Рішення № 94965163, 15.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 р. Справа№200/9515/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є інвалідом ІІ групи та має право на пільги встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В силу Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» мінімальна пенсія на 01 січня 2020 року склала 1638,00 грн., а тому щорічна разова допомога до 5 травня у 2020 році позивачу мала бути нарахована та виплачена в розмірі 13104,00 грн. Всупереч зазначеного відповідачем зазначена допомога була виплачена у розмірі 3640,00 грн. На його звернення, Департаментом Донецької обласної державної адміністрації фактично було відмовлено у перерахунку та виплаті різниці такої допомоги. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що не є належним відповідачем по справі. Зазначив, що Департаментом жодної відмови у нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги, як зазначає позивач, не було прийнято, а лише надано роз`яснення в межах компетенції. Зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.10.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху.

Встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином оформлену позовну заяву (у двох примірниках) з зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) відповідача; надання до суду належним чином засвідченої копії документів, доданих до позовної заяви, із зазначенням дати такого засвідчення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 зупинено провадження в адміністративній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.02.2021 поновлено провадження в даній справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2021 у задоволенні клопотання Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін – відмовлено.

У задоволенні клопотання Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про заміну відповідача на належного - відмовлено.

Сторони про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Позивач є особою з інвалідністю другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що позивач звернувся до Департаменту із заявою про звернення громадян щодо вирішення питання про зменшення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.

Листом від 03.08.2020 № Л-1314-17-1.1-1437 відповідач надав роз`яснення позивачу про те, що для відновлення конституційних прав ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та осіб, на яких поширюється чинність Закону, необхідно внести зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На теперішній час зміни до вказаного Закону не внесені.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон № 3551-XII).

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 статтю 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 13 частину 5 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: " Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.

У подальшому Законом України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019 та № 112 від 19.02.2020, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.

Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19.02.2020 (набрала чинності 25.02.2020) визначено розмір виплати разової грошової допомоги особам з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 27.02.2020 застосовуються положення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: особам з інвалідністю II групи – вісім мінімальних пенсій за віком.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14 листопада 2019 року встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, у 2020 році становить 13104,00 грн. (1638 грн. х 8).

Таким чином, враховуючи зазначене, суд погоджується з твердженням позивача, що щорічна разова допомога до 5 травня у 2020 році позивачу мала бути нарахована та виплачена в розмірі 13104,00 грн.

При цьому, щодо бездіяльності відповідача щодо не належного нарахування щорічної разової допомоги до 5 травня у 2020 році, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423 (далі - Положення №423), Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, зокрема, забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в частині організації виплати їм разової грошової допомоги.

Згідно з пп.41 п.4 Положення №423, Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як вже було зазначено, пп. 1 п.1 постанови КМУ від 19.02.2020 №112 встановлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України.

Виходячи з аналізу наведених положень, безпосереднє нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі списку осіб, які мають право на отримання грошової допомоги, який формується відповідним уповноваженим суб`єктом - Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною фіскальною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Генеральною прокуратурою України, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах) та подається ним до районного органу соціального захисту населення.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації повинні бути проведені виплати допомоги до 05 травня, як учаснику бойових дій за 2020 рік.

При цьому, в листі від 03.08.2020 № Л-1314-17-1.1-1437 відповідачем зазначено, що за інформацією соціального захисту населення Слов`янської міської ради, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія І.

Зі звернення ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації вбачається, що воно було оформлено відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

В совою чергу відповідачем було надані належним чином, в рамках діючого законодавства роз`яснення на відповідне звернення позивача.

Суд наголошує, що будь-яких висновків щодо відмови у виплаті/перерахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня, відповідач у своєму листі від 03.08.2020 відносно позивача не зробив.

Також суд наголошує, що в ході розгляду даної справи позивач проти заміни відповідача на належного заперечував.

Таким чином, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації не були порушені права позивача в частині невиплати йому щорічної грошової допомоги до 5 травня, у зв`язку з тим, що позивач на обліку у даному Департаменті не значиться та з відповідною заявою до уповноваженого органу не звертався.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ: 25917627; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Рум`янцева, буд. 16) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15 лютого 2021 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець