Ухвала суду № 94965892, 17.02.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"17" лютого 2021 р. Справа № 300/218/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу № 343 від 05.10.2020, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 22.01.2021 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу № 343 від 05.01.2020 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників відділу" в частині оголошення догани начальнику СРПП №1 Калуського ВП ГУПН в Івано-Франківській області майору поліції ОСОБА_1 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 залишено дану позовну заяву без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом: зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду вказавши інші підстави поновлення строку з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження даних доводів.

Вищезазначену ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 02.02.2021.

На виконання вимог ухвали суду, 01.02.2021 від представника позивача на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 11.02.2021 відповідно до якої, зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Також позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду від 09.02.2021, яка мотивована тим, що установлений законом строк та спосіб позивача не було належним чином ознайомлено з оскаржуваним наказом, у видачі копії зазначеного наказу для оскарження було відмовлено, з матеріалами службової перевірки не ознайомлено, а з матеріалами зазначених документів вперше ознайомився тільки після укладення угоди з адвокатом на надання правової допомоги та отримання офіційної відповіді на адвокатський запит. Також, позивач повторно зазначає, що з 06.10.2020 по 09.12.2020, безперервно знаходився на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах, що підтверджується відповідними медичними довідками №№ 40, 50, 334. Крім того, в поважність пропуску строку, позивач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, згідно якої, з 08 по 24 січня 2021 року на території України запровадженні посилені протиепідемічні заходи.

При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд зазначає наступне.

Чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

За змістом частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У даній категорії справ процесуальний закон визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997 р.) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 р. (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані".

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовною заявою є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Це дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Виходячи з вищевикладеного, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся з позовом про скасування наказу № 343 від 05.10.2020, з якими позивач ознайомився 09.10.2020, про що ним зазначено в позовній заяві, та підтверджується його підписом на зазначеному наказі.

Враховуючи вищевикладене, місячний строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з 09.10.2020, відтак крайньою датою звернення до суду позивача з цим позовом є 10.11.2020.

В той же час, даний адміністративний позов подано до суду лише 22.01.2021, відтак позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду позивач, зазначає що з 06.10.2020 по 09.12.2020, безперервно знаходився амбулаторному та стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах, що підтверджується відповідними медичними довідками №№ 40, 50, 334.

Суд звертає увагу на те, що амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню.

Відтак, перебуваючи на амбулаторному лікуванні позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду у встановлений частина 5 статті 122 КАС України, оскільки перебував вдома.

Крім того, суд бере до уваги те, що під час амбулаторного лікування, а саме 09.10.2020, позивач ознайомився з наказом № 343 від 05.10.2020, що також підтверджує можливість останнього звернутись до суду в строки передбачені КАС України під час проходження амбулаторного лікування.

З урахуванням вищевикладеного, суд відхиляє посилання позивача на перебування на амбулаторному лікуванні у період з 09.10.2020 по 20.10.2020 та з 24.11.2020 по 09.12.2020 як на поважність причини пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування не перешкоджало позивачу звернутись до суду та/або за правовою допомогою.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 22.11.2019 в справі №120/4137/18-а та ухвалі від 20.11.2019 в справі №440/2895/19, зазначивши, що перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому так і через представника.

В частині доводів щодо знаходження позивача на стаціонарному лікуванні суд зазначає, що згідно наданої позивачем довідки №40, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі (стаціонарному лікуванні) з 21.10.2020 по 10.11.2020, що є підставою для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду в період з 21.10.2020 по 10.11.2020.

Однак, позивач жодним чином не обґрунтував поважність пропуску строку звернення до суду із цією позовною заявою у період з 10.12.2020 по 08.01.2021.

Щодо посилання ОСОБА_1 на Постанову Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, згідно якої, з 08 по 24 січня 2021 року на території України запровадженні посилені протиепідемічні заходи, як на підставу поважності пропуску строку, суд зазначає, що позивачем належним чином не обґрунтовано, яким чином обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зумовили пропуск строку звернення до суду із цією позовною заявою.

В частині посилання позивача на перебування на самоізоляції з підозрою на ковід, оскільки його члени сім`ї захворіли на зазначене захворювання, то суд вказує на те, що ОСОБА_1 чітко не зазначає періоду перебування на такій самоізоляції. Також, ним не надано жодного доказу на підтвердження його перебування на самоізоляції. Крім того, позивачем не наведено, яким чином перебування його на самоізоляції перешкоджало можливості скористатися альтернативними засобами зв`язку (поштовий зв`язок; кур`єрські служби; засоби електронного зв`язку тощо).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів щодо неможливості звернення до суду у встановлені строки визначені частиною 5 статті 122 КАС України.

Таким чином, строк на подання адміністративного позову щодо оскарження наказу № 343 від 05.01.2020 не може бути поновлено за відсутності причин, які б об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом у визначений процесуальним законодавством строк.

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що при наявності об`єктивної неможливості вчасного звернення до суду із відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов`язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду із наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.

Таким чином суд зауважує, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали йому звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України, не наведено достатніх доводів щодо існування обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів, окрім періоду перебування на стаціонарному лікуванні. А отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними.

Таким чином, у встановлений судом строк, вимоги ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 позивачем виконано не в повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає, що позов поданий позивачем із пропущенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а поважних підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.

Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки, ОСОБА_1 подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає поверненню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу № 343 від 05.01.2020, з підстав, визначених у заяві про поновлення процесуального строку від 09.02.2021 у періоди з 09.10.2020 по 20.10.2020 та з 24.11.2020 22.01.2021(дата звернення до суду).

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу № 343 від 05.01.2020 - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.