Рішення № 94964436, 16.02.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2021 року м. Чернігів справа № 927/1235/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська молочна компанія",

код ЄДРПОУ 34099131, вул. Київський шлях, 60 А, с. Великий Крупіль, Київська область, 07620

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Маяк",

код ЄДРПОУ 30885858, вул. Шевченка, 6, с. Лихачів, Носівський район, Чернігівська область, 17111

Предмет спору: про стягнення 335 122,06 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Маяк», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 263 400,00 грн основної заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №030817/1-УМК-АМ від 03.08.2017.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 21.01.2021 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвала суду від 28.12.2020, направлена на юридичну адресу відповідача, вказану у позовній заяві, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Днем проставлення у поштовій довідці відмітки про відсутність відповідача за юридичною адресою є 30.12.2020.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк»: 17111, Чернігівська область, Носівський район, с. Лихачів, вул. Шевченка, 6.

Також у зв`язку з поверненням ухвали суду від 28.12.2020 неврученою, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, 06.01.2021 та 11.01.2021 секретарем судового засідання Дубиною О. М. було здійснено дзвінки за номерами телефонів НОМЕР_1 (зазначений у позовній заяві) та НОМЕР_2 (зазначений у витягу з ЄДР), проте під час дзвінків на номер НОМЕР_2 з`єднання не відбувалось, а за номером телефону НОМЕР_1 було повідомлено особою, яка відповіла на дзвінок, що таке товариство за номером не значиться, про що складено довідку від 11.01.2021.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктами 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

У п. 992 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 28.12.2020 є 30.12.2020.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 14.01.2021.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але у підготовче засідання 21.01.2021 не з`явився.

Згідно з нормами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 21.01.2021 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

До початку підготовчого засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені ч. 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України визначено норму прямої дії щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження малозначних справ, до яких віднесено справи за наявності у них ознак, визначених ч. 5 ст. 12 цього Кодексу, тоді як інші справи, віднесені до юрисдикції господарського суду та відсутні в переліку ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження за клопотанням позивача, що подається до суду в письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній (ч. 1 ст. 249 ГПК України). Таке клопотання позивача розглядається судом, а результат його розгляду викладається ухвалі суду про відкриття провадження у справі (ч. 1, 2 ст. 250 ГПК України).

Враховуючи те, що розмір заявлених позовних вимог перевищував сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивачем не було подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження одночасно з позовом, суд в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

За наведених обставин, суд у підготовчому засіданні 21.01.2021 відмовив у задоволенні заяви позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

До початку підготовчого засідання від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій він просить стягнути з відповідача, окрім заявленої до стягнення суми основної заборгованості у розмірі 263 400,00 грн, 23 273,01 грн - 3% річних (за період з 10.02.2018 по 20.01.2021) та 48 449,05 грн інфляційних втрат (за лютий 2018 року - січень 2021 року). До заяви додані докази направлення її відповідачу та докази сплати судового збору у розмірі 1 075,86 грн.

Подана заява обґрунтована здійсненням позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на суму основної заборгованості відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У підготовчому засіданні 21.01.2021 суд прийняв подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, оскільки вона подана у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, а тому спір вирішується з її урахуванням.

У підготовчому засіданні 21.01.2021 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.02.2021 об 11:00.

Ухвалою суду від 21.01.2021 викликано у підготовче засідання 02.02.2021 позивача та відповідача.

Відповідач у підготовче засідання 02.02.2021 не з`явився.

Ухвала суду від 21.01.2021, направлена на юридичну адресу відповідача, вказану у позовній заяві та ЄДР, повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Днем проставлення у поштовій довідці відмітки про відсутність відповідача за юридичною адресою є 27.01.2021.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 21.01.2021 вважається врученою відповідачу 27.01.2021.

Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 02.02.2021 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні 02.02.2021 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 16.02.2021 об 11:00.

Ухвалою суду від 02.02.2021 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 16.02.2021.

Позивач та відповідач у судове засідання з розгляду справи по суті 16.02.2021 не з`явились, явка сторін у це судове засідання обов`язковою не визнавалась.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

Копія ухвали суду від 02.02.2021 отримана представником позивача особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області 02.02.2021.

Отже, позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачу копія ухвали від 02.02.2021 була направлена на його електронну адресу 0464227405@ukr.net, зазначену в позовній заяві.

Також на офіційній веб-сторінці Господарського суду Чернігівської області https://cn.arbitr.gov.ua/sud5028 було опубліковано повідомлення відповідачу про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 16.02.2021 об 11:00.

Крім того, ухвала суду від 02.02.2021 офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, тоді як за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Таким чином, суд вжив належних і достатніх заходів для повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 16.02.2021 проводилось за відсутності сторін (їх представників).

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання 16.02.2021, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини рішення була підписана судом у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 030817/1-УМК-АМ сільськогосподарської техніки від 03.08.2017 в частині сплати коштів за поставлений товар у розмірі 263 400,00 грн, у зв`язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення 23 273,01 грн - 3% річних та 48 449,05 грн інфляційних втрат.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

03.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк» (далі - Покупець) був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №030817/1-УМК-АМ (далі - Договір) (а. с. 22-24).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець - оплатити та прийняти сільськогосподарську техніку, обладнання та аксесуари (далі - Товар). Найменування, модель Товару, його комплектація, найменування додаткового обладнання, аксесуарів, кількість та ціна зазначені у Специфікації (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 2.1 Договору ціна товару формується виходячи із вартості товару в Євро (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим Договором) і встановлюється в українських гривнях.

Загальна сума Договору становить гривневий еквівалент 60 000,00 євро (далі - ціна товару в Євро), що у гривневому еквіваленті за встановленим у міжбанківський інформаційній системі «УкрДілінг» (сайт www.udinform.com), сформованим на час закриття торгів (продаж, міжбанк) на день, попередній до дня підписання Договору - 02.08.2017 по курсу 30,69 грн/1 євро становить 1 841 400,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 2.2 Договору розрахунок суми, що підлягає до сплати в гривні, проводиться за формулою, визначеною даним пунктом Договору:

S = E * K, де

S - розмір грошових коштів на момент оплати, грн;

Е - узгоджений Сторонами розмірі платежу в євро, зазначений у Графіку оплати Товару, відповідно до Договору;

К - міжбанківський курс продажу євро, встановлений у міжбанківський інформаційній системі «УкрДілінг» (сайт www.udinform.com), сформований на час закриття торгів (продаж, міжбанк) на день, попередній до здійснення фактичної оплати Покупцем згідно умов даного Договору.

Відповідно до п. 3.1-3.3 Договору Продавець зобов`язується передати Товар Покупцю в повному обсязі включно право власності, а Покупець - прийняти Товар у строк до 15.08.2017. Поставка Товару здійснюється на умовах EXW склад Продавця, що знаходиться за адресою: Київська область, Згурівський район, с. Великий Крупіль, вул. Київський шлях, 60-А. Передача Товару Продавцем Покупцю за кількістю, якістю і комплектністю відповідно до Специфікації (Додаток №1) оформлюється видатковою накладеною.

У п. 4.1 Договору сторони погодили, що оплата Товару здійснюється у безготівковому порядку шляхом банківського переказу на його поточний рахунок, вказаний у цьому пункті, частинами, рівними платежами згідно з Графіком оплати Товару, вказаному у Додатку №1 до Договору.

Договір вважається укладеним і є обов`язковим для Сторін з моменту підписання його Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором або до моменту його припинення відповідно до умов цього Договору (п. 7.2 Договору).

Згідно зі Специфікацією №1 (Додаток № 1 до Договору) (далі - Специфікація) (а. с. 25), підписаною сторонами, поставці підлягає посівна комбінація Terrasem Pottinger (C 6 Fertilizer) з механізмом контролю висіву вартістю 60 000,00 євро, що у гривневому еквіваленті становить 1 841 400,00 грн з ПДВ.

У Специфікації сторони погодили наступний графік оплати Товару:

10.10.2017 - 12 000,00 євро;

10.11.2017 - 12 000,00 євро;

10.12.2017 - 12 000,00 євро;

10.01.2018 - 12 000,00 євро;

10.02.2018 - 12 000,00 євро.

Відповідно до Договору та Специфікації позивач поставив, а відповідач отримав Товар - посівну комбінацію Terrasem (C 6 Fertilizer), на підтвердження чого позивач надав видаткову накладну №10 від 14.08.2017 та довіреність від 14.08.2017 (а.с. 33, 36).

Відповідач перерахував позивачу кошти на загальну суму 1 578 000,00 грн, шо підтверджується платіжними дорученнями №601 від 13.10.2017 на суму 378 000,00 грн, №839 від 12.07.2018 на суму 200 000,00 грн, №907 від 12.09.2018 на суму 100 000,00 грн, №911 від 17.09.2018 на суму 100 000,00 грн, №920 від 21.09.2018 на суму 100 000,00 грн, №928 від 27.09.2018 на суму 100 000,00 грн, №54165685 від 01.10.2018 на суму 100 000,00 грн, №941 від 05.10.2018 на суму 100 000,00 грн, №46534 від 12.10.2018 на суму 100 000,00 грн, №46552 від 29.10.2018 на суму 100 000,00 грн, №46558 від 01.11.2018 на суму 50 000,00 грн, №46564 від 14.11.2018 на суму 50 000,00 грн, №100166 від 27.11.2018 на суму 100 000,00 грн (а.с. 26-32).

У позовній заяві позивач зазначає, що заборгованість відповідача за Договором становить 263 400,00 грн.

Позивач направив відповідачу претензію №251 від 13.05.2020, у якій вимагав сплатити заборгованість за Договором у розмірі 263 400,00 грн (а.с. 34-35)

Позивач надав суду акт звірки взаємних розрахунків за період 01.11.2020-14.12.2020, у якому зазначено, що заборгованість відповідача за Договором станом на 14.12.2020 становить 263 400,00 грн (а. с. 38). Вказаний акт-звірки підписано лише від імені позивача, але не підписаний відповідачем.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, валютою зобов`язання може бути як грошова одиниця України, так і еквівалент грошової одиниці іншої країни.

За змістом ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Отже, незалежно від грошової одиниці, у якій обчислено суму зобов`язання, валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. У разі визначення у зобов`язанні грошового еквівалента в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті за цим зобов`язанням, визначається у гривні за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У п. 2.1 Договору сторони визначили, що ціна Товару формується виходячи із вартості Товару в Євро (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим Договором) і встановлюється в українських гривнях.

Загальна сума Договору становить гривневий еквівалент 60 000,00 євро, що у гривневому еквіваленті за встановленим у міжбанківський інформаційній системі «УкрДілінг» (сайт www.udinform.com), сформованим на час закриття торгів (продаж, міжбанк) на день, попередній до дня підписання Договору - 02.08.2017 по курсу 30,69грн/1 євро становить 1 841 400,00 грн з ПДВ.

Відповідно до Графіку оплати Товару, зазначеного у Специфікації, оплата за Товар здійснюється на умовах розстрочення платежу рівними частинами, розмір кожної з яких становить 12 000,00 євро (перший платіж - 10.10.2017, а останній - 10.02.2018).

За умовами п. 2.2 Договору розмір грошових коштів у гривневому еквіваленті, які підлягають сплаті відповідачем, визначається шляхом множення узгодженого Сторонами розмірі платежу в євро, зазначеного у Графіку, на міжбанківський курс продажу євро, встановлений у міжбанківський інформаційній системі «УкрДілінг» (сайт www.udinform.com), сформований на час закриття торгів (продаж, міжбанк) на день, попередній до здійснення фактичної оплати Покупцем згідно умов даного Договору.

Отже, сторони у Договорі встановили ціну Товару в еквіваленті іноземної валюти (євро) і курс, за яким буде здійснюватися оплата в гривнях - відповідно до міжбанківського курсу продажу євро, встановленого у міжбанківський інформаційній системі «УкрДілінг».

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зазначені умови Договору носять імперативний характер, а отже є обов`язковими для застосування у взаємовідносинах сторін не лише для Покупця, але й для Продавця, тобто позивача.

Враховуючи те, що ціна у Договорі встановлена в іноземній валюті, вона не змінюється у зв`язку із зміною курсу національної валюти до курсу такої іноземної валюти.

Натомість, ціна товару у гривневому еквіваленті є динамічною ціною і змінюється протягом усього часу тривалості взаємовідносин сторін залежно від наявного курсу валют, який встановлений на день, коли здійснюється відповідний платіж.

Зазначення у Специфікації та видатковій накладній ціни Товару у розмірі 1 841 400,00 грн по суті є лише вираженням гривневого еквіваленту вартості Товару на день укладення Договору і не може змінювати умов Договору щодо її коливання.

При цьому, зважаючи на те, що міжбанківський курс продажу євро визначається на день, попередній до здійснення фактичної оплати Покупцем, то при постійному коливанні курсу євро загальна ціна Товару у гривневому еквіваленті може змінитись як у бік збільшення, так і у бік зменшення.

Позивач надав докази часткової оплати відповідачем вартості поставленого йому Товару на загальну суму 1 578 000,00 грн та зазначає, що залишок заборгованості становить 263 400,00 грн.

Однак позивач не надав суду розрахунку вартості Товару та доказів щодо міжбанківського курсу продажу євро, встановленого у міжбанківський інформаційній системі «УкрДілінг» (сайт www.udinform.com), сформованого на час закриття торгів (продаж, міжбанк) на день, попередній до здійснення фактичної оплати відповідачем.

Таким чином, позивач не довів розміру сплаченої відповідачем вартості Товару в іноземній валюті, а відтак і розміру заборгованості за ціною Договору, вираженою в іноземній валюті - євро, у тому числі із зазначенням гривневого еквіваленту такої заборгованості з урахуванням відповідного курсу гривні до євро.

З огляду на викладене суд позбавлений можливості встановити сплачений відповідачем розмір грошового зобов`язання у євро, а відтак і встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за спірним договором.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сама лише відсутність заперечень учасника судового процесу щодо тих чи інших обставин (наприклад, неподання відзиву на позовну заяву) не свідчить про визнання ним таких обставин: "мовчазне" визнання обставин зі змісту процесуального закону не випливає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Крім того, позивач надав суду акт звірки взаємних розрахунків за період 01.11.2020-14.12.2020, у якому зазначено, що заборгованість відповідача за Договором станом на 14.12.2020 становить 263 400,00 грн, проте він не підписаний відповідачем.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що акт звірки взаєморозрахунків, непідписаний уповноваженою особою відповідача (боржника), не є доказом, що свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати отриманого за Договором товару саме у розмірі 263 400,00 грн.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних доказів, які підтверджують наявність у відповідача заборгованості за Договором у розмірі 263 400,00 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 23 273,01 грн - 3% річних за період з 10.02.2018 по 20.01.2021 та 48 449,05 грн інфляційних втрат за лютий 2018 року - січень 2021 року, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 263 400,00 грн.

У зв`язку з тим, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 263 400,00 грн, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про стягнення з відповідача 23 273,01 грн - 3% річних та 48 449,05 грн інфляційних втрат, нарахованих на таку заборгованість.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 18.02.2021.

Суддя В. В. Шморгун