Рішення № 94964773, 18.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року Справа № 160/15997/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №14673-15488/Б-02/8-0400/20 викладеному в листі від 03.08.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 28.02.2005 року по 28.11.2005 року в Закритому акціонерному товариства «Регіональний учбовий-науковий центр», з 12.06.2007 року по 30.08.2007 року, відповідно до трудового договору №10185 від 12.06.2007 року, періоду перебування на обліку в Нікопольському міському центрі зайнятості, та навчанні в комунальному позашкільному навчальному закладі освіти «Нікопольський міжшкільний центр трудового навчання та технічної творчості» з 17.03.2006 року по 06.06.2007 року, періоду перебування на обліку в Нікопольському міському центрі зайнятості з 14.07.2008 року по 09.04.2009 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 28.02.2005 року по 28.11.2005 року в Закритому акціонерному товариства «Регіональний учбовий-науковий центр», з 12.06.2007 року по 30.08.2007 року, відповідно до трудового договору №10185 від 12.06.2007 року, періоду перебування на обліку в Нікопольському міському центрі зайнятості, та навчанні в комунальному позашкільному навчальному закладі освіти «Нікопольський міжшкільний центр трудового навчання та технічної творчості» з 17.03.2006 року по 06.06.2007 року, періоду перебування на обліку в Нікопольському міському центрі зайнятості з 14.07.2008 року по 09.04.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи до її страхового стажу, з підстав відсутності записів в реєстрі застрахованих осіб про сплату страхових внесків з спірні періоди, а також записів в реєстрі застрахованих осіб про сплату страхових внесків в меншому розмірі.

Ухвалою суду від 03.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05.01.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Вказує, що ОСОБА_1 просить зарахувати до страхового стажу період роботи на посаді прибиральниці з 28.02.2005 року по 28.11.2005 рр., але з 01.01.2004 року набув чинності Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, яким визначено, що обчислення страхового стажу здійснюється за даними персоніфікованого обліку. В реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про нараховану заробітну плату та сплат страхових внесків за період з 28.02.2005 року по 28.11.2005 р., тому зарахувати до страхового стажу даний період не було законних підстав.

Наступний період роботи з 17.03.2006 року по 06.06.2007 р. - перебування в центрі зайнятості (так зазначено в позовній заяві), але відповідно до трудової книжки позивачки вона з 17.03.2006 року взята на облік до Нікопольського міського центру зайнятості, 10.12.2006 року припинено виплату по безробіттю і цей період повністю зарахований до страхового стажу, а саме з 17.03.06 по 10.12.2006. Період навчання з 01.01.2007 по 06.06.2007 року не зараховується до страхового стажу. Навчання відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” зараховується лише до 2004 року.

Період з 14.07.2008 року по 09.04.2009 рік -— зарахований повністю до стажу ОСОБА_1 .

18.01.2021 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовують доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності.

20.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із зверненням щодо підрахунку її страхового стажу.

03.08.2020 року відповідачем розглянуто звернення позивача та надано відповідь, оформлену листом № 14673-15488/Б-02/8-0400/20, відповідно до якої, зокрема, зазначено, що згідно наданої копії трудової книжки, страховий стаж станом на 03.08.2020 року умовно обчислений по 31.12.2003 та орієнтовно становить 18 років 9 місяців.

Інформацію про страховий стаж з 01.01.2004 року, яка міститься в базі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, позивачем було отримано особисто 23.07.2020 та 28.07.2020.

22.09.2020 року ОСОБА_1 подала скаргу на бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якій просила зарахувати до страхового стажу наступні періоди:

- з 28.02.2005 року по 28.11.2005 року — коли вона працювала на посаді прибиральниці в Закритому акціонерному товаристві «Регіональний учбовий-науковий центр;

- з 17.06.2006 року по 06.06.2007 року - коли вона знаходилась на обліку у Нікопольському міському центрі зайнятості, та навчалась в комунальному позашкільному навчальному закладі освіти «Нікопольський міжшкільний центр трудового навчання та технічної творчості» за професією «Кравець» по направленню від Нікопольського міськрайонного центру зайнятості;

- 12.06.2007 року по 30.08.2007 року - коли вона працювала на посаді кравця по трудовому договору №10185 від 12.06.2007 року, який був зареєстрований в Нікопольському міському центрі зайнятості 12.06.2007року;

- 14.07.2008 року по 09.04.2009 року - коли вона знаходилась на обліку Нікопольському міському центрі зайнятості.

09.10.2020 року відповідачем розглянуто звернення позивача та надано відповідь, оформлену листом № 26712-25912/Б-05/8-2800/20, відповідно до якої відповідачем зазначено, що в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків за період з 28.02.2005 по 28.11.2005.

Водночас повідомлено, що частиною 3 статті 24 Закону № 1058 визначено, що якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу пропорційно до сплачених страхових внесків.

Відповідно до статті 1 Закону 1058 мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково, як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

За даними реєстру застрахованих осіб розмір заробітної плати, нарахованої за період з 12.06.2007 по 30.08.2007 є меншою ніж мінімальна заробітна плата, відповідно страховий стаж розраховано пропорційно до сплачених страхових внесків.

Також частиною 3 статті 24 Закону № 1058 встановлено, що період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

В реєстрі застрахованих осіб відомості стосовно осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, відображаються у формі відомостей про стаж без сплати страхових внесків на підставі звітів, поданих робочими органами виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Страховий стаж за період перебування в Центрі зайнятості розрахований на підставі відомостей, що надійшли від Державного центру зайнятості України.

Враховуючи викладене, страховий стаж розрахований згідно даних наявних в реєстрі застрахований осіб відповідно до вимог чинного законодавства.

Втім, позивач не погодившись з відповіддю відповідача від 03.08.2020 року, оформлену листом № 14673-15488/Б-02/8-0400/20, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку наведеному вище, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №14673-15488/Б-02/8-0400/20, викладеному в листі від 03.08.2020 року, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону №2939-VI).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, приписи чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі право звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.

Відповідно до положень статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 2 статті 5 Закону України №2939-VI доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених Законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI).

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Частинами першою та четвертою статті 20 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як видно з матеріалів справи, позивачем 20.07.2020 року було складено саме запит про надання інформації до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Також, матеріалами справи підтверджено, що 03.08.2020 року відповідачем розглянуто звернення позивача та надано відповідь, оформлену листом № 14673-15488/Б-02/8-0400/20.

Суд зазначає, що спору між позивачем та відповідачем в цій справі щодо змісту, повноти, порядку та строків розгляду звернення позивача від 20.07.2020 року відсутній.

Відтак, суд вказує, що лист відповідача від 03.08.2020 року за № 14673-15488/Б-02/8-0400/20 не є рішенням пенсійного органу, а має лише інформативний характер, а тому само по собі не несе негативних наслідків для позивача.

При цьому суд зазначає, що саме рішення пенсійного органу від 03.08.2020 року за № 14673-15488/Б-02/8-0400/20 в матеріалах справи відсутнє.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №14673-15488/Б-02/8-0400/20 викладеному в листі від 03.08.2020 року щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 28.02.2005 року по 28.11.2005 року в Закритому акціонерному товариства «Регіональний учбовий-науковий центр», з 12.06.2007 року по 30.08.2007 року, відповідно до трудового договору №10185 від 12.06.2007 року, періоду перебування на обліку в Нікопольському міському центрі зайнятості, та навчанні в комунальному позашкільному навчальному закладі освіти «Нікопольський міжшкільний центр трудового навчання та технічної творчості» з 17.03.2006 року по 06.06.2007 року, періоду перебування на обліку в Нікопольському міському центрі зайнятості з 14.07.2008 року по 09.04.2009 року.

Втім, щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 28.02.2005 року по 28.11.2005 року в Закритому акціонерному товариства «Регіональний учбовий-науковий центр», з 12.06.2007 року по 30.08.2007 року, відповідно до трудового договору №10185 від 12.06.2007 року, періоду перебування на обліку в Нікопольському міському центрі зайнятості, та навчанні в комунальному позашкільному навчальному закладі освіти «Нікопольський міжшкільний центр трудового навчання та технічної творчості» з 17.03.2006 року по 06.06.2007 року, періоду перебування на обліку в Нікопольському міському центрі зайнятості з 14.07.2008 року по 09.04.2009 року, суд зазначає про таке.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відтак, суд вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення стажу роботи.

Отже, записів в трудовій книжці позивача для цього повністю достатньо, оскільки в трудовій книжці ОСОБА_1 зазначені періоди роботи, назви професії, тощо.

Відповідно до записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 періоди роботи:

- з 28.02.2005 року по 28.11.2005 року працювала на посаді прибиральниці в Закритому акціонерному товаристві «Регіональний учбовий-науковий центр»;

- з 17.03.2006 року по 06.06.2007 року знаходилась на обліку у Нікопольському-міському центрі зайнятості з 17.03.2006 року по 06.06.2007 року;

- з 12.06.2007 року по 30.08.2007 року працювала на посаді кравця по трудовому договору №10185 від 12.06.2007 року, який був зареєстрований в Нікопольському міському центрі зайнятості 12.06.2007 року;

- з 14.07.2008 року по 09.04.2009 року знаходилась на обліку Нікопольському міському центрі зайнятості

підтверджено відповідними записами в трудовій книжці, засвідчено підписами роботодавців та відтиском печаток. Самі записи мають всі необхідні відомості та не містять виправлень. Тобто достовірність записів сумніву не викликає.

Втім, вказані вище періоди є спірними та підлягають дослідженню.

Як встановлено судом з форми РС-право, номер ПС:047250007920 періоди роботи позивача з 17.03.2006 року по 10.12.2006 року зараховано відповідачем до страхового стажу; період роботи з 14.07.2008 року по 09.04.2009 року, коли позивач знаходилась на обліку Нікопольському міському центрі зайнятості, повністю зараховано відповідачем до страхового стажу та ним визнаються.

Отже, спірними періодами, які підлягають дослідженню в цій справі є періоди роботи позивача: з 28.02.2005 року по 28.11.2005 року; з 10.12.2006 року по 06.06.2007 року та з 12.06.2007 року по 30.08.2007 року.

Так, відповідач зазначає, що у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 28.02.2005 року по 28.11.2005 року відмовлено, у зв`язку із відсутню інформації щодо позивача про нараховану йому заробітну плату та сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб.

Враховуючи означене, суд зазначає про таке.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески (ч.1 ст. 1 Закону № 1058-IV).

Згідно частини 1 ст. 21 Закону № 1058-IV, з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, крім іншого, від роботодавців.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки (ч. 2 ст. 21 Закону № 1058-IV).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 21 Закону № 1058-IV, частина персональної електронної облікової картки застрахованої особи, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат, повинна містити такі відомості:

код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника);

рік, за який внесено відомості;

розмір страхового внеску за відповідний місяць;

сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць;

страховий стаж;

кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць;

ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення;

сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.

З п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058-IV вбачається, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV).

В ст. 24 "Періоди, з яких складається страховий стаж" Закону № 1058-IV зазначено:

"1. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

2. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

4. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом."

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що для обчислення пенсії позивачу відповідач повинен враховувати страховий стаж, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а не періоди роботи (трудовий стаж) з 01.01.2004.

Матеріалами справи встановлено та позивачем не спростовано факту відсутності інформації в системі персоніфікованого обліку про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків за період з 28.02.2005 року по 28.11.2005 року.

Враховуючи той факт, що з 2004 року при обчислення пенсії позивачу відповідач повинен враховувати страховий стаж, що містяться в системі персоніфікованого обліку, суд вказує, що сама по собі наявність запису у трудовій книжці позивача не може підтвердити фактичне існування трудових відносин між позивачем та тим підприємством, на якому вона працювала без уточнюючих довідок (про нарахування заробітної плати за спірний період, відрахування ЄСВ за спірний період, звітність підприємства з ЄСВ за спірний період)

З огляду на вказані норми діючого законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в зарахуванні спірного періоду роботи з 28.02.2005 року по 28.11.2005 року (на посаді прибиральниці в Закритому акціонерному товаристві «Регіональний учбовий-науковий центр») діяв правомірно та обґрунтовано.

При цьому, суд критично ставиться до вимог позивача про зобов`язання зарахувати йому страховий стаж за період з 12.06.2007 року по 30.08.2007 року, оскільки згідно матеріалів справи страховий стаж за вказаний період було зараховано, проте у меншому розмірі, у зв`язку із тим, що за даними реєстру застрахованих осіб розмір заробітної плати, нарахованої позивачу, був меншим ніж мінімальна заробітна плата, а тому страховий стаж розраховано відповідно до вимог ст. 24 Закону № 1058-IV, пропорційно до сплачених страхових внесків.

Таким чином, суд доходить висновку про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 28.02.2005 року по 28.11.2005 року.

При цьому, щодо періоду з 10.12.2006 року по 06.06.2007 року, який також не зараховано відповідачем до страхового стажу позивача, суд зазначає про таке.

Як встановлено судом та підтверджується поясненнями відповідача, з 17.03.2006 року позивача взята на облік до Нікопольського міського центру зайнятості.

10.12.2006 року позивачу припинено виплату по безробіттю, а тому період з 17.03.2006 по 10.12.2006 року повністю зарахований до страхового стажу позивача, що також встановлено судом та підтверджується поясненнями відповідача

Втім, період навчання з 01.01.2007 по 06.06.2007 року не зараховано до страхового стажу позивача.

Як встановлено судом та підтверджується поясненнями позивача, дійсно з 21.09.2006 року по 06.06.2007 року позивач навчалась у Комунальному позашкільному навчальному закладі "Нікопольський міжшкільний центр трудового навчання та технічної творчості", за спеціальністю "кравець", що підтверджується свідоцтвом про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації серія 12 СВ № 171349., про що також наявні записи у трудовій книжці позивача.

Згідно абзацу першому частини другій статті 24 Закону №1058-ІV cтраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пунктом «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ), який діяв раніше та норми якого застосовуються до 01.01.2004, передбачено, що до стажу роботи зараховується також: «навчання у вищих і середніх, спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі».

Втім, як встановлено судом, здобуття освіти позивачем відбувалось після 2004 року, а тому зарахування періоду навчання позивача з 01.01.2007 по 06.06.2007 року у Комунальному позашкільному навчальному закладі "Нікопольський міжшкільний центр трудового навчання та технічної творчості" не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Таким чином, виходячи з аналізу викладених норм, суд доходить висновку про правомірність дій пенсійного органу щодо не зарахування позивачу періоду з 10.12.2006 року по 06.06.2007 року до його страхового стажу, під час якого останній перебував на навчанні.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський