Рішення № 94965645, 11.02.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2021 року м. Ужгород№ 260/3824/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді – Гебеш С.А.

при секретарі судового засідання – Жирош С.Ю.,

за участю сторін:

представник позивача - Білей С.В.;

представника відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1556 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1556, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1556 щодо невиплати в день виключення із списків особового складу військової частини грошової компенсації вартості за неотримані під час проходження військової служби продовольчі пайки за період з 19 березня 2001 року по 09 грудня 2002 року;

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1556 щодо невиплати в день виключення із списків особового складу військової частини грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове мацно за період з 19.03.2001 року по жовтень 2012 року;

3. Зобов`язати військову частину А1556 провести перерахунок грошової компенсації за продовольчі пайки за період з 19.03.2001 року по 09.12.2002 року та стягнути грошову компенсацію вартості за неотримані під час проходження військової служби продовольчі пайки за період з 19.03.2001 року по 19.02.2002 року;

4. Зобов`язати військову частину А1556 провести перерахунок грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 19.03.2001 року по жовтень 2012 року та стягнути грошову компенсацію вартості за неотриманого речового майна під час проходження військової служби за період з 19.03.2001 року по жовтень 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом проходження військової служби відповідачем йому не видавалося речове майно та продовольчі пайки. В листопаді 2017 він був звільнений зі служби за станом здоров`я, але під час проведення остаточного розрахунку йому не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно та продовольчі пайки. Звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати грошової компенсації з невикористані продовольчі пайки під час проходження служби, а також за неотримане речове майно. Відповідач листом повідомив, що грошова компенсація не доцільна до розгляду, оскільки наказ МОУ "Про видачу продовольчих пайків офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстроково служби та військової служби за контрактом ЗСУ" та наказ № 161 від 22.07.1993 року скасовані. Також позивачу вказано на те, що компенсація за неотримане речове майно проведено за період з жовтня 2012 року по 16 листопада 2017 року. Вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та неотримані продовольчі пайки протиправною.

Представник позивача у судовому засіданні просила суд позов задоволити, з мотивів викладених у позовній заяві, звернула увагу на те, що відповідачем як суб`єктом владних пововажень не подано відзиву на позовну заяву, що є визнанням позову.

Будучи нлежним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду даної справи представник відповідача в судовому засідання повторно не з`явився та не надав суду відзив на дану позовну заяву.

Заслухавши думку представника позивача, розглянувши подані документи, матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини А 1556 від 16 листопада 2017 року № 257 прапорщика військової служби за контрактом ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 16 листопада 2017 року.

26 червня 2020 року позивач звернувся до камандира ВЧ А 1556 із заявою щодо нарахування та виплати грошоовї компенсації за невикористані продовольчі пайки під час проходження служби в ЗСУ за період з 19.03.2001 року по 31.05.2006 р.

Відповідач листом від 16 липня 2020 року повідомив позивача про те, що грошова компенсація за вказаним у зверненні не доцільна до розгляду, так як Наказ МОУ № 283 та № 161 скасовані.

19 серпня 2020 року позивач звернувся до командира ВЧ А 1556 із заявою щодо нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби в ЗСУ за період з 19 березня 2001 року по 17 жовтня 2017 року.

24 вересня 2020 року отримано відповідь на вказану заяву, із якої вбачається, що здійснення нарахування та виплати компенсації взамін вартості речового майна була нарахована грошова компенсація на суму 23529,27 грн.

У відповідь на адвокатський запит від 07 жовтня 2020 року відповідачем надано довідку-розрахунок № 46 від 13.08..2018 року, із змісту якої вбачається, що компенсація за неотримане речове майно проведено за період з жовтня 2012 року по 16 листопада 2017 року.

Таким чином, позивачу не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно у період з 19 березня 2001 року по жовтень 2012 року.

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно протиправними та продовольчі пайки, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснюється Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №475 від 07.06.2017 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

На виконання вищевказаної статті Закону постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Так, п.п. 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України врегульований Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 р. (далі - Положення).

П. 3 указу Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р. дія такого Положення поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України.

За приписами абз. 1, 3 п. 242 розділу ХІІ Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Проаналізувавши вищенаведене законодавчі норми, суд дійшов висновку, що військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби. Зазначені гарантії реалізуються відповідним зверненням (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу, в тому числі, командира (начальника) військової частини про розмір грошової компенсації згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі.

При цьому військовослужбовці після звільнення з військової служби зберігають прав на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви за місцем проходження військової служби.

Вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 22 квітня 2020 року у справі №820/611/17, від 09 липня 2020 року № 240/11529/19.

Станом на день розгляду даної адміністративної справи відповідач доказів виплати належної грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 19 березня 2001 року по жовтень 2012 року не надав, так як відзив на позов не подав.

Суд вказує на те, що згідно витягу з послужного списку позивача такий призваний на військову службу з 19 березня 2001 року (військова частина А0531).

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що грошова компенсація за неотримане речове майно позивачу виплачена за період проходження служби у військовій частині А1556, а саме з жовтня 2012 року по 16 листопада 2017 року.

Отже, суд констатує, що позивачу не було ні нараховано, ні виплачено грошової компенсації за неотримане речове майно за період з 19 березня 2001 року по жовтень 2012 року.

Відтак, суд вважає, що позивач шляхом звернення із заявою - 19 серпня 2020 року реалізував своє право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 19 березня 2001 року жовтень 2012 року.

Отже, оскільки належна до виплати під час звільнення позивача з військової служби грошова компенсація вартості за неотримане речове майно відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, суд вважає, що дія Порядку поширюється також і на такі виплати.

Що стосується позовної вимоги про визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримані під час проходження військової служби продовольчі пайки за період з 19 березня 2001 року по 09 грудня 2002 року та зобов`язання стягнути грошову компенсацію вартості за неотримані продовольчі пайки, суд вказує на наступне.

Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 12 березня 1996 року № 316 "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ" (Постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002).

Разом з тим, Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 № 1459-ІІІ, який набрав чинності 11.03.2000р., призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Отже, з часу набрання чинності Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" виплата грошової компенсації замість продовольчих пайків, недоотриманого речового майна була призупинена.

Звідси ж, за змістом статті 9 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.

У встановленому порядку пункт другий Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" неконституційним не визнавався.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України "Про Збройні Сили України" від 06.12.1991 № 1934-ХІІ, якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

При цьому, Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.

29.03.2002 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації", яка також не передбачала компенсації за продовольче забезпечення.

Отже, грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавством України в період з 20.12.1991р. по 11.03.2000р.

Таким чином, після 11.03.2000р. чинним законодавством не встановлено право військовослужбовців, звільнених з військової служби на грошову компенсацію замість неотриманого продовольчого забезпечення.

Суд також враховує, що Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Беручи до уваги що після 11.03.2000р. чинним законодавством не встановлено право військовослужбовців, звільнених з військової служби на грошову компенсацію замість продовольчого забезпечення, суд доходить висновку про необґрунтованість вказаних позовних вимог.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вже встановлено судом, відповідач відзив на позов не подав, а тому в силу вимог ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує ц як визнання позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 256, 371, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1556 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1556 (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Севастопольська, буд. 4, код ЄДРПОУ - 07792042) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно за період з 19 березня 2001 року по жовтень 2012 року.

3. Зобов`язати військову частину А1556 (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Севастопольська, буд. 4, код ЄДРПОУ - 07792042) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна під час проходження військової служби за період з 19 березня 2001 року по жовтень 2012 року.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 лютого 2021 року.

СуддяС.А. Гебеш