Ухвала суду № 94964792, 17.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 лютого 2021 р. Справа № 160/1334/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання про закриття провадження в частині позовних вимог по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» про визнання протиправною та скасування постанови, визнання договору недійсним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.11.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни у виконавчому провадженні №63510620 при примусовому виконанні виконавчого напису №33717 виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича визнавши договір не дійсним та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню;

- стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни: 80.50 грн. стягнутих на користь приватного виконавця Дорошкевич В.Л. за витрати на проведення виконавчих дій у ВП №63510620 від 12.11.2020 року та 724.50 грн. на користь ТОВ ФК «АЛАНД».

28.01.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, поновлено строк звернення до суду з даною позовною заявою, відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, задоволено клопотання позивача про залучення третьої особи, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», та витребувано у відповідача належним чином копії матеріалів виконавчого провадження.

09.02.2021 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі заяви стягувача про примусове виконання у відповідності до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження”. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, відповідач зазначив, що згідно п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ» спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються судом в порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа.

Відтак, зазначив відповідач, заявлені позивачем позовні вимоги не можуть бути розглянути в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання про закриття провадження в частині позовних вимог, суд зазначає наступне.

Положеннями п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Виходячи із наведених процесуальних норм ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію адміністративних судів у справах про публічно-правові спори.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і виникнення якого пов`язане з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Так, у позовній заяві позивач, зокрема, просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.11.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною у виконавчому провадженні №63510620 при примусовому виконанні виконавчого напису №33717 виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, визнавши договір недійсним.

Оскільки, зазначене виконавче провадження №63510620 відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса №33717 від 08.09.2020 року, який в свою чергу, винесено внаслідок прострочення боржником платежів за кредитним договором №003-03037-141213 від 14.12.2013 року, суд дійшов висновку, що позивач просить визнати недійсним кредитний договір №003-03037-141213 від 14.12.2013 року.

З приводу зазначеного суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо особа вважає, що вчинений нею правочин або його частина призвела до порушення її прав та інтересів, то визнання недійсним такого правочину є способом захисту цивільних прав та інтересів, а тому підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд, в тому числі, визнати протиправним та скасувати виконавчий напис нотаріуса №33717 від 08.09.2020 року та стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни 724.50 грн., які стягнуті з позивача на користь ТОВ ФК «АЛАНД».

Тобто, просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, повернути стягнуте за виконавчим написом.

У контексті з наведеним суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з ч. 12 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) сформовано наступний правовий висновок: «…Спори між боржниками та стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, якщо суб`єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам ЦПК України вирішуються судом за позовами до стягувачів у порядку цивільного судочинства».

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.08.2019 у справі №519/77/18 (провадження №61-10311св19) зазначив таке: «…Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства».

В силу припису ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із наведених правових позицій Верховного Суду та характеру спірних відносин суд вважає, що спірні правовідносини, що виникли між позивачем і приватним нотаріусом щодо вчинення останнім нотаріальної дії (вчинення виконавчого напису) підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження у адміністративній справі №160/1334/21 підлягає закриттю в частині позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору №003-03037-141213 від 14.12.2013 року, скасування виконавчого напису приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни №33717 від 08.09.2020 року та стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни 724.50 грн., які стягнуті з позивача на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД». Вказані вимоги належить розглядати судом загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 241-245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №160/1334/21 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» про визнання протиправною та скасування постанови, визнання договору недійсним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів в частині позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору №003-03037-141213 від 14.12.2013 року, скасування виконавчого напису приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни №33717 від 08.09.2020 року та стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни 724.50 грн., які стягнуті з позивача на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД».

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв