Рішення № 94964523, 11.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 лютого 2021 р. Справа № 120/1432/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк Віти Володимирівни,

представника позивача: Герасимчука Олега Олександровича

представника відповідача: Кухрівського Олександра Васильовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" (код ЄДРПОУ: 30641728, адреса: вул. Гайсинське шосе, 2, м. Немирів, Вінницька область, 22800)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що за результатами фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН", Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 0001053202 від 20.03.2020 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Даною ухвалою встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

23.04.2020 року та 27.04.2020 року на адресу суду від представників сторін надійшли клопотання про перенесення підготовчого засідання, які мотивовані запровадженням комплексу обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2020 року відкладено підготовче засідання у даній адміністративній справі.

Позиція Головного управління ДПС у Вінницькій області з приводу заявлених позовних вимог, викладена у відзиві на адміністративний позов від 30.04.2020 року, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні даного позову. Зокрема зазначає, що право на проведення перевірок контролюючим органом, зокрема проведення фактичної перевірки працівниками Головного управління ДПС у Вінницькій області регламентовано підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, відповідно до якого фактичною перевіркою вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Окрім того, Податковим кодексом України, зокрема статтею 80 визначено повний порядок проведення фактичної перевірки. У даному випадку, перевірка проведена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У результаті проведеного доперевірочного аналізу баз даних Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиного реєстру податкових накладних та АІС "Податковий блок/Аналітична система"/"Чеки РРО" встановлено порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Так як, до функціональних обов`язків підрозділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів належить здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю пальним та його зберігання, за місцем здійснення позивачем роздрібного продажу пального та його зберігання проведено контрольно-перевірочні заходи.

Таким чином, фактична перевірка проводилась незалежно від настання певних обставин, а реалізовуючи завдання, які покладені законом (в даному випадку підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України) на контролюючий орган. В указаній нормі закону визначено як окрему підставу для проведення такої перевірки - у разі наявності інформації та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Окрім того, зазначено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії у розмірі 250000,00 грн. Отже, на переконання відповідача, податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, прийнято правомірно та у відповідності з вимогами чинного законодавства у результаті виявлених під час перевірки порушень.

22.05.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній звертає увагу на те, що у разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування. У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

Одночасно, на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року провадження у даній адміністративній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/1433/20-а.

17.06.2020 року представником Головного управління ДПС у Вінницькій області подано заперечення на відповідь на відзив. В поданих запереченнях зазначено, що посилання позивача на недотримання суб`єктом владних повноважень строку надання (не менше як 2 місяці) на приведення діяльності товариства у відповідність не мають ніяких правових підстав, адже сфера дії Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" не стосується підакцизної групи товарів.

12.01.2021 року представником позивача подано клопотання про поновлення провадження у даній справі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання.

У свої письмових поясненнях, що надійшли на адресу суду 01.02.2021 року, представник позивача додатково звертає увагу, що наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області про проведення фактичної перевірки, виданий на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів контролюючим органом встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом. Для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Таким чином, підставою для прийняття наказу має слугувати певна фактична обставина, яка вказує на наявність ймовірних порушень зі сторони позивача, про що має бути зазначено у наказі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

01.02.2021 року представником Головного управління ДПС у Вінницькій області також було подано письмові пояснення. В поданих поясненнях представником відповідача зазначено, що податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв`язку із чим наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області не є таким, що порушує права та інтереси позивача шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього обов`язків.

У судовому засіданні, призначеному на 11.02.2021 року, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини наведені у заявах по суті справи, та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).

28.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ № 1260 про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" за адресою: автогаззаправка, вул. Одеська, 87, м. Жмеринка, Вінницька область з 02.03.2020 року тривалістю 10 діб за період з 01.07.2019 року.

02.03.2020 року відповідачем, на виконання наказу від 28.02.2020 року № 1260, видано направлення на перевірку № 795, № 796 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН", що розташоване за адресою: автогаззаправка, вул. Одеська, 87, м. Жмеринка, Вінницька область, тривалістю 10 діб.

02.03.2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області у період часу з 10:50 год. до 12:10 год. проведено фактичну перевірку.

За наслідками проведеної перевірки, посадовими особами контролюючого органу складено акт фактичної перевірки від 02.03.2020 року № 53/32/30641728, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (зі змінами і доповненнями). Перевіркою встановлено факт реалізації пального без наявності ліценції, а саме: у період з 01.07.2019 року по 02.07.2019 року згідно з періодичним звітом скороченого з № 2149 від 01.07.2019 року та № 2152 від 02.07.2019 року здійснило реалізацію газу скрапленого (пального) на загальну кількість 77 л на суму 1007,16 грн.

Також, посадовими особами контролюючого органу складено акт про відмову від підпису матеріалів перевірки від 02.03.2020 року № 170/30641728.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001053202 від 20.03.2020 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у розмірі 250000,00 грн.

Вважаючи вказане рішення протиправними, з метою його скасування позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі за текстом Податковий кодекс України).

Функції контролюючих органів визначені положеннями статті 19-1 Податкового кодексу України, які зокрема визначають здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У пункті 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України дано визначення, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Так, за правилами пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, підпункт вказаної норми передбачає як підставу проведення фактичної перевірки, здійснення функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі за текстом Закон № 481/95-ВР) покладені на відповідача.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як встановлено судом, наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області від 28.02.2020 року № 1260 відповідає вимогам, що передбачені до його змісту у відповідності до підпункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, а саме останній містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адресу об`єкта; мету перевірки; підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, зокрема підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України; дату початку перевірки; тривалість перевірки, що відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Також вказаний наказ містить підпис заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області та скріплений печаткою контролюючого органу.

При цьому, представником Головного управління ДПС у Вінницькій області надано пояснення, що підставою для проведення фактичної перевірки визначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, яким обумовлено, що фактична перевірка може проводитися з підстави, зокрема, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Таким чином, призначення перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень.

У даному випадку, наказ про проведення фактичної перевірки прийнятий незалежно від настання певних обставин, та спрямований на реалізацію завдань та функцій покладених на контролюючий орган, а тому суд вважає посилання представника позивача на недоліки змісту наказу необґрунтованими та безпідставними.

Окрім того, суд звертає увагу, що обставини щодо допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та правомірність прийняття наказу про проведення фактичної перевірки, дослідженні судом та їм надано правову оцінку у межах розгляду адміністративної справи № 120/1433/20-а.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року у справі № 120/1433/20-а у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки відмовлено повністю.

Рішення набрало законної сили 16.10.2020 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У той же час, надаючи оцінку доводам представників сторін на суть виявлених порушень та, як наслідок, обґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, суд звертає увагу на наступне.

Спеціальним Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України є Закон № 481/95-ВР.

У відповідності до статті 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 року № 2628-VІІІ (далі за текстом Закон № 2628-VІІІ) внесені зміни до Закону № 481/95-ВР.

За правилами статті 15 вказаного Закону (в редакції Закону № 2628-VIII) роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального). Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Положеннями статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовані Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015 року № 222-VIII (далі за текстом Закон № 222-VIII).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 Закону № 222-VIII ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля пальним, яка ліцензується відповідно до Закону № 481/95-ВР.

У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття (частина перша статті 8 Закону № 222-VIII).

Як передбачено абзацом 4 пункту 4 частини 1 статті 3 цього Закону у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

За правилами частини 2 статті 20 Закону № 222-VIII у разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується.

У відповідності до абзацу 4 пункту другого постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" від 18.12.2018 року № 1200 Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227, Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 19.06.2019 року № 545 (далі за текстом Постанова № 545) територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального. Вказана постанова набрала чинності 01.07.2019 року.

Листом Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99-12-01-01-17 на виконання Закону № 2628-VIII доведено територіальним органам - головним управлінням ДФС в областях та м. Києві, що суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 12.06.2019 року. При цьому Головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання, починаючи з 01.07.2019 року.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що з 01.07.2019 року набрали чинності норми Закону № 481/95-ВР щодо ліцензування роздрібної торгівлі пальним. З цієї дати роздрібна торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

У разі роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів 250000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 02290314201900295, дата реєстрації якої 06.08.2019 року з терміном дії до 06.08.2024 року.

Водночас, при вирішенні даного спору суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01.12.2020 року № 580/1550/20, які полягають у наступному.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 частини 1 статті 3, частини 1 статті 8 Закону № 222-VIII при запровадженні ліцензування роздрібної торгівлі паливом, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх прийняття.

Закон № 2628-VІІІ, яким внесені зміни в тому числі до Законів № 481/95-ВР, № 222-VIII, прийнятий Верховною Радою України 23.11.2018 року, опублікований 12.12.2018 року, набрав чинності з 01.01.2019 року, крім зокрема норм підпункту 6 (щодо змін до Закону № 481/95-ВР), підпункту 17 (щодо змін до Закону № 222-VIII) пункту 2 розділу II цього Закону, що набирали чинності з 01.07.2019 року.

Отже, законодавець при запровадженні ліцензування роздрібної торгівлі пальним дотримався принципів, встановлених Законом № 222-VIII, щодо надання достатнього строку для реалізації прийнятих змін, який склав вісім місяців з дня прийняття Закону № 2628-VІІІ.

Суд звертає увагу на те, що вищий орган виконавчої влади України з метою реалізації положень Закону № 481/95-ВР в частині внесених змін Законом № 2628-VІІІ, лише 19.06.2019 року Постановою № 545, яка набрала чинності 01.07.2019 року, пункт 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 року № 609, виклав в новій редакції, доповнивши його новим видом ліцензійної діяльності (зокрема роздрібна та оптова торгівля пальним, зберігання пального), визначивши орган ліцензування - ДФС, територіальні органи ДФС.

Аналізуючи викладене, суд доходить до переконання, що фактично отримати ліцензію для здійснення роздрібної торгівлі пальним можливо було не раніше 01.07.2019 року, що є днем набранням чинності норм Закону № 2628-VІІІ щодо ліцензування, у тому числі щодо відповідальності за торгівлю пальним без ліцензії.

Отже, зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади щодо визначення органу ліцензування та відповідно зменшивши суб`єкту господарювання строк для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону № 2628-VІІІ щодо ліцензування, призвело б до необхідності зупинення діяльності суб`єкта господарювання.

Зазначені дії органів виконавчої влади є прикладом порушення ними принципу "належного урядування", які призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

До спірних правовідносин підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 року № 1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою Європейського Суду з прав людини, яка знайшла своє відображення у справі "Звежинський проти Польщі", в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Суд зазначає, що затримка в отриманні ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій, станом на день набрання чинності Законом № 2628-VIII.

Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, суд бере до уваги те, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною. Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.

Аналогічного правового висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 року № 160/10203/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, суд доходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 20.03.2020 року № 0001053202, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 250000,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з пунктом 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. " від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Окрім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на результат розгляду справи та з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 3750,00 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20.03.2020 року № 0001053202.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду у сумі 3750,00 грн. (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" (код ЄДРПОУ: 30641728, адреса: вул. Гайсинське шосе, 2, м. Немирів, Вінницька область, 22800);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028).

Повний текст рішення складено: 18.02.2021 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна