Рішення № 94964534, 18.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 лютого 2021 р. Справа № 120/7646/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач), в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 04.09.2020 №905290185315 щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 ЗУ "По загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати призначити з 28.08.2020 пенсію по досягненню пенсійного віку згідно статті 26 ЗУ "По загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги представник позивача вказує на те, що ОСОБА_1 з 2016 року отримує пільгову пенсію, призначену відповідно до ст.13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення". Разом з тим, 28.08.2020 у зв`язку з досягненням пенсійного віку позивач звернулась до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.26 ЗУ "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування". Проте, рішенням від 04.09.2020 №905290185315 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність у заявника підстав для призначення інших видів пенсії - по інвалідності або у разі втрати годувальника. Вказали, що для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом заміни умов призначення пенсії за віком з пільгових на загальні умови, законні підстави - відсутні.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 14.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи позивача.

04.02.2021 представником відповідача подано до суду відзив та документи на виконання вимог ухвали від 14.01.2021. Так, представник ГУ ПФУ у Вінницькій області заперечив проти заявленого позову та вказав про наступне.

ОСОБА_1 з 01.08.2016 отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком №2. Позивач 28.08.2020 звернулась із заявою про призначення їй пенсії віком на загальних підставах, з огляду на досягнення віку, визначеного ст.26 ЗУ №1058.

Посилаючись на п.3 ст.45 ЗУ №1058, представник відповідача звернув увагу суду, що перерахунки пенсій щодо зміни умов призначення одного і того ж виду пенсії чинним законодавством не передбачено. Пенсія за віком, призначена на пільгових умовах за Списком №2 не є окремим видом пенсійної виплати, а є різновидом умов пільгового пенсійного забезпечення для можливості дострокового призначення пенсії за віком.

Отже, Головне управління рішенням від 04.09.2020 №905290185315 правомірно відмовило ОСОБА_1 в переході пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст.26 ЗУ №1058, у зв`язку з тим, що вона отримує пенсію, яка призначена їй за віком на пільгових умовах за Списком №2 з більш раннього періоду (віку).

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 01.08.2016 призначена пенсія за віком на пільгових умовах по Списку №2, згідно ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" (пенсія призначена на виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2017 у справі №127/2075/17, яка набрала законної сили згідно ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017).

28.08.2020 у зв`язку з досягненням пенсійного віку (60 років) позивач звернулась до ГУ ПФУ У Вінницькій області із заявою про призначення пенсії згідно ст.26 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням 04.09.2020 №905290185315 відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , вказавши, що пенсія за віком, призначена за віком на пільгових умовах за Списком №2 не є окремим видом пенсійної виплати, а є різновидом умов пільгового пенсійного забезпечення для можливості дострокового призначення пенсії за віком. Пенсія за віком по Списку №2 призначається довічно. Разом з тим, перерахунки пенсій щодо зміни умов призначення одного і того ж виду пенсії чинним законодавством не передбачено. З огляду на відсутність у заявника підстав для призначення інших видів пенсії - по інвалідності або в разі втрати годувальника, законні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача - відсутні.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вказуючи, про його протиправність, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) може бути призначена пенсія за вислугу років.

Отже, законодавством передбачено лише 4 види пенсій.

Згідно статті 10 Закону № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Пунктом 16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 1058-IV для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Як встановлено судом, позивачу з 01.08.2016 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 13 Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, обчислених за нормами статей 25, 40 Закону № 1058-IV.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2004 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.

Тобто особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України в питаннях пенсійного забезпечення мають пільгу, яка виражається у зниженні пенсійного віку, проте вид пенсії, що їм призначається це пенсія за віком, яка згідно вищенаведених положень законодавства призначається, перераховуються та виплачується у відповідності з положеннями Закону № 1058-IV.

Отже, в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв`язку із досягненням загального пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Суд вважає, що заява позивача про призначення пенсії за віком стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що вже призначена їй у 2016 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень статті 26 Закону № 1058-IV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі № 336/368/16-а, від 03.04.2018 № 753/8128/16-а, від 24.04.2018 у справі № 185/1391/17, від 21.02.2020 у справі № 185/1389/17, від 27.03.2020 у справі № 335/8983/17, від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 03.07.2018 по справі № 336/613/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому і не може бути застосований при обчисленні пенсії новий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Також у постанові від 18.09.2018 у справі № 336/4385/17 Верховний Суд вказав на те, що для підвищення пенсії на підставі частини першої статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, посилання представника позивача на правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду України №133/476/15 від 29.11.2016, ухвалах Вищого адміністративного суду від 17.11.2015 справа К/800/30432/15, від 30.09.2015 справа К/800/32991/15, від 03.09.2015 справа К/800/39171/15, від 25.06.2015 №К/800/19040/15, від 30.04.2015 №К/800/13363/15, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування положень статті 45 Закону № 1058-IV, суд вважає безпідставними, оскільки предмет спору в зазначених справах стосувався переведення з пенсії за вислугою років на пенсію за віком.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб`єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням положень статті 139 КАС України підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 18.02.2021

Суддя Томчук Андрій Валерійович