Рішення № 94965399, 17.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/14509/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС), Головного сервісного центру МВС України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС), Головного сервісного центру МВС України, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить:

- визнати протиправними та скасувати накази Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області від 15.06.2020 №28 о/с, від 13.07.2020 № 33 о/с, від 27.07.2020 №34 о/с, від 03.08.2020 № 35 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста сектору персоналу Регіонального сервісного центру МВС Житомирській області;

- поновити її на посаді спеціаліста Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС);

- зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС Житомирській області нарахувати та виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.08.2020 по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) просить відмовити у задоволенні позову, а також просить залучити до участі у справі належного відповідача - Головний сервісний центр МВС, оскільки філія ГСЦ МВС не є юридичною особою, тому є неналежним відповідачем.

У відзиві на позов Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області просить також відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідачем були вчинені усі передбачені Законом дії по працевлаштуванню позивача, а саме: Державну службу зайнятості було повідомлено щодо вивільнення працівників, у тому числі і ОСОБА_1 , що свідчить про те, що права та інтереси позивача у зв`язку зі звільненням не були порушені.

Ухвалою суду від 23.10.2020 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засіданні у справі.

У відповіді на відзив позивач просить поновити її на рівнозначній посаді спеціаліста в Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС), скасувати оскаржувані накази, зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток.

Протокольною ухвалою від 12.11.2020 за згодою позивача Головний сервісний центр МВС залучено в якості співвідповідача.

У відзиві на позовну заяву Головний сервісний центр МВС просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби при ліквідації наразі врегульована положеннями Закону України "Про державну службу", а приписи ст. 49-2 КЗпП України щодо переважного права залишення на роботі не застосовуються.

Ухвалою суду від 17.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 03.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Від учасників справи надійшли заяви про розгляд справи в письмовому провадженні, у зв`язку з чим суд протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах (державна служба) з Регіональним сервісним центром МВС в Житомирській області.

Відповідно до попередження від 06.03.2020 позивача повідомлено про припинення державної служби на підставі п. 1-1 ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області.

Згідно оскаржуваного наказу Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області від 15.06.2020 №28 о/с позивача було звільнено із займаної посади з 16.06.2020 у зв`язку із ліквідацією Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" (далі - №889-VIII).

Наказами Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області від 13.07.2020 №33/ос, від 27.07.2020 №34о/с, від 03.08.2020 №35о/с внесено зміни до оскаржуваного наказу в частині виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Позивач вважає, що дане звільнення є незаконним та таким, що порушує її конституційне право на працю, трудові гарантії як працівника та цілий ряд норм чинного законодавства і суперечить судовій практиці та висновкам Верховного Суду і Європейського Суду з прав людини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України "Про державну службу", якщо інше не передбачено законом (ч. 2 ст. 5 Закону №889-VIII).

Безспірно, у розумінні вимог п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Як зазначено в пункті 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII, ліквідація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законами, а саме Законом України "Про центральні органи виконавчої влади", де, крім іншого, у статті 5 визначені повноваження Уряду щодо реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади, її територіальних підрозділів.

У судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області був створений як юридична особа публічного права згідно постанови КМ "Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ" від 28 жовтня 2015 р. №889.

За змістом п. 1 Положення про регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1405 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19.05.2017 №407), Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області (далі - РСЦ МВС в Житомирській області) підпорядковувався Головному сервісному центру МВС як головному органу в системі територіальних органів з надання сервісних послуг МВС.

Сторонами не заперечується, що ліквідація Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області як юридичної особи публічного права була зумовлена постановою КМ України "Деякі питання територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 12.02.2020 №79.

Приписи цієї постанови передбачали, що територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до впорядкування структури Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до вказаних вимог наказом Головного сервісного центру МВС від 27.04.2020 №9 затверджено Положення про регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Житомирській області.

За змістом вказаного Положення регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Житомирській області набув статусу філії Головного сервісного центру МВС.

Більш того, функції регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Житомирській області є абсолютно тотожними з функціями, передбаченими Положенням про регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1405 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19.05.2017 №407).

Загальновідомо, що згідно ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

У силу приписів статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Слід зауважити, що Верховний Суд України ще у постановах від 04.03.2014 у справі №21-8а14, від 27.05.2014 у справі №21-108а14, від 28.10.2014 у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, відповідно до якої ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Зазначене дає суду всі підстави зробити висновок, що припинення Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області відбулося в результаті реорганізації.

У зв`язку з цим, суд вважає безпідставними і такими що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства доводи представників відповідачів щодо відсутності правонаступництва при ліквідації Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області та утворення Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Житомирській області.

Як зазначено у ч. 1 ст. 4 Закону №889-VIIІ державна служба здійснюється з дотриманням принципу верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави та забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.

За приписами статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно зі статтею 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Зазначене свідчить, що процедура вивільнення державних службовців з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації державного органу чи його реорганізації, регулюється законодавством про працю, зокрема, КЗпП України.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №816/979/17 і в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України він підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин у даній справі.

У зв`язку з цим суд враховує, що за приписами ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

При цьому в частині 2 статті 40 КЗпП України прямо передбачено, що таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, законодавець визначив такі умови (гарантії) для правомірності вивільнення працівників при скороченні чисельності або штату, як:

- персональне попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці;

- та обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Отже, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Більше того, відповідно до вимог частини 5 статті 22 Закону №889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначається, що "Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи."

Відповідно до частини другої статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, в тому числі, сімейним - при наявності двох і більше утриманців; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 2016 року перебувала у трудових відносинах (державна служба) з Регіональним сервісним центром МВС в Житомирській області та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №208/3390/16-а звертає увагу, що такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач запропонував позивачу всі наявні вакантні посади у цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. У той же час, штатний розпис РСЦ ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) свідчить про наявність посад, які на момент створення філії були вакантними, та могли бути запропоновані позивачу відповідно до її кваліфікації та переважного права на залишення на роботі.

Таким чином, відповідачем порушено процедуру звільнення позивача, оскільки не надано доказів на підтвердження неможливості переведення позивача на відповідну вакантну посаду.

Водночас, відповідно до положень статті 235 КЗпП України у разі незаконного звільнення працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Загальновідомо, що у силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведені докази свідчать про те, що при звільненні позивача не дотримано вимоги чинного трудового законодавства, у тому числі положення частини другої статті 40, частин другої статті 49-2 КЗпП України та ст. 87 Закону №889-VIII, а тому позовні вимоги щодо визнання незаконним її звільнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, як було зазначено, відповідно до положень статті 235 КЗпП України у разі незаконного звільнення працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

На підставі викладеного суд робить висновок, що вимога позивача про поновлення її на посаді спеціаліста Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не перебувала з цим субєктом у трудових відносинах.

Порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наказу Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області від 15.06.2020 №28 о/с та наказів від 13.07.2020 №33/ос, від 27.07.2020 №34о/с, від 03.08.2020 №35о/с, якими вносились зміни до наказу від 15.06.2020 №28 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста сектору персоналу Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області, та поновлення її на вказаній посаді.

З огляду на зміст норми, закріпленої у частині 2 статті 235 КЗпП України, суд, ухвалюючи рішення про поновлення позивача на роботі, зобов`язує Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 04.08.2020 по день ухвалення судового рішення.

Підстави, передбачені ст.ст. 139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат у даній справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати накази Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області від 15.06.2020 №28 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста сектору персоналу Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області та накази від 13.07.2020 №33/ос, від 27.07.2020 №34о/с, від 03.08.2020 №35о/с про внесення змін до наказу від 15.06.2020 №28 о/с.

Поновити ОСОБА_1 з 04.08.2020 на посаді спеціаліста сектору персоналу Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області.

Зобов`язати Регіональний сервісний центр МВС в Житомирській області (вул. Покровська, 96, м. Житомир, 10031, код ЄДРПОУ 40112081) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 04.08.2020 по день ухвалення судового рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України.

Повне судове рішення складене 17.02.2021.

Суддя Н.М. Майстренко