Рішення № 94965343, 18.02.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Житомир справа № 240/11628/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченко Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову, яка була винесена листом, у призначені пільгової пенсії відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22 травня 2020 року.

В обґрунтування позову зазначено, що звернувшись до відповідача із заявою щодо призначення пенсії відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' отримав відмову мотивовану тим, що сумування періодів проживання в різних зонах радіоактивного забруднення при визначенні права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку не передбачено. Зазначив, що законом не заборонено сумувати періоди проживання та роботи в різних зонах радіоактивного забруднення при визначенні права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, тому дійшов висновку, що закон дозволяє сумувати проживання в різних зонах, а тому дії відповідача вважає протиправними.

Ухвалою суду від 04.08.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем до суду надіслано відзив на позов, в якому Головного управління Пенсійного фонду України просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю і необґрунтованістю. Вказує, що відмова у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства, так як сумування періодів проживання (роботи) в різних зонах радіоактивного забруднення при визначенні права на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та будь-якими іншими нормативно-правовими актами не передбачено.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Вказаний статус ОСОБА_1 підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 03 червня 1993 року.

Як свідчить копія паспорта, позивачу станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося 55 років, що і слугувало підставою для звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За результатами розгляду вказаної заяви, Головним управління Пенсійного фонду України у Житомирській області прийнято рішення від 04.06.2020 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' у зв`язку з недосягненням віку - 56 років. Про вказане рішення позивача повідомлено листом від 01.07.2020 за №0600-0329-8/30108. В листі зазначено, що сумування періодів проживання (роботи) в різних зонах радіоактивного забруднення не передбачено. Відповідно до довідки №141/02-22 від 26.06.2019 виданою Мединівською сільською радою Коростенського району Житомирської області, з моменту аварії по 18.10.1993 позивач проживав у зоні посиленого радіологічного контролю - 7 років 5 місяців 23 дні, що дає право зниження пенсійного віку на 4 роки, до страхового стажу враховано всі періоди трудової діяльності.

Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам судом ураховано наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, врегульовані Конституцією України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Пунктом 2 статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з ст.15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до вимог статті 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону встановлено, зокрема, що:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку – 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Позивач має право на зменшення пенсійного віку за підставою проживання, відповідно до довідки Мединівської сільської ради від 26 червня 2019 року №141/02-22 ОСОБА_1 з 26 квітня 1986 року по 18 жовтня 1993 року був зареєстрований та фактично проживав по АДРЕСА_1 , яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).

Тобто, станом на 01.01.1993 позивач проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю понад 7 років.

Проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю з 26 квітня 1986 року по 18 жовтня 1993 року дає підстави для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки. Та додатково 2 роки, по 1 року за 3 роки проживання, тобто позивач має право на зниження пенсійного віку на 4 роки.

Крім того, позивач має право на зниження пенсійного віку за підставою роботи, оскільки, як зазначено відповідачем та підтверджується копією трудової книжки в період з 18.06.1986 по 01.03.1994 працював у колгоспі "імені Куйбишева", зона гарантованого добровільного відселення.

Тобто, станом на 01.01.1993 позивач працював у зоні посиленого гарантованого добровільного відселення понад 6 років.

Робота у зоні гарантованого добровільного відселення дає підстави для встановлення початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки. Та додатково 3 роки, по 1 року за 2 роки проживання, тобто позивач має право на зниження пенсійного віку на 6 років, оскільки нормою визначено обмеження не більше 6 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону № 796-XII пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.

Враховуючи, що вказаними нормами не встановлено, який саме період при наявності двох і більше підстав для зниження пенсійного віку (роботи чи проживання) необхідно застосувати, суд вважає за необхідне застосувати обставину, яка дає пільгу на зниження пенсійного віку у більшому розмірі.

З огляду на вказане, суд, дійшов висновку, що позивач має право на зниження пенсійного віку на 6 років.

Відносно позовних вимог зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22 травня 2020 року суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Так, повноваженнями щодо призначення та виплати пенсії за віком наділений виключно відповідач, а тому зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду заяви про призначення пенсії, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановлені судових рішень.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, беручи до уваги, що відповідачем не було надано оцінки всім документам, поданим позивачем, тобто, не перевірено наявності у нього права на призначення пенсії, вказана позовна вимога є передчасною, передбачає втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не може бути задоволена.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положення статті 139 КАС України, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 840,80 грн судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 840,80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко