Рішення № 94965718, 16.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 лютого 2021 року Справа № 280/8881/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул.Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.08.2020 №208967 та №208966.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25.08.2020 відносно Позивача винесені постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 208967 у сумі 17000 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та № 208966 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач не згодний із винесеними постановами, оскільки з наданих актів та довідки неможливо встановити на яких вагах проводилось зважування, не надано доказів своєчасного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, а також посилається на те, що було перевезення сипучого вантажу, чого відповідачем враховано не було при зважуванні та винесенні оскаржуваних постанов. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи на 30.12.2020.

Ухвалою суду від 30.12.2020 розгляд справи відкладено на 08.02.2021 у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи відзиву на позовну заяву Відповідача.

Від Відповідача відзив на позовну заяву не надходив, а тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України вбачає за можливе вирішувати дану справу за наявними матеріалами. Також суд, керуючись ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфікує неподання Відповідачем відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

На підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №208966 від 25.08.2020 до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн.

У вказаній Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №208966 від 25.08.2020 зазначено: "… ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ ОСОБА_1 09.07.20 АДРЕСА_2 , Акт №217041 допущено порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" …".

Також Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №208967 від 25.08.2020 до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

У вказаній Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №208967 від 25.08.2020 зазначено: "… ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ ОСОБА_1 09.07.20 АДРЕСА_2 , Акт №217041 допущено порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність за яке передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" …".

Вважаючи зазначені постанови протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступного.

Як видно з матеріалів справи, провадження у справі було відкрито судом ухвалою від 09 грудня 2020 року. Вказаною ухвалою відповідачу надано строк на подання відзиву на адміністративний позов, а позивачу відповіді на відзив.

Станом на 30.12.2020 відповідачем відзив на позовну заяву з додатками подано не було, документів про направлення відзиву позивачу до матеріалів справи відповідачем також не надано.

Ухвалою суду від 30.12.2020 розгляд справи було відкладено на 08.02.2021, яку відповідач отримав 11.01.2021, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Станом на 08.02.2021 відповідачем відзив на позовну заяву з додатками подано не було, документів про направлення відзиву позивачу до матеріалів справи відповідачем також не надано.

Відповідно до приписів ст. 162 КАС України, відзив повинен містити: 1) найменування (ім`я) позивача і номер справи; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявності; 3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем; 4) обставини, які визнаються відповідачем; 5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що відповідачем не дотримано визначеного КАС України порядку та визначеного судом строку подання відзиву на адміністративний позов, що в силу ч. 6 ст. 162 Кас України, тягне за собою неврахування судом вказаного відзиву та здійснення розгляду справи за наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. (ст. 9 КАС України)

Відповідно до ст. 79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем, в порушення вищевказаних норм КАС України, будь які документальне підтвердження на противагу позиції позивача до суду не надано, як і не надано будь якої письмової позиції чи заперечень з приводу предмету спору.

Вирішуючи спір між сторонами суд виходить з наступного.

Згідно із ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.22.5 "Правил дорожнього руху", затверджених 10.10.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1306 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. (…).

Судом досліджено складені відповідачем Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 039534 від 09.07.2020, товарно транспортні накладні № 132 та № 133 від 09.07.2020, договір № 03/07-20/199 від 03.07.2020 про надання послуг.

У Акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 039534 зазначено про перевищення габаритних параметрів (допустима маса - 40,0 т, фактична маса - 46,58 т) при транспортуванні позивачем вантажу. Суд зазначає, що у вищезгаданому Акті відсутні записи в графі осьові навантаження.

В адміністративному позові ФОП ОСОБА_1 зазначає про неможливість встановлення вимірювального засобу, який не зазначений у жодному з документів, складних за наслідками контролю. Також, позивач наголошує, що у відповідача відсутні документи щодо технічних характеристик вимірювального засобу.

З урахуванням виявлення порушень щодо подання доказів на яких ґрунтуються доводи та заперечення відповідача у справі, зокрема з приводу отримання відзиву на позовну заяву, судом ухвалою від 30.12.2020 року було відкладено судове засідання.

Копію ухвали від 30.12.2020 року було направлено на офіційну юридичну адресу відповідача.

Станом на 08.02.2021 відповідачем не відзив на позовну заяву із документами не надано.

Так, з у рахуванням вищевикладеного, зазначає, що оскільки зважування вантажу проведені у неналежний спосіб, відсутня інформація щодо засобу зважування, інформація щодо проходження технічної повірки, порушення позивачем вимог ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», як підстави для прийняття постанов про накладання штрафних санкцій, є недоведеними.

Крім того, Порядком № 1567 врегульовано механізм оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів.

Пунктами 25-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Водночас, Відповідачем не було надано до суду доказів щодо дотримання вказаних вимог Порядку № 1567, а тому суд вважає, що Позивач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи та відповідно був позбавлений права на захист та надання пояснень.

В свою чергу, висновки позивача про те, що здійснювалось перевезення сипучого вантажу, а тому вантаж не є сталим під час руху, що може призвести до зміни розподілу навантажень на вісі транспортного засобу у русі, не знайшли свого підтвердження.

Так в силу приписів п. 2.3 Правила дорожнього руху, водій зобов`язаний контролювати навантаження транспортного засобу та здійснювати контроль переміщення вантажу (в тому числі технічними засобами) під час руху транспортного засобу.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

Відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю саме сипучого вантажу не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню палати за таке перевищення.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.

Вказане у своїй сукупності свідчить на користь наявності підстав для скасування постанов про накладення штрафних санкцій, як таких, що прийняті неправомірно та не в межах повноважень, визначених Конституцією та Законом.

Отже, враховуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.08.2020 № 208966 та № 208967.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця « ОСОБА_2 » підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір як за вимогу майнового характеру у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул.Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 25.08.2020 № 208966 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 25.08.2020 № 208967 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, вул. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок одну гривню 80 коп.).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16.02.2021.

Суддя А.В. Сіпака