Рішення № 94964450, 16.02.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2021 року м. Чернігівсправа № 927/1041/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

позивач: Акціонерне товариство “Укртрансгаз”,

Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801

відповідач: Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Чернігівгаз”

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 03358104

предмет спору: про стягнення 389 203 702,36 грн

За участю:

позивача: Онищенко І.П., довіреність № 1-2516 від 10.12.2020, адвокат;

відповідача: Чернінська Л.М., довіреність № 007 1Др-109-1220 від 22.12.2020, адвокат.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Акціонерним товариством “Укртрансгаз” подано позов до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Чернігівгаз” про стягнення 389203702,36 грн, з яких: 325045856,97 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 46939105,11 грн пені, 4453233,35 грн трьох відсотків річних, 12765506,93 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань з компенсації місячних негативних небалансів природного газу які, на думку позивача, мають сплачуватись відповідачем на підставі договору №1512000712 транспортування природного газу від 17 грудня 2015 року за виставленими позивачем рахунками.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15 січня 2020 року; повідомлено сторін, що явка їх представників у судове засідання є обов`язковою; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено строк позивачу протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; встановлено строк відповідачу протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

02 січня 2020 року на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначив, що позивачем не дотримано порядку визначення небалансу (пункти 1, 2 Розділу 3 Глави XIV Кодексу газотранспортної системи), зокрема, не направлено відповідачу відповідний звіт про надання послуг з балансування. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що позивачем при складенні актів та розрахунків вартості послуг балансування за спірний період неправильно застосовано коефіцієнт компенсації 1,2. Більш того, відповідач вказує на те, що в позовній заяві позивач взагалі не розписує процедуру алокації, не надає жодних документів та доказів до матеріалів справи, які б свідчили про обсяг спожитого газу, у тому числі у розрізі їх контрагентів (споживачів) за весь 2018 рік та починаючи з липня місяці 2018 року та в період з січня по лютий 2019 року по яким можна визначити обсяг небалансу. До відзиву відповідачем додано копію листа НКРЕКП від 25.03.2016 №2840/16-3/7-16.

11 січня 2020 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

15 січня 2020 року на адресу господарського суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач заперечив стосовно доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, зокрема, зазначив, що заявлені позовні вимоги на підставі договору від 17 грудня 2015 року (в тому числу з врахуванням додаткової угоди від 29 листопада 2017 року) є передчасними, внаслідок того, що позивачем, як кредитором у зобов`язанні, не вчинено дій з якими сторони в договорі від 17 грудня 2015 року пов`язують початок перебігу строку виконання зобов`язання вже зі сторони відповідача, а саме здійснення оплати. Крім того, зазначив, що позивачем не доведено належними доказами по справі погодження обома сторонами використання комерційних лічильників газу для належного обліку наданих послуг по договору за №151200712 від 17 грудня 2015 року.

15 січня 2020 року на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів по справі.

15 січня 2020 року в судовому засіданні суд постановив ухвалу, в якій відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів по справі, оскільки воно подано з пропуском встановленого строку та зобов`язав позивача надати додаток №1, додаток №2, додаток №3 до договору; суд постановив ухвалу про призначення наступного підготовчого засідання на 03 лютого 2020 року.

27 січня 2020 року від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

03 лютого 2020 року на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

В судовому засіданні 03 лютого 2020 року суд постановив ухвалу, якою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та зобов`язав позивача надати пояснення стосовно заявок номінацій, також свої пояснення стосовно клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи. Суд зобов`язав відповідача надати пояснення стосовно того, чи надавались номінації на подачу ВТВ зазначених у позові. Суд постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні на 20 лютого 2020 року.

17 лютого 2020 року на адресу господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення.

17 лютого 2020 року на адресу господарського суду від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.

20 лютого 2020 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі, в якому відповідач просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/328/20.

В судовому засіданні 20 лютого 2020 року представник позивача заявив усне клопотання про надання часу для оформлення та подачі до суду письмових заперечень на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 20 лютого 2020 року суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання представника позивача про надання часу для написання та подання письмових заперечень на клопотання відповідача щодо зупинення провадження у справі та оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні на 27 лютого 2020 року.

