Рішення № 94965906, 17.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року м.Київ №320/6799/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.12.2019 № 7907 щодо відмови у перерахунку розміру пенсійного забезпечення, рішення, викладене у формі листа від 13.03.2020 №1130-1458/Т-02/8-1000/20, щодо відмови у реалізації права на вибір пенсії та проведення перерахунку мені пенсії за вислугою років у відповідності до норм ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001) та рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.06.2020 № 141 щодо відмови у перерахунку розміру пенсії, її призначенні та виплаті;

- скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.12.2019 № 7907; рішення, викладене у формі листа від 13.03.2020 №1130-1458/Т-02/8-1000/20 і рішення від 02.06.2020 № 141;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років у відповідності до вимог Законів України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ та від 14.10.2014 № 1697-VII: з 01.11.2019 - у розмірі 90 % від суми середньомісячного розміру - заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 № 18-232зп, виданої при звільненні, з 26.03.2020 у розмірі 90 % від суми середньомісячного розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 № 21-2110зп та здійснювати її виплату без обмеження її максимального розміру у грошовому вимірі, виплативши при цьому різницю між фактично отриманою та належною до виплати сумою та здійснювати її виплату після перерахунку довічно без обмеження її максимального розміру.

В обґрунтування своїх вимоги позивач зазначає, що у вересні 2014 йому призначено пенсію за вислугу років у розмірі 70% місячної заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру". З моменту призначення і до листопада 2019 йому періодично виплачувалась частина пенсійного забезпечення, оскільки він продовжував працювати в органах прокуратури. 20.11.2019 його було звільнено з органів прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». У зв`язку з цим, 11.12.2019 до ГУ ПФУ у Київській області з заявою про перерахунок призначеної пенсії як працівнику прокуратури у зв`язку зі звільненням. При цьому він надав довідку Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 №18-232зп, згідно якої розмір його пенсії повинен бути перерахований з врахуванням умов та складових заробітної плати на момент звільнення, коли виникло право на такий перерахунок. Однак, рішенням Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Київській області від 19.12.2019 №7907 позивачеві відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на те, що Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 вже втратив чинність, а згідно п.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-УІІ від 14.10.2014 порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, яким вищевказаний порядок не визначено, тобто раніше призначені пенсії в порядку та умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 не перераховуються. У лютому 2020 року позивач знову звернувся до ГУ ПФУ в Київській області щодо перерахунку пенсії згідно спеціального законодавства у розмірі 90% та застосуванню до нього ст.50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 №2663-ІІІ та здійсненні подальшого перерахунку пенсії на підставі ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-УІІ у розмірі та за умов, які існували на момент набуття ним права на цю пенсію та її призначення. На дане звернення, позивач отримав лист Білоцерківського відділу обслуговування громадян №2 управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області від 13.03.2020 №1130-1458/Т-02/8-1000/20, у якому зазначалось, що позивачеві проведено перерахунок пенсії від 10.01.2020 на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.01.2017 у справі 357/13369/16-а, 2-а/357/101/17 відповідно до довідки прокуратури Київської області від 22.09.2016 №18ср-390 у зв`язку зі збільшенням посадового окладу. При здійсненні даного перерахунку відповідачем враховано лише загальний стаж з 27.06.1991 по 04.09.2014, тобто лише 22 роки 11 місяців 06 днів, а у перерахунку розміру пенсії по довідці Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 №18-232зп повторно відмовлено. У травні 2020 року він знову звернувся до ГУ ПФУ у Київській області з додатковою заявою про перерахунок призначеної пенсії у зв`язку зі звільненням та надав довідку Генеральної прокуратури України від 21.05.2020 № 21-2110зп, згідно якої розмір його пенсії повинен бути перерахований з врахуванням умов та складових заробітної плати на момент виникнення права на перерахунок. Проте, рішенням Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Київській області від 02.06.2020 № 141 позивачеві було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з посиланням на те, що після прийняття рішення Другого сенату Конституційного суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, яким встановлено порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, не приймались нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати, тому відсутні підстави для перерахунку пенсії за заявою від 28.05.2020. Вважаючи вказані відмови відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що з 05.09.2014 йому було призначено пенсію за вислугу років як працівнику органів прокуратури (як працюючому). Згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (редакції, чинній на час призначення пенсії) пенсія призначається в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. В період з 01.04.2015 по 01.10.2017, у зв`язку зі змінами у законодавстві, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про прокуратуру» (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до ст. 50-1, не виплачувалася. Згідно матеріалів пенсійної справи, на час призначення пенсії, її розмір було обчислено із середньомісячного заробітку 7517,64 грн., згідно доданих позивачем довідок про заробітну плату станом на 01.09.2014 № 18 ф-301 від 01.09.2014 та за період з вересня 2009 року по серпень 2014 року № 18ф-302 від 01.09.2014. З вересня 2014 року виплата пенсії як працюючому пенсіонеру проводилась в розмірі пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 21.11.2019 на підставі поданих документів, проведено перерахунок пенсії як непрацюючому. Загальний страховий стаж складає 22 роки 11 місяців 06 днів. Стаж зараховано до 04.09.2014. За результатами розгляду заяви та пакету документів, поданих для перерахунку пенсії із більшого заробітку, 19.12.2019 було винесено рішення № 7907 про відмову в такому перерахунку пенсії, у зв`язку з тим, що Закон України «Про прокуратуру» № 1789 - XII від 05.11.1991 втратив чинність, крім ч. 3, 4, 6, та 11 ст. 50-1 (зі змінами), яким передбачено: визначення розміру виплат і середньомісячної суми, що включається в заробіток для обчислення пенсії перед зверненням за призначенням нової пенсії, на дату звернення за пенсією (ч. 3,4); зарахування часу роботи на прокурорських посадах за вислугою років (ч. 6); позбавлення права на пенсію деяким категоріям осіб (ч. 11).

Відповідач також зазначає, що згідно п. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697 - VII від 14.10.2014 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому, Кабінет Міністрів України відповідний нормативно - правовий акт не приймав.

Відповідач наголошує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 від 26.03.2020 № 6-р\2020, перерахунки пенсій прокурорам Офісу Генерального прокурора здійснюються з 01.04.2020 на підставі довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 26.03.2020. У зв`язку з чим, відповідачем було здійснено перерахунок пенсії заявнику з 01.04.2020 за його заявою від 28.05.2020 відповідно до довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 21.05.2020 № 21-1021зн, виданою Офісом Генерального прокурора. Таким чином розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.04.2020 становить 16 380, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що вказані відповідачем обставини щодо проведення йому перерахунку пенсії у березні 2017 року, на виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.01.2017, в сумі 9 тис. грн. та подальше самочинне з боку відповідача обмеження її виплати, в період з жовтня 2017 року по листопад 2019 року, підтверджує, що відповідач не звертав уваги на положення Закону України «Про прокуратуру» в частині проведення пенсійних виплат, а використовував лише те пенсійне законодавство, яким регулювались пенсійні виплати іншим категоріям осіб. Оскільки на момент відновлення виплат (01.10.2017) будь-яких обмежень розміру щодо виплати призначених пенсій, передбачених Законом України «Про прокуратуру» не було. Також відповідач не провів на сьогоднішній день перерахунок розміру пенсії з 01.11.2019 по 01.04.2020 відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 № 18-232зп. Крім того, у поданому відзиві відповідач залишив без уваги наявність у позивача, станом на 28.09.2011, двадцяти річного стажу, якого було достатньо для призначення йому пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХП, і не звернув увагу на відсутність на той момент будь-яких законодавчих обмежень щодо максимального розміру призначення пенсії працівникам прокуратури та на наявність у нього права на отримання пенсії відповідно до вимог ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10. 2014 № 1697-VII у розмірі та за умов які існували до 01.01.2016, коли вступили в силу законодавчі обмеження щодо максимального розміру призначення пенсії працівникам прокуратури.

Крім того, позивач наголошує, що після подачі ним позовної заяви у зв`язку з винесенням рішень про відмову у перерахунку пенсії, відповідачем у серпні 2020 року, за результатами розгляду його скарг, здійснено перерахунок його пенсії з 01.04.2020 за довідкою від 21.05.2020 №21-1021зн, виданою Офісом Генерального прокурора. Проте, за результатами перерахунку відповідач визначивши розмір його пенсії в сумі 40 тис. грн. від середнього розміру заробітку, незаконно обмежив розмір її виплати до 17 тис. грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ІНН - НОМЕР_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Білоцерківським МУ ГУМВС у Київській області 05.09.1997 року (а.с. 20).

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за вислугу років з 05.09.2014 року відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 28.01.2015 (а.с.22).

З 05.09.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років у розмірі 70% від заробітної плати. На час призначення пенсії вислуга років позивача на посадах прокурора та слідчого прокуратури складала 22 років 11 місяців 06 днів.

З трудової книжки позивача вбачається, що після призначення йому пенсії він продовжував працювати, а саме, з 22.01.2015 на посаді прокурора організаційно-методичного відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

01.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, у якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, викладеної у листі від 25.11.2016 № 375/7472; зобов`язати Управління ПФУ у місті Білій Церкві Київської області з 25.11.2016 перерахувати пенсію відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 70 % від суми заробітної плати згідно з довідкою прокуратури Київської області від 22.09.2016 № 18ср-390.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017, позов задоволено частково: визнано протиправними дії та рішення Управління ПФУ у місті Білій Церкві Київській області від 25.11.2016 № 375/7472 щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років; зобов`язано Управління ПФУ у місті Білій Церкві Київській області перерахувати з 01.12.2016 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії) у розмірі 70 % від суми заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Київської області від 22.09.2016 № 18ср-390.

Проте, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.10.2020 року постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі № 357/13369/16-а скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити, оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували ч. 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка з 01.01.2015 втратила чинність, та не врахували, що на момент звернення позивача до Пенсійного фонду жодний нормативно-правовий акт не визначав порядок та умови перерахунку пенсій, призначених відповідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

20.11.2019 позивача звільнено з посади на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» згідно наказу Генерального прокурора України №1482ц від 14.11.2019 року.

Генеральною прокуратурою України при звільненні з органів прокуратури видано позивачеві довідку від 10.12.2019 року №18-232зп про заробітну плату для призначення пенсії, згідно з якою розмір заробітної плати прокурора відділу на 20.11.2019 становить 59397,58 грн. (а.с. 27).

11.12.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 10.12.2020 №18-232зп від 10.12.2019 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), в якій просив здійснити перерахунок та виплату щомісячної пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розміру відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. (в редакції на час призначення пенсії) у розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати.

Рішенням від 19.12.2019 №7907 відповідач відмовив ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії, посилаючись на те, що Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 втратив чинність, крім ч.ч.3, 4, 6, та 11 ст. 50-1 (зі змінами), де передбачено: визначення розміру виплат і середньомісячної суми, що включається в заробіток для обчислення пенсії перед зверненням за призначенням нової пенсії, на дату звернення за пенсією (ч.3, 4); зарахування часу роботи на прокурорських посадах за вислугою років (ч.6); позбавлення права на пенсію деяким категоріям осіб (ч.11). Згідно п.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1687-УІІ від 14.10.2014 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, який не приймав відповідного нормативно-правового акту (а.с. 30).

03.01.2020 року, позивач, не погодившись, з даним рішенням відповідача, оскаржив його через веб-сайт до Пенсійного фонду України.

Листом від 30.01.2020 №2425-215/Т-03/8-2800/20 Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України повідомив позивача, що Другим сенатом Конституційного суду України від 13.12.2019 прийнято рішення №7-р(ІІ)/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014 №1697-УІІ «Про прокуратуру». Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених за нормами Закону №1697, узгоджується з Міністерством соціальної політики України.

10.02.2020 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Київській області щодо здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90% та застосування до нього ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ в редакції Закону від 12.07.2001 №2663-ІІІ та здійсненні подальшого перерахунку пенсії на підставі ч.20 ст. 85 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-УІІ у розмірі та за умов, які існували на момент набуття ним права на цю пенсію (а.с. 33-35).

На зазначене звернення позивача, відповідач надіслав лист від 13.03.2020 №1130-1458/Т-02/8-1000/20, у якому він зазначив, що з 21.11.2019 на підставі поданих ним документів, був проведений перерахунок позивачеві як непрацюючому. Загальний трудовий стаж позивача складає 22 роки 11 місяців 06 днів (а.с. 36-38).

У травні 2020 року позивач знову звернувся через веб-сайт до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з додатковою заявою про перерахунок пенсії, призначеної, як працівнику прокуратури у зв`язку зі звільненням та надав довідку Генеральної прокуратури України від 21.05.2020 №21-1021 зп.

Рішенням відповідача від 02.06.2020 №141 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно наданої довідки, оскільки положення ч.2 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення №7-р(ІІ)/2019 та після ухвалення зазначеного рішення нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури з 13.12.2019 прийнято не було, підстави для проведення перерахунку пенсії за заявою від 28.05.2020 відсутні (а.с. 44).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Однак, в подальшому, 29.07.2020, відповідач здійснив позивачеві перерахунок пенсії з 01.04.2020 на підставі довідки про розмір заробітної плати позивача станом на 23.03.2020 року від 21.05.2020 №21-1021-зн, виданою Офісом Генерального прокурора.

Так, з витягу з електронної бази ППВП вбачається, що основний розмір пенсії у розмірі 60 % від середнього заробітку становив 40169,22 грн., проте максимальний розмір пенсії був визначений відповідачем: з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року, з 01.05.2020 по 30.04.2020 у розмірі 16380 грн., з 01.07.2020 року по 30.11.2020 року та з 01.12.2020 у розмірі 17690 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (п.6 ч.1 ст.92 Конституції України).

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників на момент призначення пенсії позивачу визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

Згідно із частиною 2 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ ( в редакції станом на 05.09.2014), пенсія прокурорам призначалась в розмірі 70 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Частиною 13 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначалось, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, передбачалось, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час; може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Тобто, станом на час призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 13 та 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (який набрав чинності 01.01.2015) частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ було викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

З 15.07.2015 року набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-УІІ), на цій підставі втратила чинність частина тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.

У новому Законі "Про прокуратуру" № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється ст. 86. Так, частиною 2 статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Щодо умов та порядку перерахунку вже призначених пенсій, то ч. 20 ст. 86 Закону № 1697- VII містила відсильну норму про те, що дане питання визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнано такими, що не відповідають Конституції України. Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом. Конституційний Суд України також дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні встановив, що: частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; натомість частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-VIII.

Отже, рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 змінило законодавче регулювання для правовідносин, що мають місце з дати його ухвалення.

Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019 (справа № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто з 13.12.2019.

Відтак, з 13.12.2019 Закон № 1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин справи, суд вважає, що з 13.12.2019 у позивача виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури, а також у зв`язку із призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових заробітної плати як при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Таким чином, підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачу виникли у зв`язку зі звільненням позивача та на підставі довідки Генеральної прокуратури №18-232зп від 10.12.2019 про розмір заробітної плати позивача станом на 20.11.2020 року, а право на такий перерахунок виникло у позивача у зв`язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 в справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19).

Разом з тим, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України по справі №7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року "Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії".

Отже, враховуючи факт отримання позивачем довідки Генеральної прокуратури України №18-232зп від 10.12.2019 року про розмір заробітної плати станом на 20.11.2019, яка свідчить про зміну складових заробітної плати та її розміру, то позивач має право на перерахунок пенсії на підставі зазначеної довідки лише з 13.12.2020 року.

За змістом статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою від 11.12.2019 року про перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі довідки про фактично нараховану заробітну плату станом на 20 листопада 2019 року по посаді прокурора відділу.

Рішенням Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 19.12.2020 року №5397/103-02/16 відмовлено позивачеві в перерахунку пенсії. Відмова обґрунтована тим, що на час звернення позивача за перерахунком пенсії згідно п.20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-УІІ від 14.10.2014 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються КМУ. При цьому КМУ відповідний нормативно-правовий акт не приймав.

Однак, суд вважає таку відмову у проведенні перерахунку протиправною, виходячи з наступного.

Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 в справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним та встановлено такий порядок виконання цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.

Отже, з 13.12.2019 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції. Таким чином, відмова позивачу з посиланням на п.20 ст. 86 вказаного Закону є протиправною.

Щодо звернення позивача до пенсійного органу через веб-сайт зі скаргою від 10.02.2020, суд зазначає наступне.

Право громадян на звернення закріплене в ст. 40 Конституції України: усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Зі звернення позивача від 10.02.2020 року вбачається, що воно оформлене як скарга, у якій позивач просить роз`яснити методику нарахування йому пенсійних виплат та здійснити перерахунок пенсії з 01.11.2019, посилаючись на довідку Генеральної прокуратури №18-232зп, видану 10.12.2019.

На вимогу позивача, управлінням обслуговування громадян Білоцерківського відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) 13.03.2020 була підготовлена відповідь №1130-1458/Т-02/8-1000/20, у якій позивачеві роз`яснюється підстави, порядок призначення пенсії, здійснення перерахунків по пенсійній справі у хронологічному порядку. Крім того зазначається, що з 21.11.2019 позивачеві був здійснений перерахунок як непрацюючому.

Дослідивши надану відповідачем відповідь від 03.03.2020, суд зазначає, що вона носить суто інформативний характер та не створює для позивача жодних правових наслідків. На цій підставі суд не вбачає у даній відповіді протиправності, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформленого листом від 13.03.2020, №1130-1458/Т-02/8-1000/20 не підлягає задоволенню.

Крім того, Конституційним Судом України 26 березня 2020 року було прийнято рішення № 6-р(ІІ)2020, яким визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів.

Конституційний Суд України дійшов до висновку, що наділивши Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати порядок та розміри заробітної плати прокурора, законодавець запровадив відмінне від передбаченого положеннями статті 81 Закону нормативне регулювання заробітної плати прокурора, що у свою чергу спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону, а отже, є таким, що суперечить принципу верховенства права, передбаченого частиною першою статті 8 Конституції України.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з прийняттям вищезазначеного рішення, позивач звертався 28.05.2020 до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії, до якої додав довідку Генеральної прокуратури від 21.05.2020 №21-1021зп.

Однак, Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 02.06.2020 №141 позивачеві було відмовлено у здійсненні перерахунку з посиланням на те, що після прийняття рішення Конституційним судом від 13.12.2019 у справі №7-р(ІІ)/2019 не приймались нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати.

Водночас, матеріали справи свідчать, що в подальшому, відповідач частково погодився з необхідністю перерахунку пенсії позивача після ухвалення Конституційним Судом рішення № 7-р/ІІ/2019 від 13.12.2019, разом з тим, здійснив такий перерахунок 29.07.2020, з 01.04.2020 на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 року №21-1022 зп про розмір заробітної плати позивача станом на 23.03.2020, при цьому застосував при такому перерахунку інший відсоток пенсії до заробітної плати (60%), ніж той, що був встановлений на час призначення пенсії позивачеві, та обмежив місячний розмір пенсії 10 прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність.

Враховуючи дані обставини, суд зазначає, що відповідач вірно здійснив перерахунок пенсії з 01.04.2020, тобто з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Щодо права позивача на перерахунок пенсії в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, то суд приймає до уваги, що з 05.09.2014 позивачеві була призначена пенсія в розмірі 70 % від суми грошового забезпечення до ч.2 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, і він її отримував до 01.04.2020. На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.13 та 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.

Частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII (яка застосовується в первинній редакції) також не передбачає ніякого регулювання відсоткового розміру пенсії по відношенню до заробітної плати прокурора.

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Суд вважає безпідставним застосування до правовідносин норми Закону №1697-VІІ, які передбачають розмір пенсії 60 % від заробітної плати, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності, а не перераховується.

На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій Верховний Суд України вказував у справах №№ 21-348а/13, № 21-420а/13 (рішення від 10.12.2013), № 127/11720/14-а (рішення від 06.10.2015), зазначивши, що при перерахунку пенсій повинен застосовуватися той відсоток, який діяв на момент призначення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.02.2019, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019, по зразковій справі № 240/5401/18 також вказав, що відсотки, які були при призначенні пенсії, повинні зберігатись і в подальшому при проведенні перерахунку.

Таким чином, дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач, застосовуючи інший розмір пенсії по відношенню до місячної заробітної плати, діяв не на підставі Конституції та законів України. Відповідачем не доведено правомірність здійснення такого перерахунку пенсії позивача, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача. Позивачем також не наведено обґрунтованих підстав здійснення відповідачем перерахунку його пенсії у більшому розмірі, ніж це було визначено при первинному призначенні пенсії.

Також, суд не погоджується з аргументом відповідача про те, що на законодавчому рівні встановлена максимальна пенсія, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність з таких мотивів. Суд звертає увагу на те, що відповідач в обґрунтування такого обмеження послався на норми ст. 86 Закону № 1697-УІІ .

Згідно абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ (в редакції на день звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії) "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність..."

Разом з тим, безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

Таку правову позицію сформулював Верховний Суд (справа №360/1428/17). У постанові від 12.11.2019 зазначено, що дія положень закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII щодо максимального граничного розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1.01.2016 (згідно з п.2 "Прикінцевих положень"). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 12.11.2019 у справі 360/1427/17, що повинна враховуватись судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність

Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена за Законом № 1789-ХІІ, до розміру пенсії позивача також не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ

Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст.22 Конституції України не допускається.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.

Таким чином, новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02 березня 2015 року №213-VІІ, від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ та від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.

Відповідно до ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

Колегія суддів Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 зазначає, що в рішеннях Європейського суду з прав людини закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Стосовно вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснювати пенсійні виплати в подальшому, а саме - довічно без обмеження максимального розміру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавча визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Таким чином, метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав, у суду немає підстав вважати, що відповідач не буде нараховувати та виплачувати пенсію у майбутньому, а отже вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки вона є передчасною.

Враховуюче зазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій, бездіяльності та скасування рішень Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду у Київській області від 19.12.2019 №7907, від 02.06.2020 №141 про відмову у здійсненні перерахунку раніше призначено пенсії за вислугу років, а також в частині зобов`язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.12.2019 у розмірі 70% від суми середньомісячного розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 №18-232зп, виданої при звільненні; з 01.04.2020 у розмірі 70 % від суми середньомісячного розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 №21-2110зп та здійснювати її виплату без обмеження максимального розміру, з урахуванням фактично виплачених сум.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до копій квитанцій від 04.08.2020 №73771, від 25.08.2020 №37345 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2522,40 грн. (а.с. 46, 89).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 1681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.12.2019 № 7907 щодо відмови у перерахунку розміру пенсійного забезпечення та рішення від 02.06.2020 № 141 щодо відмови у перерахунку розміру пенсії, її призначенні та виплаті.

Скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.12.2019 № 7907 і від 02.06.2020 № 141.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) раніше призначеної пенсії за вислугою років у відповідності до вимог Законів України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ та від 14.10.2014 № 1697-VII: з 13.12.2019 - у розмірі 70 % від суми середньомісячного розміру - заробітної плати, зазначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 10.12.2019 № 18-232зп, виданої при звільненні; з 01.04.2020 у розмірі 70 % від суми середньомісячного розміру заробітної плати, зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора від 21.05.2020 № 21-2110зп та здійснювати її виплату без обмеження її максимального розміру у грошовому вимірі, виплативши при цьому різницю між фактично отриманою та належною до виплати сумою.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.