Рішення № 94965335, 16.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 р. Справа№200/12289/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2020 ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до тексту позовної заяви, позивач просить суд:

скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №116 від 13.10.2020 про відмову в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку №1 періоди роботи: з 17.04.1989 по 05.06.1989 учнем гірника з повним робочим днем на підземних роботах; з 05.06.1989 по 04.05.1994 робітник очисного вибою з повним робочим днем на підземних роботах в шахті; з 11.11.1997 по 05.01.2000 робітником очисного вибою з повним робочим днем на підземних роботах в шахті;

зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку з 08.10.2020 - час звернення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем всупереч вимог чинного законодавства не зараховано періоди роботи позивача до пільгового трудового стажу, внаслідок чого відмовлено в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.01.2021 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви усунуто шляхом надання доказів сплати судового збору.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 провадження у справі №200/12289/20-а відкрито, розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем у встановлений судом строк надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній просив суд відмовити у задоволенні вимог позовної заяви. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає наступне.

ОСОБА_1 08.10.2020 звернувся до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

При розгляді доданих до заяви документів відповідачем встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 32 роки 03 місяці 10 днів, пільговий стаж відповідно ч. 3 статті 114 Списку № 1 - 2 роки згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу (з 01.01.1998 по 31.12.1999р.). Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній надані підприємствами, які знаходяться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження .

Відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 р., органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

В управлінні відсутня можливість перевірити обгрунтованісь довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової

На момент звернення відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення від Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Закону України «Про пенсійне забезпечення» (із змінами згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VШ) та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування». Права Позивача порушені не були, у зв`язку з чим в задоволенні позову gозивачу слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.10.2020 позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» надавши документи за наступним переліком: заяву № 2782 від 08.10.2020 р; копію наказу про атестацію робочих місць від 18.02.1997 р. № 119; копію довідки від 30.05.2019; № 21; копію паспорту серії НОМЕР_1 від 01.11.1996; копію довідки про присвоєння ІПН; копію трудової книжки НОМЕР_2 від 19.12.1995; копію диплому НОМЕР_3 від 18.07.1986; копію військового квитка НОМЕР_4 від 30.10.1986; копію довідки від 30.05.2019 № 211 про перейменування підприємства; копію довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 24.09.2019 №16-96.

Рішенням №116 від 13.10.2020 року Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідної кількості стажу, що дає право на призначення пенси на пільгових умовах. При цьому в оскаржуваному рішенні відповідачем вказано про відсутність можливості перевірити обгрунтованісь довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 24.09.2019 р. №16-96 за період роботи на №9 «Капітальна» шахтоуправління « Червона зірка» виробничого об`єднання «Донецьквугілля» з 17.04.1989 по 05.06.1989 - учнем гірника з повним робочим днем на підземних роботах в шахті, з 05.06.1989 по 04.05.1994 - гірником підземним з повним робочим днем на підземних роботах в шахті, з 11.11.1997 по 06.01.2000 - гірником очисного забою з повним робочим днем на підземних роботах в шахті.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, предметом спору у справі, з урахуванням доводів відповідача, є документальне підтвердження періодів роботи позивача на №9 «Капітальна» шахтоуправління «Червона зірка» виробничого об`єднання «Донецьквугілля» з 17.04.1989 по 05.06.1989 - учнем гірника з повним робочим днем на підземних роботах в шахті, з 05.06.1989 по 04.05.1994 - гірником підземним з повним робочим днем на підземних роботах в шахті, з 11.11.1997 по 06.01.2000 - гірником очисного забою з повним робочим днем на підземних роботах в шахті.

Згідно записів трудової книжки від 18.12.1995 серії НОМЕР_2 у спірні періоди позивач працював:

з 17.04.1989 по 05.06.1989 - учнем гірника з повним робочим днем на підземних роботах в шахті (шахтоуправління «Червона зірка» виробничого об`єднання «Донецьквугілля»);

з 05.06.1989 по 04.05.1994 - гірником підземним з повним робочим днем на підземних роботах в шахті (шахтоуправління «Червона зірка» виробничого об`єднання «Донецьквугілля»);

з 11.11.1997 по 06.01.2000 - гірником очисного забою з повним робочим днем на підземних роботах в шахті (шахтоуправління «Червона зірка» виробничого об`єднання «Донецьквугілля»).

Зазначений факт та пільговий характер виконуваної позивачем роботи також підтверджується наданою позивачем довідкою №16-96 від 24.05.2019.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 Закону України № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом раніше, позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, окрім трудової книжки, були надані документи, що підтверджують факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у спірні періоди. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами.

Крім того довідками що надавались позивачем до заяви про призначення пенсії також підтверджено інформацію, яка до того ж повністю кореспондується із записами трудової книжки, щодо роботи позивача на посадах, які дають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників

З приводу не можливості врахувати надані уточнюючи довідки, які не були розглянуті через сумніви у їх достовірності, суд зазначає, що відомості у трудовій книжці та у довідках не містять суперечностей та розбіжностей. Не можливість отримання документів засвідчених на території підконтрольній українській владі не може перешкоджати працівникові реалізувати своє право на отримання пенсії на пільгових умовах.

Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки Намібії зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів. Так, у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &да) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш смертним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey 10.05.2001Цр ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіка Молдова та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони (тобто є окупованою) (Mozer v . the Republic of Moldova and Russia 23022016 Ц 142).

Отже, оскільки право позивача, як право на пенсію, ґрунтується на положеннях Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Оцінюючи копії наданих позивачем документів, що видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, Loizidou V. Turkey,v. Turkey), а також Молдови та Росії (зокрема, v. the Republic of Moldova and Russia,and Others v. Moldova and Russia), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), згідно яких ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість прийняття до уваги інформацію викладену в уточнюючих пільговий характер роботи з повним робочим днем на підземних роботах, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та інших доказів, які підтверджували б не виконання позивачем роботи за зазначеною професією у вищезазначений період до суду не надано.

Разом з тим суд звертає увагу відповідача на наступне.

Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Відповідно до вимог ст.ст.1,3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дії Конституції та законів України.

Як вбачається зі змісту ч.ч.1,2 ст.18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 (справа №569/15943/16-а) дійшов висновку, що відсутність у відповідача можливості перевірити достовірність наданих позивачем документів, які підтверджують його право на пільгову пенсію, внаслідок проведення антитерористичної операції та знаходження підприємств на тимчасово окупованій території, не може порушувати його право на отримання пенсії.

У силу ч.4 ст. 242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, всупереч обов`язку доказування, закріпленому у ст.77 КАС України, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, в частині позовних вимог щодо скасування рішення про відмову упризначенні пенсії та забов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу спірні періоди трудової діяльності, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав не зарахування до стажу роботи, як пільгового, спірних періодів трудової діяльності позивача, тому суд вважає, що в даному випадку позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушеного права, отже в цій частині позовна заява належить до задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з зарахуванням до пільгового стажу позивача спірні періоди трудової діяльності.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити, йому пенсію за віком на пільгових умовах, то ця вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.

На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, підміняючи дискреційні функції УПФУ, окім того суд не обраховує кількість загального та пільгового стажу позивача, оскільки даний факт не був предметом спору у даній справі. Оскаржуване рішення прийняте відповідачем через не можливість врахувати конкретні періоди роботи позивача, через не можливість здійснити перевірку довідок.

Отже, після скасування судом рішення відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача від 08.10.2020 року та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої у судовому рішенні та спірних періодів трудової діяльності позивача.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 258, 263 293, 295 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, ЄДРПОУ 42172734) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №116 від 13.10.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 08.10.2020, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди трудової діяльності, ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи: з 17.04.1989 по 05.06.1989 учнем гірника з повним робочим днем на підземних роботах; з 05.06.1989 по 04.05.1994 робітник очисного вибою з повним робочим днем на підземних роботах в шахті; з 11.11.1997 по 05.01.2000 робітником очисного вибою з повним робочим днем на підземних роботах в шахті.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, ЄДРПОУ 42172734) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 16 лютого 2021 року.

Суддя І.В. Буряк