26 лютого 2020 року від позивача на адресу суду надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в якому позивач просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Обґрунтовуючи своє заперечення позивач посилається на приписи ст. 227 ГПК України, зокрема на те, що суд не може посилатись на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, та зазначає, що предметом судового розгляду у даній справі є обставини, які вказують на невиконання відповідачем умов договору транспортування природного газу. Позивач вважає, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі, та зокрема, встановити дійсність договору транспортування природного газу №1512000712 від 17 грудня 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27 лютого 2020 року зупинено провадження у справі №927/1041/19 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/328/20; зобов`язано сторін надати суду інформацію про набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/328/20.

05 березня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 квітня 2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укртрансгаз” на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020 у справі №927/1041/19 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2020 у справі №927/1041/19 залишено без змін.

12 січня 2021 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі, у зв`язку з набранням законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року у справі №910/328/20. До клопотання додано роздруківку вказаного рішення з ЄДРСР.

15 січня 2021 року ухвалою Господарського суду Чернігівської області провадження у справі №927/1041/19 поновлено; підготовче засідання призначено на 25 січня 2021 року.

22 січня 2021 року від відповідача надійшли письмові пояснення у даній справі з доданими до нього документами.

В судовому засіданні 25 січня 2021 року суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 02.02.2021.

01 лютого 2021 року від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення та додаткові письмові пояснення у справі.

02 лютого 2021 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи, з доданими до нього документами.

02 лютого 2021 року від відповідача надійшло клопотання про залучення доказів у даній справі, до якого додано додаткові документи.

В судовому засіданні 02 лютого 2021 року суд постановив ухвалу, якою відмовив в задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи.

Суд перейшов до розгляду справи по суті в судовому засіданні 02 лютого 2021 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02 лютого 2021 року підтримав в позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 02 лютого 2021 року заперечив стосовно позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

02 лютого 2021 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на 16 лютого 2021 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 №2497 затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах визначених в цьому договорі, а замовник оплачує оператору встановлені в ньому вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Додатком до вказаної постанови НКРЕКП є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього (які є його невід`ємною частиною), а саме: додаток №1 - розподіл потужності; додаток №2 - транспортування; додаток №3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

17 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” (найменування якого змінено на Акціонерне товариство “Укртрансгаз” (код ЄДРПОУ 30019801)) (позивач) (оператор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” (найменування якого змінено на Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Чернігівгаз”, код ЄДРПОУ 03358104) (відповідач) (замовник) було укладено договір транспортування природного газу №1512000712.

Згідно пункту 2.1. Договору, Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в ньому вартість таких послуг.

Згідно п.2.2. Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.3. Договору визначено послуги, які можуть бути надані за ним Замовнику, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).

Обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до нього (п.2.4. Договору).

Пунктом 2.8. Договору сторони передбачили, що Додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього Договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли Замовником послуг є зокрема Оператор газорозподільної системи.

Окремим додатком 3 до цього Договору між Оператором та Замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного Замовника (п.5.4.Договору).

На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) (п.5.5. Договору).

Матеріали справи не містять додатків №1, №2 до договору від 17.12.2015 №1512000712 транспортування природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не укладались додатки №1, №2 до договору від 17.12.2015 №1512000712 транспортування природного газу.

Згідно п.2.5.-2.7. Договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу. Замовник має виконувати вимоги визначені в Кодексі, подавати газ у точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі. Оператор має виконувати вимоги визначені в Кодексі, приймати газ у точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що Замовник зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати Оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому в Кодексі та цьому Договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби Оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; повідомляти Оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього Договору; забезпечити можливість цілодобового зв`язку Оператора з представниками Замовника, зазначеними в цьому Договорі; здійснювати додаткову оплату Оператору в разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим Договором.

Порядок комерційного обліку природного газу (в тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору (п.5.1. Договору).

За умовами п.7.1., п.7.2. Договору вартість послуг розраховується наступним чином: розподіл потужності та транспортування – за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування – за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua.

Розділом ІХ Договору врегульовано порядок визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них.

Згідно п.9.1. Договору у разі виникнення у Замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, Замовник зобов`язаний сплатити Оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс Замовника визначається відповідно до Кодексу.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: Вбалансування = БЦГ х К х Qбг, де БГЦ – базова ціна газу, Qбг- обсяг негативного місячного небалансу Замовника, К – коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

Базова ціна газу визначається Оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (п.9.3. Договору).

Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає Замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів (п.9.4. Договору).

Пунктом 17.3. Договору передбачено, що в разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов`язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього Договору.

29 листопада 2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою зокрема п.9.4. Договору викладено в такій редакції (застосовується до відносин сторін з 29.12.2016): оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату в строк, що не перевищує п`яти банківських днів. Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться в строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.

Згідно п.11.1. Договору послуги, які за ним надаються, за винятком послуг балансування, оформлюються Оператором та Замовником актами наданих послуг. Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього Договору (п.11.4 договору).

Поняття небалансу та алокації міститься у п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, згідно якого: небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації; алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.

Позивач зазначає, що ним було здійснено процедуру алокації за період липень 2018 - лютий 2019 року та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу на загальну суму 325045856,97 грн, а саме:

- за липень 2018 року в обсязі 639,845 тис.м.куб.;

- за серпень 2018 року в обсязі 1824,460 тис.м.куб.;

- за вересень 2018 року в обсязі 1399,699 тис.м.куб.;

- за жовтень 2018 року в обсязі 1751,624 тис.м.куб.;

- за листопад 2018 року в обсязі 3262,884 тис.м.куб.;

- за грудень 2018 року в обсязі 3412,839 тис.м.куб.;

- за січень 2019 року в обсязі 9539,231 тис.м.куб.;

- за лютий 2019 року в обсязі 2899,359 тис.м.куб.;

За твердженням позивача, такі обсяги негативних небалансів природного газу виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технологічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.

У зв`язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 325045856,97 грн, про що було оформлено односторонні акти про надання таких послуг: №07-18-1512000712-БАЛАНС від 31.07.2018, №08-18-1512000712-БАЛАНС від 31.08.2018, №09-18-1512000712-БАЛАНС від 30.09.2018, №10-18-1512000712-БАЛАНС від 31.10.2018, №11-18-1512000712-БАЛАНС від 30.11.2018, №12-18-1512000712-БАЛАНС від 31.12.2018, №01-19-1512000712-БАЛАНС від 31.01.2019, №02-19-1512000712-БАЛАНС від 28.02.2019, разом з рахунками на оплату їх вартості, розрахунками вартості послуг балансування та звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування, які направлялись відповідачу та були ним отримані, про що свідчать докази їх направлення в матеріалах справи.

Позивач вважає, що з моменту отримання відповідачем вказаних актів, звітів та рахунків, відповідно до умов п.9.4 Договору та п.4 глави 4 Розділу ХІV Кодексу ГТС, у відповідача виникло зобов`язання здійснити оплату таких послуг у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання зазначених документів. Однак, зазначені оплати у встановлений строк проведено не було, у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у сумі 325045856,97 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач зобов`язання щодо оплати вказаних рахунків за негативні небаланси за липень 2018 року – лютий 2019 року на загальну суму 325045856,97 грн не виконав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу” визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Частинами 1 та 2 статті 32 Закону України “Про ринок природного газу” визначено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи (Кодекс ГТС), затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015. Кодекс ГТС визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Згідно п.2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, в тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497.

Пунктом 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС передбачено, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, в тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.

Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної торгової точки.

Відповідно до пункту 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити у оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.

Тобто, нормами чинного законодавства визначено, що транспортування природного газу може здійснюватися лише в межах газотранспортної системи, на підставі договору, укладеного з оператором газотранспортної системи.

Згідно пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Так, між позивачем (оператором) та відповідачем (замовником) було укладено договір транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000712.

Як було зазначено вище, згідно п.2.2. Договору, послуги за ним надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. А відповідно до п.2.3. Договору, послуги, які можуть бути надані відповідачу за спірним Договором включають: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Так, перелік послуг, зазначених в п.2.3. Договору, є вичерпним та не передбачає вчинення сторонами дій щодо врегулювання саме місячних небалансів.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини другої, третьої статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17.

Також, відповідну правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 вересня 2020 року у справі №916/3201/19.

Частинами 1, 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Укладаючи договір транспортування природного газу сторони узгодили, що предметом цього Договору є: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування). Такі послуги надаються оператором на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається підписанням додатка №1 (розподіл потужності) та/або додатка №2 (транспортування), які не були надані суду.

З наведеного вище суд доходить висновку, що додаток №1 (розподіл потужності) та додаток №2 (транспортування) не укладались.

Додатком №3, що укладається у випадку якщо замовник послуги є оператором ГРС, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу відповідного замовника.

Згідно пункту 3 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС, алокація природного газу по кожному замовнику послуг транспортування природного газу, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) у точці виходу за певний період, визначається оператором газотранспортної системи.

Додаток №3 до Договору від 17.12.2015 №1512000712, копія якого додана до матеріалів справи, з боку замовника підписана невідомою особою (без зазначення прізвища, ім`я та посади особи, яка є підписантом), тому достовірність даного документа поставлена судом під сумів.

За відсутністю належним чином оформленого додатку №3 до Договору №1512000712, суд не приймає доводи позивача відносно узгодження сторонами переліку комерційних вузлів обліку газу, встановлених у пунктах приймання-передачі газу та їх характеристик: назв ПППГ (ГРС, ПВВГ), місця встановлення та типу ВОГ (до/після вузла редукування), Pmax абсолютного (МПа), максимальної витрати (об`єму) газу комерційним вузлом обліку за добу за стандартних умов, реквізитів Акта розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Електронний носій, який було додано позивачем до позовної заяви, як доказ з реєстрами файлів, які надійшли від АТ «Чернігівгаз» за грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року був досліджений в судовому засіданні 16 лютого 2021 року. На вказаному електронному носії не виявилось будь-яких записів, у зв`язку з чим електронна копія електронного доказу судом не прийнята до уваги як належний та допустимий доказ у справі.

Але відповідач у судовому засіданні 16 лютого 2021 року не заперечив стосовно обсягів по алокаціям (звітам) за період за грудень 2018 року та січень-лютий 2019 року, які не знайшли підтвердження на вказаному електронному носії, що надав позивач.

У матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів на підтвердження наявності між сторонами договору, який би регулював відносини саме щодо врегулювання місячних небалансів, оплата за які є предметом цього позову (не подано докази, які б свідчили про внесення до діючого Договору відповідних змін, з метою приведення його в відповідність до чинного Кодексу ГТС).

Враховуючи викладене вище, суд вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на умови укладеного між сторонами договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000712, який не передбачає порядку оплати місячних негативних небалансів.

Таким чином, посилання позивача на умови договору від 17.12.2015 №1512000712 в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення плати за місячні небаланси, які діючим договором не передбачені, є безпідставним.

Правові висновки щодо обов`язковості документального оформлення факту надання послуг балансування та їх заявленого обсягу при стягненні сум заборгованості за послуги з балансування, обов`язковості з доказової точки зору факту понесення витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування обсягів природного газу в заявлені ним періоди, так само як і розміру заявленої до стягнення вартості послуг балансування, наведені в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №916/2090/16, які мають бути враховані судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України.

Також, слід зазначити, що матеріали даної справи також свідчать про те, що Інформаційна платформа Оператора ГТС на якій учасники ринку мали б вчиняти балансуючі дії в указаному періоді не виконувала належним чином своїх функцій по відношенню до Оператора ГРМ. Тому в Оператора ГТС в цей період не було передбаченого законодавством інструменту для вчинення балансуючих дій по відношенню до Оператора ГРМ. Позивачем наведені обставини не спростовано, до суду не надано належних доказів на підтвердження усунення оператором ГТС виявлених НКРЕКП недоліків у роботі Інформаційної платформи, що підтверджується актом НКРЕКП №161 від 19 квітня 2019 року, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів, порушення його прав та охоронюваних законом інтересів щодо отримання плати за місячні негативні небаланси в заявленому розмірі у період з липня 2018 року по лютий 2019 року, за відсутності договірних умов, регулюючих порядок оплати послуг місячного небалансу природного газу, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог про стягнення 325045856,97 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу має бути відмовлено.

Вимоги позивача щодо стягнення 46939105,11 грн пені, 4453233,35 грн трьох відсотків річних, 12765506,93 грн інфляційних втрат у даній справі є похідними від вимог щодо стягнення заборгованості, та не підлягають задоволенню у зв`язку з відмовою у задоволенні вимоги щодо стягнення боргу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 42, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 165, 232, 233, 236-241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано 18 лютого 2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/