Ухвала суду № 94964620, 18.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

18 лютого 2021 р. Справа № 120/3283/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про визнання дій протиправними у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1660, Військової частини А2656 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а п о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1660, Військової частини А2656 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

17.02.2021 позивачем подано до суду заяву про визнання дій протиправними, в якій зазначено, що на виконання судового рішення Військова частина А2656 здійснила нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 01.03.2018, однак при цьому врахував за базовий місяць січень 2016 року. На думку заявника, при нарахуванні індексації відповідач повинен був застосувати як базовий місяць січень 2008 року. А відтак, звертається до суду з заявою в порядку, визначеному ст. 383 КАС України.

Оцінюючи подану заяву, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень-відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Із процитованого видно, що застосування судом до суб`єкта владних повноважень-відповідача у справі приписів ст. 383 КАС України можливе лише в разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Так, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 скасовано рішення суду першої інстанції в частині встановлення для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) 01 січня 2008 року та відмовлено в даній вимозі. При цьому, без змін залишено рішення суду в частині зобов`язання військової частини А2656 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018.

На виконання вказаного судового рішення військова частина А2656 нарахувала та виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 у розмірі 4413 грн. 50 коп., що не заперечується позивачем. При цьому, як базовий місяць для нарахування індексації враховано січень 2016 року.

Не погоджуючись з такими діями відповідача при виконанні рішення суду позивач зазначає, що для проведення розрахунку індексації за період відповідач неправомірно застосував як базовий січень 2016 року. Позивач вважає, що оскільки чинним законодавством передбачено зміну базового місяця для проведення індексації виключно в разі зміни посадового окладу, який у позивача не змінювався, відповідач мав враховувати як базовий саме січень 2008 року.

Разом з цим суд вказує, що статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (ч. 1 ст. 370 КАС України).

Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.

Із тексту заяви слідує, що відповідачем рішення суду у цій справі виконувалося добровільно, однак позивач фактично не погоджується із базовим місяцем, з урахуванням якого йому здійснено розрахунок суми індексації грошового забезпечення.

Між тим, рішення суду першої інстанції в частині визначення базового місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення скасовано, відтак, визначення такого (базового місяця) у даній справі на підставі якого здійснювався розрахунок суми індексації позивачеві фактично призведе до зміни суті резолютивної частини рішення апеляційного суду, що в свою чергу, є порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що жодних протиправних дій та бездіяльності відповідачем при виконанні судового рішення не допущено, відповідно, заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.72, 77, 90, 248, 256, 294, 383 КАС України, суд -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна