Рішення № 9496464, 29.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/14129.03.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ломберг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Валсір"

простягнення 22540,66 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Романчук Л.Г.

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ломберг" (надалі –ТОВ "Ломберг") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валсір" (надалі –ТОВ "Валсір") про стягнення 22540,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №2805-01 від 28.05.2008р. позивач поставив товар, а відповідач своє грошове зобов’язання належним чином не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 22540,66 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.03.2010 р.

В судове засідання 29.03.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 09.03.2010 р. виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 29.03.2010 р. не з’явився, подав через загальний відділ суду пояснення по суті спору в якому позовні вимоги визнає повністю та просить розглядати справу за відсутності представника ТОВ "Валсір".

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2008 р. між ТОВ "Ломберг" (постачальник) та ТОВ "Валсір" (покупець) було укладено договір №2805-01 (надалі –"Договір").

Відповідно до п 1.1 Договору постачальник зобов’язався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В абзаці 3 п. 7.2 Договору сторони визначили, що сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії цього договору.

Згідно з п. 2.1 Договору поставка товарів здійснюється на умовах СРТ (CARRIAGE PAID TO (…named place of destination), ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО, місце поставки –склад покупця –м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 116-а.

Відповідно до п. 4.2 Договору строки поставки встановлюються сторонами у графіку поставок з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів покупцю. Не пізніше семиденного строку з дати укладення сторонами цього договору сторони укладають графік поставок партій товару (місяць, декада, доба тощо) на весь строк дії договору.

Згідно п. 4.6.3 Договору поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару перевізнику (першому перевізнику в разі змішаного перевезення).

Так, згідно графіку поставок (Додаток №2) сторони погодили, що поставка товару відбудеться в червні 2008 р.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору згідно видатково-прибуткової накладної №0206-03 від 02.06.2008 р. поставив відповідачу товар (набір комп’ютерних аксесуарів) на загальну суму 22540,66 грн. Вказана накладна містить підпис відповідача, зразок якої міститься в довіреності.

Від імені ТОВ "Валсір" товар за накладною приймався директором Підсуха О.М. на підставі довіреності №16 від 01.06.2008 р.

Відповідач взяте на себе зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару на суму 22540,66 грн. не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору та видатково-прибуткової накладної №0206-03 від 02.06.2008 р. товар становить 22540,66 грн.

Вказаний Договір згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 8.1 Договору покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше тридцяти робочих днів з дати поставки товару постачальником у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника.

Отже, грошове зобов’язання відповідача по оплаті поставленого товару за видатково-прибутковою накладною №0206-03 від 02.06.2008 р. мало бути виконано до 15.07.2008 р. (включно).

В порушення умов Договору відповідач свого зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару за видатково-прибутковою накладною №0206-03 від 02.06.2008 р. не виконав, у зв’язку із чим 04.12.2008 р. позивачем на адресу ТОВ "Валсір" було направлено претензію з вимогою сплатити існуючу заборгованість одразу після отримання даної претензії.

У своїй відповіді на претензію ТОВ "Валсір" проти наявності заборгованості не заперечило та вказало, що причиною порушення ним свого зобов’язання по оплаті вартості поставленого згідно Договору товару стали тимчасові фінансові труднощі в господарській діяльності товариства та гарантувало оплату в найближче можливий час.

Станом на день винесення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 22540,66 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами станом на 10.11.2009 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість у розмірі 22540,66 грн. відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає позовні вимоги ТОВ "Ломберг" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломберг" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валсір" (03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 116-а; ідентифікаційний код 35235231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ломберг" (02097, м. Київ, вул. Радунська, 7 кв. 20; ідентифікаційний код 34624858) основний борг у розмірі 22540 (двадцять дві тисячі п’ятсот сорок) грн. 66 коп., державне мито у розмірі 225 (двісті двадцять п’ять) грн. 41 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко