о в и в:

08.12.09 року позивач звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-торговий дім «Дніпровський» про стягнення компенсації за невикористані щорічні оплачувані відпустки. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він в період часу з 02 вересня 2002 року по 19 травня 2006 року працював у відповідача, після чого був звільнений за згодою сторін. За час роботи у відповідача йому не надавалася щорічна відпустка та не виплачувалася компенсація за невикористані дні відпустки. При звільненні з ним не було проведено повний розрахунок і не виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки. За період роботи у нього залишилося невикористаних 89 днів відпустки. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток в розмірі 1 755 гр. 97 коп., яку він розрахував, виходячи з розміру заробітної плати в сумі 600 гр. Також просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3000 гр., оскільки діями відповідача було порушено його трудові права, невиплата компенсації призвела до матеріальних труднощів в сім»ї, оскільки він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має кредитні зобовязання перед банком. Відсутність грошових коштів змусила змінити звичний спосіб життя. Також просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати компенсації в сумі 1 200 гр. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 гр.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов визнав частково та пояснив, що позивач дійсно працював у відповідача в період з 02 вересня 2002 по 19 травня 2006 року. За весь час роботи йому не надавалася відпустка і не була виплачена компенсація за невикористані дні відпусток. В частині стягнення компенсації в сумі 1666 гр. 05 коп. позов визнає, але вважає, що позивачем не правильно обраховано розмір компенсації, оскільки позивачем при обрахуванні суми компенсації взято заробітну плату в розмірі 600 гр., а не розмір заробітної плати, яку фактично отримав позивач. В іншій частині позов не визнає, оскільки позивачем пропущено позовну давність, яку просить застосувати. Також заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту понесення вказаних витрат та доказів про виконання послуг.

Суд, заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

КЗпП України передбачено, що в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. В разі звільнення виплата всіх сум, належних йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться в тому випадку, якщо порушення його законних прав привело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих звязків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ст.ст. 83, 116, 237-1 вказаного Кодексу).

Ст. 24 ЗУ «Про відпустки» від 15.11.96 року передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок відшкодувати моральну шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 02 вересня 2002 року до 19 травня 2006 року працював на різних посадах у ТОВ «Агро-торговий дім «Дніпровський» (а.с.6-7, 34-35).

З довідки, наданої представником відповідача, встановлено, що позивачу при звільнені компенсація за невикористану щорічну відпустку не нараховувалась (а.с.31).

З довідок про заробітну плату встановлено, що позивачу за період з травня 2005 року по травень 2006 року виплачено заробітну плату на загальну суму 6811 гр. 51 коп. (а.с.32-33).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач в період з 02.09.02 року до 19.05.06 року працював у відповідача. За вказаний період роботи позивачу не надавалася відпустка та не виплачувалася компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. Компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 89 днів також не була виплачена позивачу при звільнені, що є порушенням трудового законодавства та прав позивача, в зв»язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за 89 днів невикористаної щорічної відпустки в розмірі 2395 гр. 88 коп., виходячи з наступного розрахунку.

Розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки розраховується у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ України від 08.02.95 року № 100 (зі змінами). П.7 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Позивачем отримано за 12 місяців роботи перед звільненням заробітну плату на загальну суму 6811 гр. 51 коп., за вказаний період часу відпрацьовано 253 дні, сума компенсації складає 2395 гр. 88 коп. ( (6811 гр. 51 коп.: 253 дн.)х 89 дн. = 2 395 гр. 88 коп.).

Суд вважає за необхідне стягнути розмір компенсації за невикористані відпустки у розмірі 2395 гр. 88 коп., а не в розмірі 1755 гр. 97 коп., як зазначив позивач у позовній заяві, оскільки позивачем не правильно обраховано розмір зазначеної компенсації і не враховано положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ України від 08.02.95 року № 100.

Суд також вважає, що діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, так як невиплатою компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки були порушені трудові права позивача, в зв»язку з чим йому довелося звертатися за захистом своїх прав. На утриманні позивача перебувало двоє неповнолітніх дітей, позивач мав кредитні зобовязання перед банком. Вказані обставини вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Все це відбулося з вини відповідача. Суд вважає, що достатньою сумою для відшкодування моральної шкоди є 800 гр., яка підлягає стягненню з відповідача.

Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації у розмірі 1200 гр. задоволенню не підлягають, оскільки чинним законодавством не передбачено стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вказаної компенсації.

Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 1000 гр., оскільки понесення зазначених витрат позивачем не найшло підтвердження в судовому засіданні.

Суд не може взяти до уваги пояснення відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності, оскільки відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом без обмеження будь-яким строком.

З відповідача також підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гр. на користь ВДКУ в Апостолівському районі та державне мито (судовий збір) в розмірі 51 гр. на користь держави.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 213, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-торговий дім «Дніпровський» (розрахунковий рахунок № 26002000093501 в ВАТ «Астра Банк» м. Дніпропетровськ, МФО 380548, ЄДРПОУ 31874674) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані щорічні відпустки в розмірі 2 395 гр. 88 коп., моральну шкоду в розмірі 800 гривень, всього в розмірі 3 195 гр. 88 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ТОВ «АТД «Дніпровський» в доход держави державне мито (судовий збір) в розмірі 51 гривні.

Стягнути з ТОВ «АТД «Дніпровський» на користь ВДКУ в Апостолівському районі витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гр.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд. Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: