Рішення № 94964808, 15.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року Справа № 160/16331/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому останній просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком - протиправними;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій про відмову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком;

- визнати період роботи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з:

1. 30.11.1981р. до 12.08.1982 р.р. всього 9 місяців 22 дні запис №3 в моїй трудовій книжці період навчання;

2. 14.08.1987 по12.06.1989 року всього 1 рік 10 місяців є запис в трудовій довідка за № 11 довідка з архіву № К-2361 від 29.10.2020 року;

3. 29.07.1994 року по 31.07.2002 рік всього 8 років 1 місяць 3 дні відповідачу надано було свідоцтво п №63402432 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 29 липня 1994 року Свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності згідно рішення №278/5 від 29.07.1994 р. від 2 червня 1997 року;

4. 02.2008 по 31.03.2012 рік 4 роки 1 місяць 26 днів як такий, що дає право на призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком з урахуванням судового рішення та призначити пенсію за віком з дати звернення, тобто з 16 жовтня 2020 року, та виплатити належні пенсійні виплати за весь час з моменту звернення за призначенням пенсії вперше.

Позовна заява обґрунтована протиправними діями відповідача, які полягають у відмові в призначенні пенсії. Позивач вказує на те, що ним при зверненні до пенсійного органу із заявою на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку, ним було надано достатньо письмових доказів про нарахування страхового стажу в достатній кількості років для отримання пенсії. Позивач вважає, що надані ним документи безпідставно не враховані відповідачем при винесенні рішення про відмову в призначенні пенсії.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи – 160/16331/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/16331/20 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, згідно частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

11 січня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими оскільки, відсутні підстави для зарахування періоду підготовчих курсів до вступу до Криворізького ордена Трудового Червоного прапора гірничорудного інституту з 30.11.1981 по 12.08.1982 до загального (страхового) стажу, оскільки зарахування періодів навчання на підготовчих курсах та підготовчих відділеннях навчальних закладів для вступу у ці чи інші навчальні заклади не передбачено ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також в записі звільнений у зв`язку з переведенням (запис внесено на підставі наказу №69к від 12.06.1989) відсуне посилання на статтю КзпП при звільненні, тобто зазначена неповна інформація про причини звільнення. Щодо зарахування періоду підприємницької діяльності з 29.07.1994 по 31.07.2002 та з 04.02.2008 по 31.03.2012 до загального (страхового) стажу відповідачем зазначається, серед пред`явлених документів позивачем була надана довідка ГУ ДПС у Дніпропетровській області в якій зазначено, що не має можливості надати відомості про сплату податків з 29 липня 1994 року по 1997 рік, відповідно, у зв`язку з недотримання порядку підтвердження наявного стажу, відсутні підстави для зарахування періоду ведення підприємницької діяльності позивача з 29.07.1994 по 16.07.1998, з 01.01.2000 по 31.12.2000, з 06.04.2001 по 31.07.2002 для визначення права на призначення пенсії. Відповідачем наголошується, що періоди з 17.07.1998 по 31.12.1999, з 05.01.2001 по 05.04.2001, з 04.02.2008 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 31.03.2012 зараховано до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком, що підтверджується розрахунком стажу.

19 січня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, висвітлені доводи, які відповідають доводам викладеним в позовній заяві.

Також, від позивача надійшла заява про залишення позовної вимоги без розгляду, а саме, якою просив визнати період роботи ОСОБА_1 з 14.08.1987 по 12.6.1982 всього 1 рік 10 місяців є запис в трудовій довідка за №11 довідка з архіву №К-2361 від 29.10.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року заяву позивача про залишення позовної вимоги без розгляду по справі №160/16331/20 задоволено та залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог позивача щодо визнання періоду роботи ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14.08.1987 по 12.06.1989 року всього 1 рік 10 місяців є запис в трудовій за №11 довідка з архіву №К-2361 від 29.10.2020 року.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що 16 жовтня 2020 року, позивач, звернувся до Металургійного відділу Криворізького південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою та відповідними документами на призначення пенсії по досягнення пенсійного віку.

До заяви для отримання пенсії, позивачем було надано належні на його думку документи, а саме: Довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, заяву про призначення/перерахунок пенсії, паспорт або ГО-картка або Посвідка, Трудову книжку або документи про стаж, Анкета опитування, військовий квиток, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, Довідка з ДПІ про облік як суб`єкт підприємницької діяльності в кількості 11 шт., довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000р. по день звернення, заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк).

Листом Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 02.11.2020 року №0400-0305-8/103156 Позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, в листі пенсійним органом зазначено, що за наданими позивачем документами, загальний страховий стаж складає 19 років 08 місяців 25 днів (стаж враховано по 27.09.2020). Та повідомлено, що до стажу враховано наступні періоди 14.08.1987 -12.06.1989, 22.04.1992 – 03.11.1992 – відсутнє посилання на статтю та КзпП при звільненні.

Вважаючи таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України неправомірною позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) Про пенсійне забезпечення та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV чоловіки набувають право на пенсію за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 26 років з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховий стаж -період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другої цієї статті Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю та статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Щодо зарахування періоду навчання з 30.11.1981 по 12.08.1982 в підготовчому відділенні до вступу до Гірничорудного інституту до загального (страхового) стажу суд зазначає таке.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у трудовій книжці позивача міститься запис, що у період з 30.11.1981 по 12.08.1982 позивач був зарахований слухачем підготовчого відділення Криворізького ордена Трудового Червоного Прапора гірничорудного інституту, означене також підтверджується Архівною довідкою Криворізького національного університету від 06.10.2020 року 302-349.

Архівною довідкою Криворізького національного університету від 06.10.2020 року №02-350 визначено, що ОСОБА_1 навчався у Криворізькому ордена Трудового Червоного Прапора гірничорудному інституті на денному відділенні за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво» з 12 серпня 1982 року до 01 липня 1987 року.

В свою чергу, згідно п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, учбовий заклад (науковий заклад) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних учбових закладів, в партійних школах та школах профруху. Підставою для таких записів є накази учбового закладу (наукового закладу) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, осіб як навчаються та аспірантів клінічних ординаторів.

На час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій» (далі - Порядок № 590).

Підпунктом і пункту 109 Порядку № 590 визначено, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті і зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.

Підготовчі відділення при вищих навчальних закладах були створені у відповідності до Постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1969 року № 681 Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах та Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08 жовтня 1969 року № 573.

Цими нормативно-правовими актами передбачалося, що: 1) при організації підготовчих відділень передбачається проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання...; створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву від виробництва - 10 місяців (п. 2 зазначених нормативних актів); 2) на підготовчі відділення приймаються особи з закінченою середньою освітою з числа передових робітників, колгоспників і демобілізованих з рядів Збройних Сил СРСР. Молоді робітники і колгоспники, які вступають на підготовчі відділення, повинні мати стаж практичної роботи (не менше одного року). Відбір і направлення молоді на ці відділення здійснюються безпосередньо керівниками промислових підприємств, установ, організацій транспорту і зв`язку, радгоспів, колгоспів, командуванням військових частин за рекомендацією партійних, комсомольських і профспілкових організацій (п. 3 зазначених нормативних актів). 3) слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів І курсів вищих учбових закладів (п. 5 та 10 відповідно), при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 09 липня 1963 року № 774 та розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року № 1114 .

Крім цього, відповідно до вищевказаних нормативно-правових документів було розроблено та затверджено Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР № 712 від 26.09.1969; № 394 від 17.05.1971; № 468 від 31.05.1974 та № 504 від 14.07.1987, згідно з яким: а) час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу (пункт 21); в) особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача , на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов`язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу (пункт 9-10).

Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства, слід дійти висновку, що слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, відтак, відповідно до положень частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV, час його навчання підлягає зарахуванню до трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України справа № 442/5154/13-а (2а/442/14/14) від 17.11.2016.

Відтак, оскільки позивач був слухачем та навчався у вищому навчальному закладі, то в силу приписів ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», наведений період навчання підлягає зарахуванню до його страхового стажу, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо визнання періоду робити позивача з 29.07.1994 року по 31.07.2002 рік та з 02.2008 по 31.03.2012 року, в яких позивач здійснював підприємницьку діяльність, то суд звертає увагу, що дані періоди уже частково зараховані до стажу позивача, з "Форми РС-право" наявного в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 № НОМЕР_2 вбачаються наступні зараховані періоди:

з 17.07.1998 року по 31.05.1999 року – 0 років 10 місяців 15 днів;

з 02.06.1999 року по 31.12.1999 року – 0 років 7 місяців 0 днів;

з 05.01.2001року по 04.03.2001 року – 0 років 2 місяців 0 днів;

з 06.03.2001року по 05.04.2001 року – 0 років 1 місяців 0 днів;

з 04.02.2008 року по 31.12.2009 року – 0 років 9 місяців 21 день;

з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року – 2 роки 3 місяці 0 днів

З підстав того, що Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 17.07.1998 року по 31.05.1999 року, з 02.06.1999 року по 31.12.1999 року, з 05.01.2001 року по 04.03.2001 року, з 06.03.2001 року по 05.04.2001 року, з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, тому підстав для повторного зарахування даних періодів немає, отже в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Спірними залишаються періоди: з 29.07.1994 року по 16.07.1998 року; з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року; з 06.04.2001 року по 31.07.2002 року; а також періоду з 04.02.2008 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року (відповідачем було зараховано 3 роки 0 місяців 21 день, замість 4 років 1 місяця 26 днів).

Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.09.2020 року 394360/1004-36-78-01, встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.1998 року по 30.06.1998 року застосовував загальну систему оподаткування, обліку та звітності. З 01.07.1998 року по 31.07.2002 застосовував загальну систему оподаткування, обліку та звітності (за умови слати фіксованого податку). З 01.01.2010 по 31.03.2012 року застосовував спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. В означеній довідці зазначено, що відповідно до наказу від 12.04.2012 №578/5 «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» строк зберігання особових рахунків платників податків і зборів (обов`язкових платежів) п`ять років, тому надати відомості про сплату податків з 29 липня 1994 р. по 1997 р. не має можливості.

В матеріалах справи наявні Рішення про реєстрацією діяльності ОСОБА_1 від 29.07.1994 року № 278/5; Свідоцтво №63402432 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 29 липня 1994 року, видане виконкомом Дніпродзержинської районної Ради народних депутатів; Свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи від 02 червня 1997 р., видане виконкомом Дзержинської районної Ради народних депутатів на підставі розпорядження, рішення №278/5 від 29.07.1994; Патент №035544, строк дії патенту з 17.07.1998 по 15.08.1998 (продовжений до 31.12.1998 року); Патент НОМЕР_3 виданий 28.12.1998 на строк з 01.01.1999 по 31.01.1999 року (продовжений до 30.04.1999 року); Патент НОМЕР_4 виданий 29.04.1999 року на строк 01.05.1999 по 31.05.1999 (продовжений до 31.12.1999 року), Патент НОМЕР_5 , виданий 27.12.1999 року, на строк з 01.01.2000 по 31.01.2000 (продовжений до 30.04.2000); Патент серії ПАА №231773 виданий 27.04.2000 року, термін дії з 01.05.2000 по 31.05.2000 (продовжений до 31.12.2000); Патент серії ПАБ №391263, виданий 04.01.2001 року, термін дії 05.01.2001 по 04.02.2001 (продовжений до 06.07.2001); Патент серії ПАБ №432352, виданий 09.07.2001, термін дії з 07.07.2001 по 06.08.2001 (продовжений до 06.02.2002); Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , дата проведення державної реєстрації 04.02.2008, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців – 2 227 000 0000 032138.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців встановлено дату запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця: 19.06.2012, номер запису: 22270060002032138, підстава: власне рішення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та обставина, що позивач ОСОБА_1 у період з 29.07.1994 року по 19.06.2012 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Як вже зазначено вище підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Перехідні положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), чинним з 01.01.2018 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток N 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 по 31 грудня 2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 по 31 грудня 2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08липня 2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 по 30 червня 2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску) та визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.

За приписами абзацу 1 підпункту 2 пункту 2.1 розділу Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

до 01.05.1993 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

з 01.01.1998 по 31.12.2003 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

з 01.01.2004 по 31.12.2017 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Отже, за наведеними нормами, у разі звернення осіб за перерахунком пенсії, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, або довідкою про сплату страхових внесків.

На підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності ним було подано до суду патенти про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, а саме: Патент АК №035544, строк дії патенту з 17.07.по 15.08.1998 (продовжений до 31.12.1998 року); Патент НОМЕР_3 виданий 28.12.1998 на строк з 01.01.1999 по 31.01.1999 року (продовжений до 30.04.1999 року); Патент НОМЕР_4 виданий 29.04.1999 року на строк 01.05.1999 по 31.05.1999 (продовжений до 31.12.1999 року), Патент НОМЕР_5 , виданий 27.12.1999 року, на строк з 01.01.2000 по 31.01.2000 (продовжений до 30.04.2000); Патент серії ПАА №231773 виданий 27.04.2000 року, термін дії з 01.05.2000 по 31.05.2000 (продовжений до 31.12.2000); Патент серії ПАБ №391263, виданий 04.01.2001 року, термін дії 05.01.2001 по 04.02.2001 (продовжений до 06.07.2001); Патент серії ПАБ №432352, виданий 09.07.2001, термін дії з 07.07.2001 по 06.08.2001 (продовжений до 06.02.2002);

Враховуючи зазначене, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази, підтверджують, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію суб`єкта підприємницьку діяльність від 09.07.1994 року №63402432, від 02.06.1997 року мав реєстрацію як суб`єкт підприємницької діяльності та відповідно до патентів про сплату фіксованого розміру прибуткового податку сплачував страхові внески, що, в свою чергу, підтверджує періоди ведення позивачем підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а отже позивач має право на зарахування до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2000 по 31.12.2000, з 06.04.2001 по 06.02.2002.

Водночас суд наголошує, що оскільки за періоди з 29.07.1994 по 16.07.1998, з 07.02.2002 по 31.07.2002 відомості про сплату ОСОБА_1 страхових внесків до Пенсійного фонду України та відсутні будь-які інші документи, на підставі яких закон дозволяє зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу (спеціальний торговий патент, або свідоцтво про сплату єдиного податку, або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідка про сплату страхових внесків), підстави для зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача відсутні.

Щодо посилань позивача на лист Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а саме на те, що в листі вказано, що відповідно до Наказу від 12.04.2012 №578/5 «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» строк зберігання особових рахунків платників податків і зборів (обов`язкових платежів) п`ять років, тому надати відомості про сплату податків з 29 липня 1994 року по 1997 не має можливості. Оскільки відсутність документів податкової звітності у контролюючому органі не звільняє позивача, як суб`єкта господарювання зберігати документи бухгалтерського обліку, фінансової та податкової звітності та інші документи, на підставі яких закон дозволяє зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу.

При цьому суд зауважує, що сам по собі статус підприємця та перебування на загальній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматизовану сплату страхових внесків.

Враховуючи викладене суд зазначає, що позивачем не подано будь-яких документів, які можуть бути враховані судом для підтвердження стажу періодів з 29.07.1994 по 16.07.1998, з 07.02.2002 по 31.07.2002 та які свідчили б про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. В частині позовних вимог про зарахування цього періоду до страхового стажу слід відмовити.

Щодо зарахування періоду з 02.2008 року по 31.12.2009 року – 1 рік 10 місяців 28 днів як такий, що дає право на призначення пенсії за віком, суд зазначає.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей із бази даних реєстру застрахованих осіб, пенсійний орган зараховує до страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням єдиного податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Судом встановлено, що згідно Форми РС-право з ІКІС ПФУ: Підсистеми Призначення та Виплати Пенсії, страховий стаж позивача складає 19 років 08 місяців 25 днів. За період з 04.02.2008 по 31.12.2008 до страхового стажу зараховано 9 місяців 21 день замість 1 року 10 місяців 28 днів.

Вирішуючи питання протиправності дій відповідача щодо не зарахування періоду провадження підприємницької діяльності позивача з. 04.02.2008 по 31.12.2009 року до страхового стажу, незалежно від суми сплачених страхових внесків (єдиного внеску), судом з`ясовується питання на якій системі оподаткування перебував позивач.

Факт провадження позивачем підприємницької діяльності підтверджується, як вже було зазначено судом, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 04.02.2008 року Серія В02 №537411 яким, до ЄДР внесено запис про ФОП – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Дата проведення реєстрації 04.02.2008, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 2 007 000 0000 032138.

Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) містять інформацію про сплату страхових внесків, в складі єдиного внеску, в період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 04.02.2008. по 31.12.2009 р. за Кодом типу ставки 8, що відповідно до Довідника кодів типів ставок страхового внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (додаток 1 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України), відповідає єдиному податку.

Позивачем, також було надано довідку про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фонді соціального страхування в Дзержинському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2012 року №192.

Виходячи з наведеного, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка в проміжок часу з 04.02.2008 по 31.12.2009 роки займалася підприємництвом та сплачувала єдиний податок, тому зазначені періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача в повному обсязі незалежно від суми сплачених страхових внесків (єдиного внеску) згідно п.3-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV.

Відповідачем не надано жодних пояснень не зарахування вказаних періодів в повному обсязі до страхового стажу позивача.

Суд приходить до висновку, що наведені вище обставини свідчать про безпідставність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірних періодів здійснення підприємницької діяльності, а саме з 01.01.2000 по 31.12.2000, з 06.04.2001 по 06.02.2002, 04.02.2008 по 31.12.2009, що свідчить про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення від 02.11.2020 року №0400-0305-8/103156, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком з урахуванням судового рішення підлягають задоволенню.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги зобов`язання призначити пенсію за віком з дати звернення, тобто з 16 жовтня 2020 року, та виплатити належні пенсійні виплати за весь час з моменту звернення за призначенням пенсії перше, оскільки вказані вимоги є передчасними та заявленими на майбутнє.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. відповідно до квитанції від 04.12.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці повний текст судового рішення складений - 15.02.2021 року.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком.

Визнати період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з:

1. 30.11.1981р. до 12.08.1982 р.р. всього 9 місяців 22 дні, запис № 3 в трудовій книжці (період навчання);

2. 01.01.2000 по 31.12.2000 рік – 1 рік, з 06.04.2001 по 06.02.2002 рік – 1 рік 3 місяці 26 днів - свідоцтво №63402432 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 29 липня 1994 року, свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності згідно рішення №278/5 від 29.07.1994 р. від 2 червня 1997 року;

3. 02.2008 по 31.12.2009 року - 1 рік 10 місяців 28 днів як такий, що дає право на призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком, з урахуванням судового рішення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко