Рішення № 94965323, 15.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 р. Справа№200/291/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника, адвоката Біцулову Анну Анатоліївну, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області щодо невиплати йому заборгованості з пенсії за період з 1 квітня 2017 року по теперішній час;

- зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецькій області поновити нарахування та виплату йому пенсії за віком та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 квітня 2017 року по теперішній час.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з вересня 2015 року перебуває на обліку у Бахмутсько-Лиманському управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії за віком та внутрішньо переміщена особа.

З 1 квітня 2017 року відповідачем припинено виплату йому пенсії.

Рішення Бахмутсько-Лиманського УПФУ про зупинення виплат пенсії позивач не отримував, тому не обізнаний - чи було воно взагалі прийнято.

4 грудня 2020 року через свого представника позивач звернувся до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області із запитом щодо підстав припинення виплати пенсії та в грудні 2020 року отримав відповідь, в якій повідомлялось, що виплата пенсії була призупинена до з`ясування місця його фактичного проживання.

На переконання ОСОБА_1 дії та бездіяльність відповідача щодо припинення виплати йому пенсії є незаконними та такими, що порушують гарантоване Конституцією України право громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом (а.с. 1-2).

У наданому суду відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Бахмутсько-Лиманському ОУПФУ Донецької області.

Виплата пенсії позивачу була призупинена з 1 квітня 2017 року у зв`язку із наявністю інформації про його повернення, як внутрішньо переміщеної особи, на тимчасово окуповану територію України.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачений перелік підстав для припинення виплати пенсії, разом із цим цей перелік не є вичерпним.

Підпунктом 5 п. 12 "Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 8 червня 2016 року, визначено підстави припинення соціальних виплат, серед яких і отримання інформації від Держприкордонної служби, МВС, СБУ, Мінфну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, виплата пенсії позивачу була призупинена відповідно до діючого законодавства.

Також відповідач зазначає, що позивач не звертався до управління із заявою про поновлення пенсійних виплат та документами про фактичне місце проживання, як то передбачено діючим законодавством, таким чином позивачем не вчинено необхідних дій для реалізації його права на отримання належних йому сум пенсійних виплат.

З урахуванням вищенаведеного просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі (а.с. 19-27).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 14-15).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 28).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ); є пенсіонером та має право на отримання пенсії за віком; є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території, перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецькій області (а.с. 4-6).

Відповідач, Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35, є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та є належним відповідачем у даній справі (а.с. 29).

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа з 29 вересня 2015 року та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 1 квітня 2017 року виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена.

Як вбачається зі змісту пояснень, викладених у відзиві на позов, призупинення (припинення) виплати пенсії відбулось у зв`язку отриманням управлінням інформації від державних органів про повернення позивача на тимчасово окуповану територію України.

4 грудня 2020 року через свого представника адвокатським запитом ОСОБА_1 звернувся до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо надання письмових роз`яснень стосовно підстав припинення виплати йому пенсії та, крім іншого, просив надіслати на його адресу рішення про припинення виплати пенсії (а.с. 7).

15 грудня 2020 року на адвокатський запит Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області надало відповідь (вих. № 0574-03-8/19825), в якому зазначено, що у разі отримання інформації від Держприкордон служби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфініспекції, Держаудитслужби та від уповноважених органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування виплата пенсії припиняється, у зв`язку із чим виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена з 1 квітня 2017 року. Також у відповіді вказано, що із заявою про поновлення виплати пенсії позивач до управління не звертався, у зв`язку із чим було рекомендовано ОСОБА_1 звернуться із відповідною заявою до управління для поновлення виплати пенсії. Зазначено, що суми виплат, які не виплачені за минулий обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с. 8).

Суд зазначає, що відповідачем не надано рішення, на підставі якого ОСОБА_1 були припинені пенсійні виплати, або інших документів, які б могли слугували доказом правомірності припинення виплати пенсії позивачу.

Факт не виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2017 року підтверджується протоколом індивідуального перерахунку, наданого Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області. Також з цього протоколу вбачається, пенсія ОСОБА_1 з 1 квітня 2017 року нараховувалась, але не сплачувалась (а.с. 26-27).

Будучи не згодним із не виплатою йому тривалий час пенсії позивач звернувся до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV).

Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України "Про пенсійне забезпечення") пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та абз. 6 цього пункту.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).

Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й "інші випадки, передбачені законом".

За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування "інших випадків, передбачених законом", ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу з 1 квітня 2017 року.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем було вчинено саме дії (вольовий акт) по припиненню виплати позивачеві нарахованих сум пенсії.

Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними таких дій - підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи ст. 245 КАС України, беручи до уваги висновок суду щодо протиправності припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу з 1 квітня 2017 року, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача поновити виплату йому пенсії, а також про зобов`язання відповідача виплати позивачу виниклу заборгованість з пенсії за період з 1 квітня 2017 року - також підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що ухвалою суду від 15 січня 2021 року позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 840,80 грн до вирішення справи по суті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору на користь Державного бюджету України у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 263, 293, 295, 297, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734; місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 1 квітня 2017 року.

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, яка виникла за період з 1 квітня 2017 року по дату поновлення такої виплати.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: 85500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.П. Волгіна